ПАРАКАШЛЮК

Бактеріальна антропозна інфекція дихальних шляхів, яка по­ширюється через крапельний механізм передачі. За клінічним пе­ребігом схожа на легку або середньої важкості форму кашлюку і характеризується подібними до кашлюку епідеміологічними оз­наками.

Паракашлюковий мікроб (В. parapertussis) —грамнегативна паличка, нерухлива, малостійка поза організмом людини. Збудни­ки кашлюку та паракашлюку розрізняються за окремими морфо­логічними, біохімічними та серологічними ознаками. Для паракаш- люкової палички видоспецифічним є аглютиноген 14, а аглютино­гени 8, 9 і 10 визначають її серовари у межах виду. Протективний антиген (ліпопротеїн) у кашлюкової та паракашлюкової паличок видоспецифічний. Вважають, що перехресного імунітету між каш­люком і паракашлюком немає.

Інкубаційний період при паракашлюку складає 6—15 днів. Хво­роба триває не довше ніж 3 тиж, переважно в легкій або серед­

ньої важкості формі, дуже рідко з такими ускладненнями, як брон­хіт і пневмонія.

Диференціювати паракашлюк від кашлюку та інших хвороб дихальних шляхів (трахеїт, бронхіт, катар верхніх дихальних шля­хів) без бактеріологічного обстеження неможливо. Тому епідеміо­логічний аналіз захворюваності на паракашлюк можна проводити лише на основі бактеріологічно підтверджених випадків захво­рювань.

Поширеність паракашлюку і носійства при цій інфекції суттєво відрізняється в різних країнах і, очевидно, залежить від об’єму бактеріологічних досліджень.

В Естонії, де широко проводили бактеріологічну діагностику паракашлюку, встановлено, що питома вага цієї інфекції серед ви­падків кашлюку коливалась від 37,1 (1967 р.) до 2,9 (1980 р.).

За останні десятиліття поряд зі зниженням захворюваності на кашлюк знижується захворюваність і на паракашлюк. Відносно високі показники захворюваності на паракашлюк реєструються се­ред дітей віком від 1 до 6 років, підйоми захворюваності спостері­гаються в осінньо-зимові місяці. Як і при кашлюку, захворюва­ність на паракашлюк вища в містах, ніж у сільській місцевості. Діти, які відвідують дитячі дошкільні заклади, хворіють частіше порівняно з дітьми, які їх не відвідують.

При появі в дитячих колективах нових випадків захворювань на паракашлюк хворих ізолюють за клінічними показниками. Із квартирних осередків дітей віком до 1 року, які спілкувалися з хворим, не допускають у колектив протягом 14 днів від дня ізоля­ції хворого.

В епідеміологічному досліді показана ефективність паракашлю- кової вакцини. Однак у зв’язку з легким клінічним перебігом па­ракашлюку, а також низьким рівнем захворюваності на кашлюк та паракашлюк на практиці вакцину не застосовують.