Заборона жорстокого, нелюдського та такого, що принижує людську гідність, поводження

Право на свободу від жорстокого, нелюдського та такого, що принижує людську гідність, поводження є фундаментальним правом людини, яке визнається у численних міжнародних та регіональних правозахисних документах.^[210] Окрім заборони застосування катувань або іншого жорстокого, нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження або покарання, це право також створює позитивне зобов’язання для держав захищати осіб, які знаходять під їхньою юрисдикцією, від такого поводження.^[211]

У якості частини позитивного зобов’язання, держави повинні здійснити кроки для захисту людей від непотрібного болю, викликаного станом здоров’я.

Уряди також несуть зобов’язання щодо захисту людей під їхньою юрисдикцією від нелюдського та такого, що принижує людську гідність, поводження. Бездіяльність Урядів щодо здійснення необхідних заходів для забезпечення доступності знеболення, яка залишає мільйони людей страждати без потреби від сильного та, часто, тривалого болю, піднімає питання, чи вони належним чином виконують це зобов’язання.^[212]

У звіті до Ради з Прав Людини, Новак пізніше уточнює, що на його думку, як експерта, «відмова де факто у доступі до знеболення, якщо вона спричиняє суворий біль та страждання, становить жорстоке, нелюдське та таке, що принижує людську гідність, поводження або покарання.»^[213]

Не кожен випадок, коли особа страждає від суворого болю, але не має доступу до належного знеболення, становитиме жорстоке, нелюдське, або таке, що принижує людську гідність, поводження. Х’юман Райтс Вотч вважає, що можна говорити про це за наступних умов:

• Страждання є сильними та досягають мінімального рівня, відповідно до заборони катувань, жорстокого, нелюдського та таке, що принижує людську гідність, поводження або покарання;

• Державі відомо або повинно бути відомо про рівень та обсяг страждань;

• Є в наявності лікування для усунення або зменшення страждань, але при цьому це лікування не було запропоновано ; та

• Держава не має обґрунтованих пояснень неналежній наявності та доступності знеболення на підставі доказової медицини.

У таких випадках, держави можуть бути притягнені до відповідальності за неспроможність забезпечити захист особі від жорстокого, нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження.

Неспроможність українського уряду здійснити кроки у забезпеченні надання системою охорони здоров’я такого знеболення на підставі доказової медицини, задовольняє вищенаведеним критеріям.