<<
>>

IV. СКАРЛАТИНА

Скарлатина - гостре інфекційне захворювання, що викликається β- гемолітичним стрептококом, характеризується загальною інтоксикацією, ураженням мигдаликів (ангіна), шкіри і слизових оболонок з типовими для захворювання дрібно-точковими висипаннями та наступним злущенням шкіри.

Етіологія. Збудник - бета-гемолітичний стрептокок, що виділяє токсин, який викликає ураження внутрішніх органів, вегетативної нервової системи, судин, мигдаликів (ангіна).

Епідеміологія. Головним джерелом інфекції є хворий скарлатиною та носій (і-гемолітичного стрептококу, а також хворий ангіною, бешихою, здоровий носій.

Хворий стає заразливим з моменту захворювання. Заразливість утримується протягом усього періоду хвороби.

Шляхи передачі інфекції:

- основний, це повітряно-краплинний шлях, але на відносно невеликій відстані (при появі інфекції в житловому будинку; вона не поширюється в сусідні кімнати, якщо мешканці не спілкуються між

собою);

- зараження може проходити і через інфіковані речі (іграшки, чашки, ложки), а також через третіх осіб ;

- доведена передача інфекції через інфіковані продукти - головним чином через молоко і молочні продукти.

Контагіозний індекс (індекс заразності) складає біля 40%. Після перенесеної скарлатини, як правило, виробляється досить стійкий антитоксичний імунітет. Повторно хворіють біля 1,5- 4%. З усіх захворілих скарлатиною 90% припадає на дітей до 16 років (найчастіше від 2 до 7 років). Повна нечутливість до скарлатини у дітей до 4-х місяців.

Кількість хворих скарлатиною дітей по місту Чернігову за останні 10 років коливалася від 100 (1997 р.) до 525 (1991 р.). В 2000 р. - 249 випадків. Максимум захворюваності припадає на осінньо-зимовий період.

Вхідні ворота. Найчастіше збудник потрапляє в організм через мигдалики, рідше - через пошкоджену шкіру, слизову оболонку матки (післяпологова скарлатина) і в окремих випадках через легені.

В 97% випадків - первинна локалізація в зіві (мигдалики).

Потрапляючи на слизову оболонку чи пошкоджену шкіру, стрептокок викликає запалення і руйнування (некроз) тканини на місці вторгнення. Лімфатичними і кровоносними судинами збудник проникає в лімфатичні вузли. Токсин, що виробляється стрептококом, викликає симптоми загальної інтоксикації, яка проявляється високою температурою, висипом, ураженням центральної і вегетативної нервової системи та серцево-судинного апарату.

Клінічні прояви. Інкубаційний період частіше триває 2-7 днів.

Захворювання розпочинається гостро. Підвищується температура, виникає блювота і біль в горлі. Через декілька годин можна помітити появу висипань. Висип, як правило, виникає одномоментно на обличчі, шиї, тулубі і кінцівках. Іноді висип з'являється на другий день і пізніше.

Характерний для скарлатини дрібно-точковий висип на червоному фоні шкіри. На обличчі висип розміщується особливо щільно на щоках, які стають яскраво червоними, особливо відтінюючи блідий, не покритий висипом, носогубний трикутник. Більш насичений висип спостерігається на боковій поверхні тулубу, внизу живота, на згинальних поверхнях кінцівок. Нерідко поряд з дрібно-точковим висипом можуть бути і незначні петехії (крововиливи в шкіру).

Типовим для скарлатини є також:

1. Синдром ангіни (біль у горлі, яскраво червоний зів і м'яке піднебіння, мигдалики можуть бути вкриті нальотами жовтувато-білого кольору, що легко знімаються шпателем);

2. Запалення шийних лімфатичних вузлів (шийний лімфаденіт). З першого дня захворювання лімфовузли шиї збільшуються і стають щільними та болючими;

3. Зміни з боку язика - язик спочатку обкладений сіро-жовтим нальотом, а з другого-третього дня очищається і стає яскраво-червоним ("малиновий язик");

4. Сухість шкіри;

5. Висип, як правило, утримується 3-7 днів і зникає, не залишаючи пігментації;

6. Після зникнення висипань розпочинається злущення, яке при скарлатині є великопластинчатим, особливо на пальцях рух, ніг,

7.

При важких формах завжди висока температура, блювота, сильний головний біль, сонливість, потьмарення свідомості, галюцинації, судоми.

Ускладнення. Найбільш часті ускладнення скарлатини: запалення лімфатичних вузлів, вух, нирок, суглобів, м'язу серця, легень - і частіше виникають на 2-3 тиждень від початку захворювання. Саме запалення легень - найчастіша причина смертності дітей раннього віку. У розвитку ускладнень важливу роль відіграють два фактори: алергія і вторинна інфекція.

Скарлатина на сьогодні має ряд особливостей: наявність переважно легких форм, відсутність гнійних ускладнень, швидке звільнення організму від стрептококу, що досягається раннім застосуванням пеніциліну (антибіотик).

Лікування. У варіанті легкої форми скарлатини при відповідних умовах (можливість ізолювати в окремій кімнаті) лікування проводять вдома.

Режим хворого протягом 5-6 днів ліжковий. їжа повинна відповідати віку дитини і містити всі необхідні харчові компоненти.

Враховуючи, що навіть при легкій формі скарлатини можуть виникнути ускладнення, рекомендується, незалежно від важкості хвороби, застосовувати антибіотики (тривалість курсу антибіотикотерапії - 5-7 днів; найбільш доцільним є застосування пеніциліну чи біциліну внутрішньом'язово). Антибіотики сприяють швидкому звільненню хворого від стрептококу, попереджують виникнення ускладнень, забезпечують швидке одужання дитини і скорочують період заразності.

Профілактика.

1. раннє виявлення хворого;

2. рання ізоляція хворого скарлатиною, бешихою, ангіною;

2.1. дітей, які захворіли скарлатиною, ізолюють в домашніх умовах терміном на 10 днів з моменту захворювання;

2.2. в дитячих закладах у вогнищі скарлатини ізолюються також і хворі ангіною (діти та дорослі), вони не

допускаються в дитячі колективи протягом 22-х днів з дня їх захворювання (так само, як і хворі скарлатиною);

2.3. ізоляція припиняється не раніше 10-го дня від початку захворювання при умові зникнення всіх явищ гострого періоду захворювання;

2.4. діти, що перехворіли і ходять до школи та в дитячі заклади, допускаються в них через 12 днів після закінчення терміну ізоляції (всього 22 дні);

2.5. діти, що спілкувалися з хворими, підлягають карантину (ізоляції) на 7 днів з моменту ізоляції хворого;

3. специфічна профілактика (вакцинація) скарлатини не розроблена;

4. дітям раннього віку, що були разом з хворими, рекомендується внутрішньо-м'язове введення 3,0-6,0 мл гамма-глобуліну,

5. у вогнищі захворювання (житлове приміщення, квартира) проводиться поточна дезинфекція.

<< | >>
Источник: Лекція з Валеології. 2016

Еще по теме IV. СКАРЛАТИНА:

  1. Скарлатина
  2. Лечение и профилактика скарлатины
  3. Течение скарлатины
  4. Скарлатина, ее формы, лечение, диета и профилактика у детей.
  5. Классификация клинических форм скарлатины
  6. Скарлатина.
  7. Профилактика.
  8. Эпидемиология.
  9. Этиология.
  10. Профилактика.
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -