ФІЗІОЛОГІЯ ПЕРІОДУ НОВОНАРОДЖЕНОСТІ

Період новонародженості починається з моменту народження плода. У цей період онтогенезу відбувається перехід від внутрішньоутробного розвитку до позаутробних умов існування.

Він триває в середньому ЗО днів, проте в цьому аспекті можливі індивідуальні особливості. Адаптаційні зміни в організмі, що відбуваються в ней період, включають морфологічні, функціональні, біохімічні та ін.

Період новонародженості триває з моменту' народження до 28 днів життя. Дитину, що народилася при терміні вагітності 38—42 тиж., вважають доношеною, у 42 тиж. і більше — переношеною, у 22—37 тиж. — недоношеною. Середні показники маси тіла доношених новонароджених — 2500—3600 г, довжина гьта — 46—51 см, окружність голови — 32—34 см, що перевищує окружність грудної клітки на 1—2 см.

Шкіра рожева, гладенька. Сальні залози розвинені добре, потові — слабко. Захисна функція шкіри недостатньо розвинена, у зв’язку з чим у перші тижні життя дитини вона часто стає вхідними воротами для інфекцій. Підшкірна жирова клітковина розвинена, як правило, добре, з характерним відносно високим вмістом стеаринової, пальмітинової кислот і низьким олеїнової кислоти. У зв’язку з цим підшкірна Кирова клітковина новонародженого значно ущільнена, порівняно з дітьми старшого b¹'kv. Терморегулювальна функція шкірного покриву у новонароджених виражена слабко, тому вони часто перегріваю! ься або охолоджуються. особливо недоношені діти.

М’язова система розвинена порівняно слабко. М’язова маса в новонародженого становить 23 % вщ загальної маси ііла, тоді як у дорослих — 42 %. Нетривала загальна м'язова гіпотонія, що відзначається відразу ж після народження дитини, змінюється на гіпертонію. Така швидка динаміка зумовлена особливостями нервової системи новонароджених і, в першу чергу, пізнім розвитком пірамідних шляхів на тлі достатньої функції ексграпірамідних шляхів, у зв'язку з чим подразнення не досягає кори головного мозку, а затримується в нижчерозташованих центрах.

Кісткова система новонароджених містить менше щільних речовин (солей) і більше води.

Кістки м’які, еластичні. За будовою вони наближе ні до хрящової тканини, водночас окремі кістки не проходять хрящову стадію — кістки склепіння черепа, лицевої частини черепа, ключиць та ін.

Кістки лиця в новонароджених з’єднані міцно, а між черепними кістками промацуються щілиноподібні стріловий і вінцевий шви, ромбоподібне переднє (велике) тім’ячко і трикутне заднє (мале) тім’ячко. Наявність або відсутність деяких точок скостеніння, що визначаються рентгенологічно, дає змогу судити про зрілість новонароджених. Грудна клітка має. вигляд усіченого конуса. Ребра м’які, розташовані перпендикулярно до груднини. Міжреброві м'язи розвинені слабко. Діафрагма розташована високо, хребет не має вигинів і поступово при зміні положення тіла набуває характерної для дорослих форми.

На момент народження органи дихання не досягають повного розвитку. Дихання новонароджених характеризується великим діапазоном коливання частоти, глибини і тривалості дихальних циклів. Частота дихання у здорових доношених дітей — від 40 до 70 за 1 хв. Переважає черевний тип дихання. Характерна наявність пауз у диханні, причому в доношених дітей вони тривають від 1 до 5—7 с, а протягом 1 хв їх нараховують 1—2.

Об’єм легеневої та альвеолярної вентиляції особливо невеликий у перші 2— З доби життя, у зв’язку з чим висока потреба організму новонародженого в кисні забезпечується більшою частотою дихання. Хвилинний дихальний об’єм значною мірою залежить від зрілості дитини і становить у першу годину 500—600 мл за 1 хв із тенденцією до збільшення і нормалізації до кінця 1-ї доби життя.

Серцево-судинна система. Після народження дитини характер кровообігу зазнає змін, що зумовлено припиненням плацентарного кровообігу і є початком легеневого дихання. Артеріальна і венозна протоки, овальний отвір і залишки пупкових судин поступово закриваються, а пізніше облітеруються.

Серце новонародженого відносно венике, його маса становить 0,84 % від маси тіла (у дорослого — 0,48 %). Воно розміщене вище і майже горизонтально. Серцевий поштовх визначається на рівні четвертого міжребер’я, на 0,5—1 см назовні від середньоключичної лінії. Серцева діяльність прискорена, ЧСС — 120—140 за 1 хв. Тахікардія зумовлена порівняно малим ударним об’ємом, який встановлюється тільки до кінця першого року життя. При народженні систолічний артеріальний тиск становить 45 мм рт. ст., надалі досягає 60—80 мм рт. ст. Різниця між артеріальним і венозним тиском невелика (діасі олічний тиск при народженні — 36 мм рт. ст., на 7—8-у добу життя — 46 мм рт. ст.). Особливості ЕКГ новонародженого проявляються у вигляді правограми, оскільки м’язова маса правого шлуночка переважає над такою лівого, зубець P у стандартних виведеннях високий, у правих може бути негативним, зубець R у 1 відведенні низький, а зубець 5 виражений добре. Інтервал P-Q становить 0,09—0,12 с.

Оріани кровотворення. Головним органом кровотворення є кістковий мозок. Крім того, додаткові вогнища кровотворення виявляються в печінці, селезінці, лімфатичних вузлах та ін. У період новонародженості кровотворення зберігає певною мірою ембріональний харакгер. Окрім зрілих клітин крові в кістковому мозку містяться і молоді формені елементи. Загальна кількість крові відносно маси ^тіла новонародженого становить 11—19 %. Концентрація гемоглобіну підвищена до 180—230 г/л, причому значна частина його представлена фетальним іемоглобіном. Кількість еритроцитів зазвичай перевищує 5,1х10¹²/л, колірний показник становить понад 1. І Іерсраховані властивості крові компенсують гіпоксемію, що виникає під час пологів. Протягом постнатального періоду відзначають зміни кількості еритроцитів і рівня гемоглобіну в периферійній крові. На 4—7-у добу життя кількість еригроцитів становить 5,1 × 10¹²/л, рівень гемоглобіну — 186 г/л, а на IOy добу — 4,98*10⁵²/л і 175 г/л відповідно.

Загальна кількість лейкоцитів у пуповинній крові — 14×10⁹∕λ, надалі поступово зменшується. До 8-ї доби життя кількість лейкоцитів становить 10—ll×10⁹∕π. Характерний для першого дня життя дитини нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво поступово знижується і на 4—6-у добу відзначають “перехрест” кривих нейтрофілів і лімфоцитів.

Показники згортання крові у новонароджених не відрізняються від нормальних показників у дорослих (до 5 хв), те саме стосується і тривалості кровотечі (до 4 хв).

Травна система» Як у функціональному, так і в морфологічному аспекті травна система новонародженого значною мірою незріла.

Ротова порожнина мала, слинні залози функціонують слабко. Слина не чинить належного впливу на початковому етапі травлення через низький вміст у ній амілаш і повну відсутність муцину і мальтази. Будова ротової порожнини пристосована до акту смоктання. Ковтальний рух відбувається через кожні 3—4 CMOKrajLbHHx рухи. Під час смоктання не виключене заковтування повітря — аерофагія.

Довжина стравоходу — 10—12 см, м’язовий шар розвинений слабко, еластична тканина також, що може бути причиною зворотного руху в ротову порожнину проковтнутої їжі.

Місткість шлунка в 1-й день — 20 мл, на 5-у добу — 50 мл, а на 10—14-у добу — 70—80 мл. Слизова оболонка шлунка ніжна. Шлункова секреція починається з моменту псірапляння їжі в рот або прямо в шлунок. Шлунковий секрет містить птіалін, пепсин, хлоридну кислоту, проте їхня активність недостатня.

Спорожнення шлунка відбувається через 2—2.5 год. У дванадцятипалій кишці їжа зазнає впливу панкреатичного соку, до складу якого входить трипсин, ліпаза, амілаза, панкреатин та ін. Довжина кишок становить 3,5 м.

слизова оболонка значно васкуляризована. Залози кишок і м’язовий шар недорозвинені.

У перші три дні після народження спостерігають відходження меконію, утворення якого в кишках плода починається з 3—4-го місяця внутрішньоут- робного розвитку’. Потім меконій замінюється на коричневий або зеленувато- жовтий, а пізніше — золотисто-жовтий кашкоподібний кал. У перші 2 тиж. частота дефекації в дитини становить 6—8 разів, надалі поступово зменшується до двох разів на добу.

Сечова система. Нирки новонародженого відносно великі, проте кора і звивисті канальці недорозвинені, їх концентраційна здатність виражена слабко і становить близько 50 % такої в дорослої людини. Елімінаційна здатність солей слабка. Сечовий міхур розташовується високо, його об’єм — 50—80 мл. У перші три дні кількість сечовипускань становить 5—7, до кінця 1-го тижня вона збільшується до 12—20 разів на добу. Реакція сечі кисла, відносна гус ти на — 1,006—1,012.

Обмін речовин та енергія. Основний обмін у новонароджених, як правило, високий. Нестійкість обмінних процесів зумовлена значною мірою недостатністю регулювальної функції нервової системи, а також недостатньою активністю деяких ферментів. Добовий основний об’єм у першу добу ж иття — 40— 50 кал/г, надалі — 55 кал/кг (у дорослих — 24 кал/кг). Потреба новонародженого в рідині у зв’язку з високим рівнем обмінних процесів — 150—165 мл на 1 кг маси тіла на добу.

Водно-сольовий обмін лабільний і порушується при змінах умов догляду.

Потреба в білках — 2—2,5 г/кг, вуглеводах — 12—15 г/кг, жирах — 5—6,5 г/кг. Ендокринна система. У перші дні життя відбувається катаболізм материнських гормонів в організмі дитини, у зв’язку з чим кількість кортизолу знижуються, проте вже до 6—7-ї доби життя його концентрація знову підвищується і на 10—12-у добу життя досягає рівня в дорослих.

Під час пологів вміст ТТГ у крові плода підвищений в 1—5 разів.

Концентрація гормону продовжує, наростати і в перші години життя дитини, але до кінця 1-ї доби життя спостерігають її зниження до початкового рівня.

Підвищення концентрації ТТГ в 1-у добу життя супроводжується стимуляцією функції щитоподібної залози зі збільшенням вмісту T₄ за рахунок біологічно активної форми гормону.

Недолік функціональної активності низки ендокринних залоз новонародженого компенсується за рахунок материнських гормонів, що потрапили в організм плода через плаценту.

Нервова система. Головний мозок новонароджених недостатньо розвинений. Кора великого мозку і пірамідні шляхи не мають закінченого диференціювання, сіра речовина мозку недостатньо відмежована від білої. Великі борозни мозку не завжди яскраво виражені. Деякі Mdjii борозни відсутн.. Відзначають недостатню збудливість і швидку сі омлюваність кори. Нижчерозташовані відділи мозку частково заміщують функції кори. Мозочок розвинений слабко. Водночас до моменту народження довгастий мозок розвинений належним чином.

Унаслідок незавершеного розвитку ЦНС у новонародженого спостерігаються такі рефлекси, які в дорослих відмічають тільки при патологічних станах. У період новонародженості в дитини можна спостерігати рефлекси, зумовлені шляхом подразнення губ і ділянки навколо рота: пошуковий, смоктальний, хоботковий; при подразненні долоні дитини виникають хапальний рефлекс і рефлекс відкривання рота, що супроводжується поворотом голови (долонно-рото-головний рефлекс), рефлекс Робшеона (хапальний рефлекс). У новонародженого відзначають рефлекси опори і повзання, а також рефлекс ходьби.

Окрім безумовних рефлексів незабаром після народження з’являються умовні рефлекси, що формуються на основі харчових безумовних рефлексів.

Імунна система в новонародженого ще недостатньо зріла. Специфічні імунні чинники він отримує від матері. Неспецифічний мунний захист здійснюється клітинними і гуморальними чинниками (IgA, IgM, IgG). У перші тижні життя рівень IgG у дитини відповідає такому в матері. Рівень IgA і IgM у но- ненароджених у нормі дуже низький. IgA потрапляють у кишечник дитини з молоком матері, особливо багате на IgA молозиво. Материнський ’муногло- булін поступово руйнується від 1-го до 6-го місяця життя, а синтез власного IgG у дитини досягає рівня дорослих до 5 років.

Ведення періоду новонародженості

Послідовність дій при здійсненні медичного догляду за новонародженим у пологовій залі. Відразу після народження акушерка викладає дитину на живіт матері, обсушує голову і тіло дитини попередньо підігрітою стерильною пелюшкою, одягає дитині чисті шапочку і шкарпетки, накриває сухою чистою пелюшкою та ковдрою. Одночасно лікар педіатр-неонатолог, а за його відсутності — j∏κap акушер-гінеколої виконує первинне оцінювання стану новонародженого, основна мета якого — встановити, чи немає природжених вад розвитку й інших патологічних станів, які б вимагали невідкладного обстеження та втручання; чи відбулася рання фізіологічна адаптація новонародженого. При масі тіла понад 2500 г, терміні вагітності понад 37 тиж., нормальному диханні, активних рухах, за наявності активного крику, задовільного м’язового тонусу, за відсутності видимих вад внутрішньоутробного розвитку догляд за новонародженим такий самий, як і за здоровою дитиною.

Після закінчення пульсації пуповини, але не пізніше ніж через 1 хв після народження дитини, акушерка, замінивши стерильні рукавиці, перетискає та перетинає пуповину, за умови задовільного стану дитини (за резульгатами первинного оцінювання стану новонародженого) перекладає, дитину на груди матері. За умови появи пошукового і смоктального рефлексів (дитина піднімає голову, відкриває широко рот, шукає груди матері) акушерка допомагає здійснити перше раннє прикладання дитини до грудей. Через ЗО хв після народження дитини акушерка електронним термометром вимірює новонародженому температуру тіла в пахвовій ділянці та записує результати термометрії у карті розвитку новонародженого. Після здійснення контакту матері і дитини “очі в очі” (але не пізніше ніж у першу годину життя дитини) акушерка після оброблення рук проводить профілактику офтальмії в новонародженого із застосуванням 0,5 % еритромішшової або 1 % тетрациклінової мазі відповідно до інструкції застосування одноразово. Контакт “шкіра до шкіри” триває не менше 2 год у пологовій залі, після чого акушерка перекладає дитину на зігрітий сповивальний стіл, здійснює оброблення та клемуваяня пуповини, вимірює зріст, окружність голови та грудної клітки, визначає масу тіла. Під час перетинання та клемування пуповини варто чітко дотримувати основних принципів: ретельно МИТИ руки, використовувати стерильні IHCTpweHTH, рукагички, чистий одяг для дитини. Перерізають пуповину стерильними ножицями, через 2 год після народження дитини на сповивальному cτojri накладають стерильну одноразову клему на відстані 0,3-0,5 см від пупкового кільця. Пуповинний залишок не накривають пов’язками або підгузками. Нема погреби в обробленні пуповинного залишку антисептиками й антибактеріальними засобами за умови забезпечення раннього контакту матері і дитини “шкіра до шкіри” з подальшим спільним перебуванням. За відсутності раннього контакту⁷ “шкіра до шкіри” та за умови подальшім ізоляції н.д матері з метою профілактики колонізації організму новонародженого госпітальною мікрофлорою рекомендують обробляти пуповпнний залишок і пуповинну ранку рошином брильянтового зеленого. П у повинний залишок має бути сухим і чистим. Потрібно стежити за ймовіп ними ознаками інфекції. Акушерка (медична сестра) одягає дитині чисті повзуни, сорочечку, шапочку, шкарпетки, рукавички. Дозволено використовувати чистий домашній одяг. Дитину з матір'ю вкривають ковдрою і переводять у палату спільного перебування з дотриманням умов теплового ланцюжка, найважливішою з яких є забезпечення температури в пологовій залі (операційній) не нижче ніж 25 °С.

