VI. КАШЛЮК

Кашлюк - гостре інфекційне захворювання, що викликається специфічним збудником - кашлюковою паличкою (Борде - Жангю), яка передається повітряно-краплинним шляхом, вражає переважно дітей раннього та дошкільного віку, характеризується поступовим циклічним розвитком і приступами (нападами) судомного кашлю, що нерідко закінчується блювотою.

Епідеміологія. Кашлюком хворіють тільки діти. Джерелом інфекції є хворі в розпалі захворювання, а також хворі з прихованими субклінічними (стертими) формами. Заразливий період розпочинається з моменту появи перших клінічних ознак хвороби і продовжується протягом 4-5 тижнів. У хворих, що отримували антибіотики, заразливий період скорочується. По М.Чернігову в 1991 р. зареєстровано 42 випадки захворювання кашлюком, в 1999 -119 і в 2000 - 57 випадків.

Передача інфекції здійснюється повітряно-краплинним шляхом при відносно тісному і достатньо тривалому спілкуванні із хворим. Можливість передачі інфекції через побутові предмети малоймовірна через недостатню стійкість збудника.

Індекс контагіозності - біля 70%. Кашлюком хворіють діти в будь-якому дошкільному віці, в тому числі і діти перших місяців життя і, навіть, новонароджені. Найбільш чутливі до захворювання діти у віці до 3-х років.

Етіологія. Захворювання викликається паличкою Борде - Жангю. Паличка високочутлива до зовнішніх впливів.

Розвиток захворювання. Збудник потрапляє на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, де і розмножується. Токсин, що виділяється збудником, діє на рецепторний апарат дихальних шляхів, на нервові закінчення. Постійне їх подразнення викликає кашель і призводить до виникнення вогнища збудження в центральній нервовій системі. При цьому різні подразники, які не мають прямого відношення до кашльового рефлексу (шум, больові подразники, звичайний огляд зіву) можуть спричинити виникнення судомного кашлю аж до порушення дихання.

Клінічні прояви. Інкубаційний період від 3 до 15-20 днів ( в середньому 5-8 днів). В протіканні хвороби можна виділити три періоди: катаральний, спазматичний, видужання.

1. Катаральний період.

Захворювання починається із сухого кашлю і нерідко з підвищенням температури до субфебрильних цифр, а також невеликою нежиттю. Протягом 1-2 тижнів кашель поступово підсилюється і набуває все стійкішого приступоподібного характеру. Тривалість катарального періоду біля двох тижнів.

2. Спазматичний період.

Перехід захворювання в спазматичний період характеризується появою приступів кашлю, особливістю якого є серія кашльових поштовхів, які слідують швидко один за одним на видосі. Після кашльових поштовхів виникає глибокий судомний свистящий вдих, за яким знову слідують кашльові поштовхи на видосі, а далі знову судомний вдих і так далі. Такий симптомокомплеке носить назву репризу (повторення). Під час одного приступу вони (репризи) можуть повторюватись від 3-5 до 15-20 разів і більше. Під час спазматичного кашлю обличчя хворого червоніє, синіє, вени шиї збільшуються, очі сльозяться і "наливаються кров'ю", голова витягується вперед, язик висовується назовні із ротової порожнини. При цьому вуздечка язика травмується нижніми різцями (зуби), внаслідок чого у дітей може виникнути виразка на вуздечці язика. У важких випадках під час приступів нерідко бувають носові кровотечі, мимовільне сечовипускання, крововиливи в склеру очей. Приступи кашлю закінчуються виділенням в'язкої мокроти чи блювотою.

В міжприступному періоді загальний стан хворої дитини практично не страждає. Спазматичний період продовжується 4-8 тижнів.

3. Період видужання.

Поступово зменшується як інтенсивність проявів приступу, так і їх частота. Хвороба переходить в стадію видужання.

Тривалість захворювання 4 місяці.

Особливості кашлюку у дітей першого року життя

- скорочення інкубаційного періоду до 4-5 днів і катарального періоду до одного тижня;

- Катаральний період може бути відсутнім і хвороба зразу розпочинається із судомного кашлю, який не супроводжується репризами і часто закінчується тимчасовою зупинкою дихання;

часто судомний приступ супроводжується генералізованими судомами і змінами з боку головного мозку (енцефалопатія);

- протікання хвороби завжди важке і тривале;

- спазматичний період може збільшуватись до 2-3 місяців.

У не вакцинованих можуть бути легка, середньоважка і важка форми кашлюку.

в будь-якому дошкільному віці, в тому числі і діти перших місяців життя і, навіть, новонароджені. Легка форма захворювання - приступи кашлю нетривалі, до 10-15 раз на добу; з числом репризів під час приступу - до 3-5 разів.

При середньоважкій формі - приступи кашлю виникають частіше (20-25 раз на добу), число репризів досягає 10. Приступ закінчується блювотою.

При важкій формі - частота приступів може досягати 40-50 раз і більше на добу; число репризів - більше 10. Приступи протікають із порушенням дихання аж до його зупинки.

Ускладнення. До ускладнень, що виникають у зв'язку із основним захворюванням, відносять ураження центральної нервової системи (судоми, енцефалопатія); пневмоторакс: випадіння прямої кишки; пупочна чи пахова грижа; носові кровотечі. Найбільш частими ускладненнями, що виникають внаслідок приєднання вторинної інфекції є запалення легень (найчастіша причина смертельних наслідків, особливо у дітей перших місяців життя).

Лікування. Велике значення має правильно організований режим і догляд. Протягом всього захворювання хворому показані: свіже прохолодне повітря, відволікаючі заходи (ігри, мультфільми і т.п.), потрібно уникати недоцільних лікувальних маніпуляцій, огляду зіву; показане повноцінне вітамінізоване харчування.

В катаральному періоді на початку спазматичного кашлю призначають антибіотики (ампіцилін, еритроміцин) протягом 7-Ю днів.

Для зменшення частоти і важкості приступів спазматичного кашлю призначають нейролептик (аміназин), який знімає бронхоспазм, понижує збудливість дихального центру, заспокоює хворого і поглиблює його сон. З цією метою, а також для боротьби з кисневою недостатністю, призначають вдихання кисню із кисневої подушки. В комплексному лікуванні знайшли широке застосування ліки, які зменшують в'язкість мокроти і покращують функцію зовнішнього дихання (мукалтин, еуфілін, ефедрин).

Профілактика.

1. Раннє виявлення хвороби.

2. Хворого кашлюком ізолюють на 30 днів з моменту захворювання. Ізоляція може здійснюватися в домашніх умовах (легкі форми).

2.1. Діти до 7 років, які не хворіли кашлюком і не були прищеплені, але спілкувалися з хворим, підлягають ізоляції протягом 14 днів з моменту останнього спілкування з хворим. Заключна дезинфекція не проводиться. У вогнищі здійснюються загальні профілактичні заходи (провітрювання, миття посуду; знезаражування носових хусточок).

3. З метою створення активного імунітету застосовують вакцину, що являє собою суспензію вбитих кашлюкових мікробів. Кашлюкову вакцину вводять разом з дифтерійно-правцевим анатоксином (АКДП - вакцина). Первинну вакцинацію асоційованого кашлюково-дифтерійно-правцевою вакциною проводять у віці 3 місяців 3-хразово по 0,5 мл з інтервалом 30-40 днів. Ревакцинацію здійснюють через 1,5-2 роки.

Створення колективного імунітету привело до суттєвого зниження захворювання кашлюком.