Крос культурне дослідженя

Крос-культурний підхід чи точка зору, яку крос-культурне дослідження привносить в профілюючу психологію, виходить далеко за рамки простих методологічних змін в дослідженнях, що проводяться для перевірки гіпотез, пов'язаних з істиною і знанням.

У своєму найбільш вузькому вигляді крос-культурні дослідження просто включають учасників з різних культурних середовищ і перевіряють можливі відмінності між цими розборонити групу учасників.

Однак у своєму найбільш широкому вигляді крос-культурний підхід відноситься до розуміння істини і психологічних принципів або як універсальних (вірних для всіх людей, які представляють усі культури), або як культуро-специфічних (вірних для деяких людей, які представляють деякі культури).

Крос-культурна психологія є одним з найвпливовіших напрямів у сучасній психології. Її представники бачать своє завдання в тому, щоб на основі співставлення результатів дослідження представників різних культур виявити універсальні психологічні закономірності й часткові, специфічні для окремої конкретної культури (етнічної групи) особливості мислення і поведінки людей. Це надзвичайно трудомістке завдання, адже потрібно виробити єдині (по можливості культуронезалежні) інструменти і методики крос-культурного психологічного дослідження, які можна застосовувати в дуже різних культурах і спільностях. Передбачається за допомогою єдиних інструментів і методик провести багато подібних досліджень серед представників різних народів, етнічних груп, порівняти результати цих досліджень і виявити подібності та різницю між ними.

У зв’язку з цим актуальними є твердження крос-культурних психологів щодо радикальних змін характеру і проблематики крос-культурних досліджень соціального впливу в етнічних групах. При цьому звертається увага на те, що більша частина досліджень і теорій донедавна спиралася на індивідуалістичні норми Європи і Америки. Звідси отримані дані зазвичай інтерпретувалися відповідно до цих норм, а інші точки зору до уваги не бралися. Результати крос-культурних досліджень, присвячених процесам управління в Японії, наприклад, показують, що конструкти, які вважалися в США діаметрально протилежними, можуть співіснувати в японській компанії. Це сприяло виробленню ширших теоретичних підходів і моделей, які дозволяють пояснити, як перемінні, що вважаються непоєнуваними в одному культурному контексті, виявляються взаємопов’язаними в іншому.

До загальних результатів, які отримали крос-культурні психологи, можна віднести такі:

· вплив з боку групи, ієрархічний вплив і поведінка в ході переговорів носять, певною мірою, універсальний характер, однак відрізняються в конкретних проявах (їх можна прогнозувати, враховуючи домінуючі ціннісні орієнтації певної культури);

· доволі слабкою ланкою цієї галузі досліджень лишається нехтування процесами соціального впливу, які мають місце при взаємодії представників різних культурних груп, тоді як глобалізація призводить до зростання кількості контактів між представниками різних культур – передусім у сфері освіти, бізнесу, дозвілля, суспільних відносин;

· оскільки (за даними досліджень іммігрантів і тимчасових переселенців) найближчим часом змішування культур не передбачається, то існує нагальна потреба осмислити те, що відбувається під час соціального впливу в умовах крос-культурної специфіки, аніж в межах потрібних, та все ж попередніх порівняннях між вибірками, які представляють культуру А і культуру Б.

Систематизація й узагальнення результатів досліджень свідчать, що крос-культурна психологія вивчає риси подібності і відмінності в психологічному функціонуванні в різних культурах і етнічних групах, оцінку змін в такому функціонуванні.

· краще розуміти культуру (вдосконалення розуміння ролі культури як чинника, що стримує чи стимулює поведінку; необхідність всебічного вивчення культурного впливу, починаючи від культури як визначального чинника формування поведінки і до культури як результату поведінки, вивчення співвідношення контексту і культури);

· інтегрувати кардинально різні на перший погляд підходи до теорії й методики, беручи до уваги культуру (йдеться про підходи, властиві для крос-культурної психології, етнокультурної психології і психологічної антропології, які потрібні для інтеграції в рамках єдиної програми дій);

· прийняти холістичний підхід до розуміння психологічних процесів та їх дослідження (йдеться про цілісний підхід до розуміння психології і поведінки людини з метою з’ясування зв’язків між різними теоретичними поглядами на одні й ті ж процеси і в майбутньому об’єднати їх в одне ціле);

· інтегрувати крос-дисциплінарні перемінні (у числі таких перемінних вплив оточуючого середовища, політичних структур, погоди, клімату, географічних чинників тощо);

· інтегрувати теоретичні погляди, що лежать за межами панівного напряму в психології (крім американських психологічних теорій, пори їх великий вплив, існує багато інших підходів, які донині ігноруються або лишаються невідомими, оскільки мають етнокультурний характер та існують в межах конкретних культур або не оприлюдненні англійською мовою;

· інтегрувати методи, які докорінно відрізняються (для створення універсальної теорії психології в майбутньому, одержання якісно іншого знання дослідження має використовувати методи, котрі фундаментально відрізняються одне від одного).

Кросс-культурные исследования (далее ККИ) направлены на изучение психики и поведения человека с точки зрения их обусловленности социальными и культурными факторами.

Культура и характерный образ жизни, разделяемые одной группой людей.

Выделяют 6 культурных зон:

Африка, Азия, Австралия, Европа и Среднеземноморский бассейн, Северная Америка, Южная Америка.

Цель ККИ заключается в том, чтобы объяснять и изучать кросс-культурные сходства и различия. В ККИ принципиальная трудность состоит в исследовании всех возможных вариантов альтернативных интерпретаций результатов.

III. Типы ККИ.

Ван де Вийвер и Леуич (?) – типология по 2-м основным критериям:

- проводится ли исследование с целью проверки положений, т.е. направлено ли оно на проверку заранее сформулированных гипотез или является поисковым.

- включение контекстных переменных для объяснения наблюдаемых культурных сходств и различий.

ККИ:

Обобщающие исследования: направлены на проверку возможности переноса или обобщения результатов, полученных в одной культ группе на др. культ группы.

2. Исследования, базирующиеся на сформулированной теории

3. Исследование психологических различий

4. Специальные исследования внешней валидности

Типы стратегий отбора популяций:

по соображениям удобства, когда выбор конкретной исследуемой группы не связан с решением теоретических вопросов и зачастую обусловлен случайностью.

систематический отбор – группы в разных культурах подбираются определенным систематическим образом, в соответствии с некоторой сформулированной теорией

3. случайный отбор культурных групп – включение большое количество случайно отобранных культур (рандомизация

2.