Організаційні умови забезпечення підтримання теплового ланцюжка впроваджуються під час пологів та в перші дні після народження дитини, щоб зменшити втрати тепла. Невиконання хоча б одного з цих заходів розриває тепловий ланцюжок, унаслідок чого виникає загроза переохолодження. Межами нормальної температури тіла новонародженого потрібно вважати 36,5—37,5 ⁰C при вимінюванні в пахвовій ділянці. У разі недотримання умов теплового ланцюжка підвищується ризик розвитку’ в новонародженого гіпоглікемії, метаболічного ацидозу, інфекції, дихальних розладів, уражень ЦНС (крововиливи, судоми).

Десять кроків теплового ланцюжка включають:

1) забезпечення належної температури в пологовій залі — 25—28 °С;

2) негайне обсушування дитини (відразу після народження, проте до перетинання пуповини акушерка обсушує тіло та голову дитини стерильними, сухими, попередньо підігрітими пелюшками);

3) забезпечення контакту ’’шкіра до шкіри” запобігає втраті тепла та сприяє колонізації оріанізму дитини мікрофлорою матері. Дитину накривають чистою. попередньо підігрітою пелюшкою. потім дитину разом з матір'ю накривають ковдрою; у такому контакті вони перебувають протягом не менше ніж 2 год. до переведення в палату спільного перебування;

4) навчання грудному вигодовуванню;

5) відстрочен ня зважування та купання новонародженого (виконання цих процедур відразу після народження призводять до втрати тепла);

6) правильне сповивання (туге сповивання шкідливе для новонародженого, тому що зменшує ефективність підтримання організмом дитини тепла, обмежує її рухи та дихальні рухи. У зв’язку з цим дитину одягають у чисгі теплі повзуни, сорочечку, шапочку, шкарпетки та накривають теплою ковдрою);

7) забезпечення цілодобового спільного перебування матері та дитини. Як результат — годування на вимогу, профілактика гіпотермії та внутрішньолікар- няної інфекції;

8) транспортування в теплих умовах;

9) реанімація в теплих умовах. У новонародженого з асф'ксією не може вироблятися достатня кількість тепла, у зв’язку з чим підвищується ризик виникнення гіпотермії. Тому важливо забезпечити проведення реанімаційних заходів у теплих умовах;

10) підвищення рівня підготовки медичних працівників. Усі медичні працівники повинні мати відповідну підготовку та навички з принципів дотримання теплового ланцюжка. Медичні працівники інформують членів сім’ї щодо важливості підтримання нормально. температури тіла дитини

Більшість новонароджених не потребують проведення рутинних медичних втручань, у тому числі оглядів лікарями-спеціалістами. Кожне медичне втручання, в тому числі і огляд лікаря-спеціаліста, має буди обґрунтованим та безпечним для дитини і здійснюватися за умови отримання згоди поінформованої матері.

Більшість здорових новонароджених не потребують відсмоктування слизу з ротової порожнини та носової частини глотки. Якщо виникає потреба забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів у здорового новонародженого, варто застосовувати грушу, оскільки при. використанні вірогідність виникнення ускладнень менша, ніж при відсмоктуванні катетером.

Здорові новонароджені не потребують додаткового обстеження та консультацій лікарів-спсціалістів. Лабораторне дослідження крові новонародженого проводять, якщо в матері 0 (І) група крові та/або негативний резус. Необхідно визначити групу кроїл та резус-фактор шляхом дослідження пуповинної крові за умови, якщо жінку не було обстежено на рівень рсзус-антитіл та якщо в неї негативний оезус. Визначають рівень білірубіну в пуповинній крові.

Перше зважування новонародженого здійснюють у пологовій залі після забезпечення контакт}⁷ "шкіра до шкіри” та прикладання дитини до грудей перед переведенням дитини в палату спільного перебування матері й дитини. Здоровий новонароджений не потребує щоденного зважування, його виконують за медичними показаннями. Перед виписуванням з пологового стаціонару зважування дитжни є обов’язковим.

