Технологічні принципи забезпечення високих показників якості медичної допомоги

Сучасний етап розвитку охорони здоров’я характеризується підвищенням технологічності надання медичної допомоги. В останнє десятиріччя було розроблено та впроваджено в медичну практику ряд ефективних медичних технологій в кардіології, онкології, пульмонології, ендокринології, фтизіатрії, неврології, імунології, ревматології, хірургії, радіаційній медицині, гемотерапії та фармакології.

У ст. 20 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» зазначено, що держава має сприяти розвитку наукових досліджень у галузі охорони здоров’я і впровадженню їх результатів у діяльність закладів охорони здоров’я. Дослідження, що проводяться академічними і відомчими науковими установами, навчальними закладами або окремими науковцями, фінансуються на конкурсній основі з державного бюджету, а також за рахунок будь-яких інших джерел фінансування, що не суперечать законодавству.

Програма впровадження нових наукомістких медичних та фармацевтичних технологій має включати такі чинники:

• удосконалення існуючої технологічної бази;

• технічне переоснащення лікувально-профілактичних установ;

• стандартизацію схем медичного втручання та медичних технологій;

• розробку та впровадження медичних інформаційних технологій;

• підготовку нових кадрів, які зможуть професійно використовувати нові можливості високих технологій.

Класифікація основних технологій, які використовуються при наданні медичної допомоги представлена на рис. 9.1.

1. Загальні технології лікування та діагностики — новітні технології діагностики та лікування з найбільш поширених патологій та хвороб. До цього розділу також відносять високі технології, що зберігають органи, що щадять функції та реконструктивно-пластичні операції.

Технології в галузі охорони здоров’я

У Загальні технології лікування та діагностики.

У Біотехнології, нанотехнології, технології генної інженерії.

У Інформаційні технології.

У Хіміко-фармацевтичні технології.

У Технології інформаційно-організаційного забезпечення.

У Технології інформаційно-технічного забезпечення.

У Управлінські технології.

Рис. 9.1. Класифікація технологій, які використовуються в галузі охорони здоров’я

2. Біотехнології, нанотехнології, технології генної інженерії діагностики та лікування. Генна терапія передбачає розробку безпечних і високотехнологічних способів введення в соматичні клітини пацієнтів відсутніх або заміну дефектних генів продуцентів. При застосуванні технологій, пов’язаних із втручанням в геном людини необхідно дотримуватись положень, викладених в «Конвенції про захист прав та гідності людини у зв’язку з використанням досягнень біології та медицини» (ETS-164, Ов’єдо, 04.04.1997 р.). В Статті 13 Конвенції, яка має назву «Втручання в геном людини», зазначається, що втручання з метою модифікацій генома людини може здійснюватись лише в профілактичних, діагностичних або терапевтичних цілях, і лише за умови, що воно не спрямоване на зміну генома нащадків

3. Інформаційні технології — динамічний клас технологій, який включає системні технології, віртуальні технології, мультимедійні технології, Інтернет-техно- логії, телекомунікаційні технології, моніторингові системи та технології.

Інтернет-технології — технології, які забезпечують інформаційну підтримку клінічної медицини з питань консультування та лікування хворих, надають можливість доступу до електронних баз бібліотек, медичних журналів тощо.

Телемедичні технології — технології, які реалізуються з використанням телекомунікаційних технологій і надають можливість отримання лікувально-діагностичних консультацій, моніторингу на відстані, використовуються при проведенні управлінських, освітніх, наукових та просвітницьких міроприємств.

4. Технології інформаційно-організаційного забезпечення — мають створювати єдиний медико-інформаційний простір. Структура простору має містити три ієрархічні рівні. Перший — інформаційні системи установ, безпосередньо пов’язані з пацієнтами. Другий — інформаційно-аналітичні центри адміністративно-територіальних одиниць, які пов’язані з інформаційними системами закладів охорони здоров’я та державними інформаційно-аналітичними центрами. Третій рівень — національні інтегровані бази даних з питань здоров’я населення України та профілактично-реабілітаційні заходи.

Створення єдиної інформаційної системи охорони здоров’я має чітку нормативно-правову базу:

• Закон України «Про концепцію Національної програми інформатизації» від 4.02.1998 р.

• Наказ Міністерства охорони здоров’я України за № 127 від 21.05.1998 р. «Концептуальні основи створення єдиного інформаційного поля системи охорони здоров’я України».

5. Технології інформаційно-технічного забезпечення — інформаційне забезпечення діяльності лікувально-профілактичного закладу, до якого відносяться система обліку та управління матеріальними ресурсами закладу, програми обліку та аналізу медичної діяльності закладу, системи обліку та управління персоналом, програми ведення статистики, медичні регістри населення в зоні обслуговування лікувально-профілактичного закладу, бази даних пацієнтів, облік лікарських засобів, тощо.

6. Управлінські технології — технології, які забезпечують стратегічне планування та планування виробничого процесу і його операційний контроль, встановлення механізмів комунікації, мотивації, координації діяльності. Управлінські технології мають забезпечити: ефективність діяльності закладу охорони здоров’я; високу якість надання медичної допомоги; задоволення клієнтів (пацієнтів та їх представників). Управлінські технології дозволяють приймати виважені управлінські рішення, впроваджувати організаційні зміни та інновації в закладах охорони здоров’я.

7. Хіміко-фармацевтичні технології. Державна політика України у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів спрямована на підтримку наукових досліджень, створення та впровадження нових технологій, а також розвиток виробництва високоефективних та безпечних лікарських засобів, забезпечення потреб населення ліками належної якості.

Для досягнення цієї мети створено Державний реєстр лікарських засобів України — нормативний документ, який містить відомості про лікарські засоби, дозволені для виробництва і застосування в медичній практиці.

Основу хіміко-фармацевтичних технологій становлять:

• фармакопейна стаття — нормативно-технічний документ, який установлює вимоги до лікарського засобу, його упаковки, умов і терміну зберігання та методів контролю якості лікарського засобу;

• технологічний регламент виготовлення лікарського засобу — нормативний документ, у якому визначено технологічні методи, технічні засоби, норми та нормативи виготовлення лікарського засобу;

• Державна Фармакопея України — правовий акт, який містить загальні вимоги до лікарських засобів, фармакопейні статті, а також методики контролю якості лікарських засобів.

9.2.