Організація охорони здоров’я в Стародавній Індії.
Лікарській справі надавалось великого значення в Стародавній Індії. Основні моральні принципи лікаря містяться в трактаті Аюрведа (Наука життя), у вченні давньоіндійських лікарів, насамперед Сушрути.
Про високе положення лікаря в Стародавній Індії можна судити за легендами, за якими одним із 14 дорогоцінних створінь, створених богами шляхом змішуваня землі і моря, був учений-цілитель. Суть давньоіндійських трактатів зводилась до того, що лікар повинен володіти високими моральними і фізичними якостями, проявляти співпереживання до хворого, бути терплячим і спокійним, вселяти в хворого впевненість у сприятливому результаті захворювання. А саме: він повинен бути здоровим, охайним, скромним, терплячим, мати коротко пострижену бороду, вичищені і обрізані нігті, білий, надушений пахощами, одяг, виходячи з дому з палкою чи зонтом, зокрема уникати балаканини. Згідно вчення Сушрути, лікар повинен володіти усіма тонкощами лікувального мистецтва: він повинен бути хорошим практиком і знати теоретичну медицину.У своєму трактаті Сушрута писав: «Лікар, який не вправний в операціях, приходить у збентеження біля ліжка хворого, подібний до боягузливого солдата, який вперше потрапив у бій.
Лікар же, який уміє тільки оперувати і зневажає теоретичними відомостями, не заслуговує на повагу і може піддавати небезпеці навіть життя царів. Кожен з них володіє лише половиною свого мистецтва і схожий на птаха з одним крилом».
Поведінка давньоіндійського лікаря регламентувалася залежно від того, яке проводиться лікування, відрізнялась у до- і післяопераційний періоди. Існували етичні норми поведінки лікаря по відношенню до того, хто помирає, та їх родичів. Особливо важливим вважалося збереження лікарської таємниці, яку складали інтимні відомості про хворого, його сім’ю, прогноз його захворювання.
Для виховання почуття обов’язку, моральних принципів у Стародавній Індії існували певні традиції при підготовці лікарів.
Навчання лікарів здійснювалося спеціальними наставниками. На спеціальному ритуалі прийому в учні до лікаря наставник говорив: «Ти тепер залиш свої пристрасті, гнів, користолюбство, безумство, марнославство, гордість, заздрощі, грубість, жартування, фальшивість, лінь та інші вади поведінки...».На урочистій церемонії, присвяченій закінченню навчання, учитель мистецтва лікування проголошував проповідь про моральний обов’язок лікаря. Вона наведена у трактаті Чарака-самхіта: «Ви повинні всією душею прагнути до видужання хворого..., не повинні зраджувати своїх хворих навіть ціною власного життя..., не повинні пиячити, не повинні творити зло або мати злих товаришів..., повинні бути розсудливими і завжди прагнути удосконалювати свої знання. Коли ви ідете в будинок хворого, ви повинні спрямувати свої слова, думки, розум і почуття ні до чого іншого, крім хворого та його лікування. Ні про що з того, що відбувається в будинку хворої людини, не потрібно говорити...».
Право на лікувальну практику давав раджа. Він же слідкував за виконанням лікарського обов’язку, виконанням етичних принципів при одержанні лікарями оплати за свою працю, використовуючи збірник вказівок про правила поведінки індійця у приватному та суспільному житті відповідно до релігійних догм брахманізму (закон Ману). Відповідно до цих законів, за неправильне лікування тварин лікар сплачував низький штраф, за неправильне лікування людей середніх верств — середній штраф, а царських чиновників — високий. заборонялось вимагати винагороду за лікування обездолених, друзів лікаря і брахманів — служителів культу.
Еще по теме Організація охорони здоров’я в Стародавній Індії.:
- Організація охорони здоров’я в Стародавній Греції.
- Організація охорони здоров’я в країнах з розвинутою системою охорони здоров’я
- Організація охорони здоров’я в країнах із системою охорони здоров’я, що розвивається
- Організація та порядок надання послуг у закладах охорони здоров’я
- Організація охорони здоров’я в XVIII—XIX cm.
- Організація охорони здоров’я в Стародавньому Римі
- Організація праці працівників закладів охорони здоров’я
- Спеціалізація та удосконалення лікарів за спеціальністю «Організація та управління охороною здоров’я»
- Організація охорони здоров’я в Стародавньому Китаї.
- Організація охорони здоров’я в Месопотамії.
- Організація охорони здоров’я в Персії.
- Організація охорони здоров’я в VII—XVII ст.
- Організація та оплата праці працівників закладів охорони здоров’я
- 6.8 Класифікація закладів охорони здоров’я за сферою діяльності
- Система охорони здоров’я в Україні
- Менеджери та управлінці в галузі охорони здоров’я