Первинне оцінювання стану новонародженого здійснює лікар педіатр- неонатолог, а в разі його відсутності — лікар акушер-гінеколог відразу після народження дитини та перед переведенням дитини в пала ту спільного перебування з матір’ю. Надалі лікар педіатр-неонатолог оглядає дитину щодня, відмічає зміни в динаміці і записує ±х у карту розвитку новонародженого. Він інформує матір щодо стану здоров’я дитини, дає рекомендації за доглядом. У день виписування дитини з пологового стаціонару огляд лікаря педіатра-не- онатолога є обов’язковим.

Первинний лікарський огляд новонародженого в пологовій залі:

1) встановити наявність чи відсутність у дитини природжених аномалій, ознак інфекції- інших патологічних станів, які потребують медичного втручання;

2) здійснити комплексне оцінювання стану новонародженого за результатами первинного лікарського огляду та з урахуванням даних анамнезу і зробити відповідні призначення щодо подальшого медичного догляду.

У разі фізіолог, тої адаптації новонародженого (табл. 5) в умовах раннього необмеженого контакту з матір’ю, раннього прикладання до грудей, за відсутності природжених вад розвитку або інших порушень, враховуючи результати лікарського огляду, дитину⁷ вважають здоровою на момент огляду. В акушерському стаціонарі мають бути забезпечені умови спільного перебування

Таблиця 5. Показники адаптації, які необхідно визначати під час первинного лікарського огляду

.5pt 0cm.5pt;height:15.3pt'>

Задовільний

Ознаки	Нормальні межі
Частота серцебиття	100—160 за 1 хв
Час гота дихання	30—60 за 1 хв
Колір шкіри	Рожевий. Центральний ціаноз відсутній
Рухи	Aki ивні
М’язовий тонус
Температура тіла новонародженого	⅛,5-37,5 ⁰C

матері та новонародженого, тобто перебування матері та дитини в одній кімнаті протягом 24 год з моменту народження до моменту’ виписування зі стаціонару. Спільне перебування включає контакт “шкіра до шкіри” в пологовій залі, спільне транспортування дитини з матір’ю в палату спільного перебування, лише грудне вигодовування на вимогу дитини, догляд матері за своєю дитиною із залученням членів родини, обґрунтовану мінімізацію втручань з боку медичного персоналу. Усі призначення та маніпуляції (вакцинація, обстеження) виконують у палаті спільного перебування в присутності матері та за її поінформованої згоди. Серед протипоказань до спільного перебування дитини з матір ю виділяють відкриту форму туберкульозу, гострі психічні захворювання матері. Температуру тіла дитини вимірюють двічі на добу. Протягом першої доби термометрію здійснює медична сестра, надалі — мати.

Догляд за шкірою і підмивання новонародженого під теплою проточною водою здійснює протяюм першої доби медична сестра і навчає матір, яка надалі виконує це самостійно. Шкіра новонародженою потребує особливого догляду, оскільки вона є захисним органом і порушення її цілості може створювати всі умови для проникнення інфекц¹. Шкіра дитини вкрита vernix caseosae — комбінацією секрету сальних залоз і продуктів розпаду епідермісу, що вважається захистом шкіри новонародженого. Шкіру новонародженою щодня оглядає лікар педіатр-неонатолог. Перше купання новонародженого варто здійснювати в домашніх умовах.

У разі проведення кесаревою розтину із застосуванням епідуральної анестезії контакт “шкіра до шкіри” забезпечується вже в палаті спільного перебування за умови задовільного стану матері за висновком лікаоя акушсра-гінеко- лога. За наявності умов забезпечують контакт “шкіра до шкіри” дитини з батьком. У палаті спільного перебування медична сестра здійснює медичний догляд за новонародженим відповідно до призначення лікаря педіатра-неонатолога. Перше прикладання до грудей та наступні годування на вимогу дитини, догляд за новонародженим у перші дві доби (цей термін залежить віт стану матері) виконують під наглядом медичної сестри. Здорового новонародженого, який народився в результаті проведення кесаревого розтину, виписують з огляду на стан матері.

