СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА
Зміни з боку серцеао-судчнної системи пов’язані з появою додаткового плацентарного кола кровообіг)7, зі значним збільшенням сітки кровоносних судин матки і грудних залоз, збільшенням обсягу' крові, зміщенням серця під впливом діафрагми, яка піднялася Спостерігають фізіологічну гіпертрофію волокон міокарда і посилення його скоротливої функції.
Під час вагітності розвивається фізіологічна гіперволемія, що є одним з основних механізмів, які підтримують оптимальні умови мікроциркуляції в плацент': і життєво важливих органах вагітної (серце, мозок, печінка, нирки).
ОЦК починає збільшуватися вже в І триместрі вагітності, досягаючи максимуму до 29—36-го тижня, переважно за рахунок обсягу’ циркулюючої плазми (ОЦП). шо зростає з 10-го тижня вагітності і досягає максимуму на 28—32-й тиждень. ОЦП збільшується майже на 25—47 % і до пологів становить 3900—4000 мл.Завдяки судинорозширювадьгіому ефекту прогестерону7 артеріальний тиск дещо знижується і залишається таким до 24 тиж. вагітності. Систолічний судинний опір знижується на 21 %, опір легеневих судин — на 35 %, систолічний артеріальний тиск — на 5—10 мм рт. ст., діастолічний — на 10—15 мм рт. ст.
У період вагітності спостерігають фізіологічну тахікардію. У ITl триместрі частота серцевих скорочень (ЧСС) збільшується на 15—20 за 1 хв. Центральний венозний тиск (ЦВТ) підвищується в середньому до 8 см вод. ст. (до вагітності — 2—5 см вод. ст.). Тиск у венах верхніх кінцівок не змінюється, у венах нижніх кінцівок збільшується до 7—10 см вод. ст.).
Вагітна матка стискає нижню порожнисту7 вену. Погіршення венозного відтоку, а також зменшення хвилинного об’єму серця (XOC) в деяких випадках спричинює колапс (синдром нижньої порожнистої вени).
Вагітні, схильні до подібних станів, повинні уникати положення лежачи на спині.XOC під час фізіологічної вагітності до 26—32-го тижня збільшуються на 32 %. До кінця вагітності XOC дешо знижується і до початку7 пологів лише незначно перевищує вихідну величину. Пі ївшцення XOC відбувається за рахунок збільшення ЧСС і ударного об’єму серця.
У період вагітності значно збільшується серцевий викид — на 30—40 %, починаючи з 4—8-го тижня і досягаючи максимуму на 28—32-й тиждень.
Найвищу інтенсивність функціонування серця спостерігають під час пологів. У момент потуги венозне повернення підвищує гься на 400—800 мл. Під час переймів ударний об’єм серця збільшуються на ЗО % (300—500 мл), серцевий викид і пульсовий тиск — на 25 %.
У зв’язку з високим стоянням дна матки у 50 % вагітних на верхівці серця і в 10 % — на легеневій артерії іноді вислуховується систолічний шум; після фізичного навантаження його інтенсивність наростає. Зазначають посилення
I гону^ на верхівці серця; II тон не змінений. Може спостерігатися акцент
II гону на легеневій артерії за рахунок збільшення амплітуди аортального компонента. На електрокардіограмі — зсув електричної осі серця вліво.
Еще по теме СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА:
- Зміст
- Кров та кровообіг.
- ПРЕЕКЛАМПСІЯ
- ГОСТРІ ВІРУСНІ РЕСПІРАТОРНІ ІНФЕКЦІЇ
- ФІЗІОЛОГІЯ І ПАТОЛОГІЯ ПЕРИНАТАЛЬНОГО ПЕРІОДУ АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НОВОНАРОДЖЕНИХ
- Тема 4. Фізіологія післяпологового періоду. Фізіологія періоду новонародженості
- Стан і вдосконалення менеджменту по контролю за туберкульозом в Україні
- ФІЗІОЛОГІЯ ПЕРІОДУ НОВОНАРОДЖЕНОСТІ