Вакцинація

Вакцинації проти гепатиту В підлягають усі здорові новонароджені до виписування з пологового будинку. Вакцинацію проводять після отримання згоди поінформованої матері безпосередньо в палаті після огляду дитини лікарем педіатром-неонатологом з письмовим обґрунтуванням призначення вакцинації в карті розвитку новонародженого. Для вакцинації немовлят використовують рекомбінантні вакцини, зареєстровані і дозволені до застосування в Україні. Перед виписуванням з пологового стаціонару лікар педіатр-неонатолог інформує матір про необхідність подальшої імунізації дитини згідно з чинним календарем щеплень в Україні.

Вакцинацію новонароджених проти туберкульозу проводять усім новонародженим на 3-ю — 5-у добу життя за винятком таких випадків: а) якщо дитина хвора, імунізацію здійснюють після одужання та обов’язково до виписування з лікарні; б) якщо в матері активна форма туберкульозу легень і вона отримува^іа лікування менше ніж за 2 міс до пологів або якщо в жінки діагностовано туберкульоз після народження дитини, то з огляду на високий ризик інфікування новонародженого вакцинацію не проводять. Вакцину БЦЖ уводять відповідно до інструкції. Проводять скрннінгове обстеження новонароджених на фенілкетонурію з метою виявлення захворювання в ранніх стадіях і призначити дієтичне лікування хворим до досягнення ними віку 8 тиж. Ці терміни початку лікування дають змогу забезпечити повноцінний психічний розвиток дитини. Обстеження новонароджених у віці 48—72 год здійснюють за наявності згоди поінформованої матері (обов’язковою умовою скринінгу варто вважати отримання дитиною грудного молока або суміші не раніше ніж за 24 год до взяття крові). Обстеження новонародженого на природжений гіпотиреоз проводять з метою виявлення захворювання в ранніх стадіях і призначити відповідне лікування. Обстеження новонародженого у віці 48—72 год здійснюють після отримання згоди поінформовано і матері до виписування з пологового будинку, шоб у разі одержання сумнівного результату повторити тест, а в разі повторного позитивного тесту — узяти кров з вени для визначення рівня соматотропного гормону і гормонів щитоподібної залози в сироватці крові та відразу (не пізніше 3-го тижня життя) розпочати замісну терапію.

Виписування новонародженого з полого аго стаціонару. Новонароджена дитина може бути виписана з пологового стаціонару на 3-ю добу життя, якщо загальний стан дитини, рівень підготовки та поінформування магері з питань догляду за дитиною відповідають таким критеріям: 1) пуповинний залишок або ранка сухі та чисті, без ознак запалення; 2) температура тіла дитини в межах 36,5—37,5 ⁰C; 3) у дитини виражений смоктальний рефлекс; 4) проведені вакцинація проти туберкульозу та гепатиту В, обстеження на феніткетонурію та природжений гіпотиреоз; 5) дитина має задовільний стан; 6) мати або члени сім’ї мають достати і навички доі ляду⁷ за дитиною; 7) мати поінформована щодо запобг аиня синдрому рангово смерті; 8) мати поінформована про загрозливі стани дитини, при яких потрібно негайно звертатися за медичною допомогою; 9) у день виписування дитину зважили і оглянув педіатр-неонатолог. У перші дві доби після виписування усіх новонароджених оглядає дільничний лікар-педіатр (лікар загальної практики — сімейний лікар) з метою оцінити їхній стан, у τoκty числі і наявність жовтяниці. Час проведення такого огляду визначається тривалістю госпіталізації в пологовому' будинку'. У разі виписування дитини на 3-ю добу життя такий огляд рекомендують проводи ги до досягнення немовлям віку 120 год (5 днів).

name=bookmark549>

<< | >>
↑

Источник: Акушерство і гінекологія: У 2 кн. — Кн. 1: Акушерегво: підручник / Кол. А38 авторів; за ред. В.L Грищенка, М.О. Щербини. — K.: BCB “Медицина”,2011. - 424 с.. 2011

Еще по теме ФІЗІОЛОГІЯ ПЕРІОДУ НОВОНАРОДЖЕНОСТІ:

- Гинекология - Основы акушерства и гинекологии -

- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -