ВНУТРІШНІ СТАТЕВІ ОРГАНИ

До внутрішніх статевих органів виносять піхву, матку, маткові труби і яєчни­ки (мал. З, 4). Маткові труби та яєчники мають загальну' назву — придатки матки.

Піхва — орган у вигляді трубки, то простягається від дівочої перетинки до ділянки прикріплення шийки матки.

Зсередини стінка піхви вистелена слизовою оболонкою зі значною кількістю поперечних складок, шо забезпечує значне розтягнення піхви, особливо під час пологів. Слизова оболонка піхви вкрита багатошаровим плоским епітелієм і не містить залоз. М’язову оболонку формують два шари м’язів — поздовжній і коловий. Губчаста оболонка огортає піхвову клітковину, в якій розташовані нерви, кровоносні та лімфатичні судини.

Піхвовий секрет (білі) формується у результаті транссудації із судин піхвової стінки. Він має кислу реакцію за рахунок молочної кислоти, що утворюється внаслідок життєдіяльності піхвових бактерій (паличок Додерлейна). Молочна кислота знишує патогенні мікроби, що проникають у піхву ззовні. “Самоочи­щення піхви” можливе лише за умови належної ендокринної функції яєч­ників, а саме достатнього рівня естрогенів, які посилюють процеси проліфе­рації клітин слизової оболонки піхви, сприяють накопиченню в них глікогену, необхідного для життєдіяльності піхвових бактерій.

Мал.

і — кругла маткова зв’язка; 2 — власна зв’язка яєчника; 3 — брижі маткової труби; 4 — маткова труба; 5 — над’яєчник; 6 — поздовжня протока над’яєчника: 7— ампула маткової труби; 8 — торочки маткової труби; 9 — черевний отвір маткової труби: 10 — яєчник; 11 — широка маткова зв’язка; 12 — крижово-маткова зв’язка; 13 — піхва; 14 — промежина; 15 — шийка матки; 16 — тіло матки

Чотири ступені “чистоти піхвового вмісту”

Перший ступінь: при мікроскопії піхвових мазків виявляють велику' кількість піхвових бактерій, помірну кількість епітеліальних клітин, лейкоцитів; інша

мікрофлора відсутня; pH кисле (мал. 5, а),,-фугшї ступінь: велика кількість піхвових

бактерій та епітеліальних клітин, поодинокі лейкоцити (до 5) і коки, pH кисле (мал. 5, б).

Третій ступінь: поодинокі піхвові бак­терії, багато лейкоцитів (15 — 20), помірна кількість сторонньої мікрофлори (часті­ше кокової), pH слабколужне (мал. 5, в).

Четвертий ступінь: піхвові бактерії відсутні, багато сторонньої мікрофлори, помірна кількість клітин епітелію, pH луж­не (мал. 5, г).

Піхва бере участь у процесі запліднен­ня, пологовому акті (утворює пологовий канал), виконує видільну та бар’єрну функ­ції (перешкоджає проникненню патоген­них мікроорганізмів у матку за рахунок кис­лого середовиша й самоочищення).

Мал.

Матка — гладейьком’язовий порожнистий орган грушоподібної форми, локалізований у малому тазі жінки (мал. 6). Довжина матки становить 7—8 см, причому 2/3 довжини припадає на тіло, 1/3 — на шийку. Ширина матки в ділянці дна — 5 см, товщина стінок — 1 — 2 см. Маса матки — 50 — 100 г.

У структурі матки розрізняють тіло, перешийок і шийку. Дно матки — верхня частина тіла матки више від ділянки прикріплення маткових труб. Тіло матки має дві поверхні (передню й задню) і два краї (правий і лівий), до яких прикріплюються широкі маткові зв’язки. Перешийок матки — її частина між тілом і шийкою завдовж­ки близько 1 см. Верхньою межею перешийка висту­пає місце інтимного при­кріплення очеревини до матки попереду (відпові­дає анатомічному внутрі­шньому вічку.матки), нижньою — гістологічне вічко матки (межа перехо­ду слизової оболонки мат­ки в слизову оболонку каналу шийки матки). У пологах перешийок транс­формується у нижній сег­мент матки.

Шийка матки має дві частини — піхвову і над-

піхвову. Піхвова частина шийки матки доступна огляду за допомогою піх­вових дзеркал. Hadnixeoea частина розташована ви­те від місця прикріплен­ня до шийки стінок піхви (піхвові склепіння). Ший­ка матки конічної форми у жінок, які не народжу­вали, циліндричної — у жінок, які народжували. У товщі шийки матки про­ходить канал шийки мат­ки, в якому розрізняють зовнішнє і внутрішнє віч­ко. Зовнішнє вічко у жі­нок, які не народжували, округлої точкової форми,

Мал.

після пологів воно набуває форми поперечної щілини (мал. 7).

Слизова оболонка каналу шийки матки представлена одношаровим цилінд­ричним епітелієм і містить численні залози, що продукують склоподібний сек­рет — слизову пробку. При епітелізації ектопії у разі закриття вихідних проток залоз на поверхні шийки матки утворюються ретенційні кісти, наповнені цер- вікальним секретом (наботові кісти). Піхвова частина шийки матки зовні по­крита багатошаровим плоским епітелієм і залоз не містить.

Стінка матки утворена трьома шарами — слизовою (ендометрій), м’язо­вою (міометрій) і серозною (периметрій) оболонками. Між серозною і м’язо­вою оболонками локалізується приматкова клітковина, або параметрій.

Слизова оболонка матки, у свою чергу, складається із двох шарів — функ­ціонального, в якому відбуваються циклічні зміни, пов'язані з менструальним циклом, і базального, який прилягає безпосередньо до міометрія. Ендометрій вкритий одношаровим циліндричним мерехтливим епітелієм, містить залози, що виділяють секрет. Залежно від фази оваріально-менструального цикла⁷ й віку жінки товшина ендометрія коливається від 0,5 до 12 мм.

М’язова оболонка, або міометрій, представлена трьома шарами м’язів, які характеризуються різними напрямками розташування м’язових волокон, а саме: зовнішнім (поздовжнім), середнім (циркулярним і косим), внутрішнім (по­здовжнім). Найміцніші м’язи утворюють тіло матки (мав. 8)

Серозна оболонка, периметрій, утворюється очеревиною, шо переходить із передньої черевної стінки на сечовий міхур і матку, формуючи при цьому міхурово-маткове заглиблення. Переходячи з матки на пряму кишку, очеревина утворює прямокишково-маткове заглиблення.

Мал. 9. Матка у фронтальному розрізі:

1 — отвір маткової труби; 2 — складки перешийка маткової труби; 3 — яєчникова гілка; 4 трубна гілка; 5 — складки ампули маткової труби; 6 — ампула маткової труби; 7 — торочки маткової труби; S — пухирчастий яєчниковий фолікул; 9 — строма яєчника, 10 — жовте тіло; //, 22 — кругла маткова зв’язка; 12 — маткова артерія; 13 — порожнина матки; 14 — піхвова артерія;

15 — вічко матки; 16 — передній стовп зморшок; 17 — піхвові зморшки; 18 — пальмоподібні складки; 19 — канал шийки матки; 20— шийка матки; 21 — широка маткова зв’язка; 23 — брижі яєчника; 24 — брижі маткової труби; 25 — власна зв’язка яєчника; 26 — тіто матки

Порожнина матки у фронтальному розрізі (мал. 9) мас трикутну форму. Верхні кути трикутника переходять у просвіт маткових труб, нижній — у ділянку внутрішнього вічка.

Матка розташовується в центрі малого таза, тіло матки — у широкій час­тині порожнини, зовнішнє вічко — на рівні сідничих остей. Поздовжня вісь матки нахилена допереду (мал. 10), між тілом і шийкою матки формується тупий кут (близько 120°), відкритий допереду⁷. Матка — орган дітонародження. У період статевої зрітості в матці відбуваються циклічні процеси, які завершу­ються щомісячним відторгненням функціонального шару ендометрія (менст­руація). У певний термін вагітності у матці починаються скорочення (полого­ва діяльність) і як результат — вигнання плоду з матки.

Маткові труби відходять від матки у ділянці її кутів і прямують у верхніх відділах широкої зв’язки матки до бічних стінок таза. Довжина маткових труб становить 10—12 см.

Розрізняють наступні відділи труби: інтерстиціальний — локалізується в матковій стінці, його діаметр досягає 0,5 — 1 мм; перешийковий — розташова­ний відразу після виходу труби з матки; ампульный — ширша частина труби, шо закінчується лійкою, діаметр труби в цьому відділі досягає 5 — 8 мм.

Стінка труби утворена серозною, м’язовою та слизовою оболонками, сполуч­ною тканиною і судинами. Серозна оболонка є верхньою частиною широкої зв’язки матки. До нижнього краю прилягає клітковина, через яку до труби йдуть су­дини і нерви. М’язова обо­лонка труби містить три шари гладеньких м'язів, а саме: зовнішній (поздовж­ній), середній (коловий) і внутрішній (поздовжній). Слизова оболонка зруби тон­ка, утворює, поздовжні склад­ки, кількість яких збіль­шується в лійці маткової тру­би. Слизова оболонка груби представлена високим одно­шаровим циліндричним вій­частим мерехтливим епіте­лієм. Перистальтичні скоро­чення обумовлені нервово- ендокринними факторами і характерні тільки для репро­

Мал. 10. Матка у стріловому розрізі:

і — маткова труба; 2 — яєчник; 3 — матка; √ — пряма кишка; 5 — задня частина склепіння піхви; 6 — передня частина склепіння піхви; 7 — ложе піхви; 8 — сечівник; 9 — тіло клітора; JO — лобковий симфіз; Il- сечовий міхур

дуктивного віку. Збудливість м’язів зруби та характер їхніх скорочень залежать від фаз менструального циклу. Най- j інтенсивніше груба скоро­чується в період овуляції, LUO

color=black face=Cambria>може сприяти транспорту сперматозоїдів в її ампулу. У лютеїнову фазу циклу під впливом прогестерону розпочинають функціонувати секреторні клітини слизової оболонки, труба заповнюється секретом, її перистальтика вповіль­нюється. Цей фактор нарівні з рухами війок мерехтливого епітелію прискорює просування заплідненої яйцеклітини матковою трубою в матку. Таким чином, функція маткових труб полягає в заплідненні яйцеклітини та переміщенні її в матку.

Яєчник — парна жіноча статева залоза мигдалеподібної форми завдовжки 3,5 — 4 см, завширшки 2 — 2,5 см і завтовшки 1 — 1,5 см. Яєчники не вкриті очеревиною і прикріплені до заднього листка широкої зв’язки матки (ворота яєчника). У яєчнику розрізняють кору і мозкову речовину. Товщина кори (зовнішній шар яєчника) нестабільна та з віком стоншується. У ній містяться фолікули. Зовнішня поверхня кори яєчника, або білкова оболонка, вистелена кубічним епітелієм. Мозкова речовина утворена сполучною тканиною, арте­ріями, венами. Функції яечників — визрівання яйцеклітини (репродуктивна) та синтез і секреція стероїдних гормонів (ендокринна).

Зв’язковий апарат внутрішніх статевих органів

Фізіологічне розташування матки та її придатків забезпечене підвішуваль- ним (зв’язки), фіксуючим та підтримуючим (тазове дно) апаратами (мал. 11).

Підвішувальний апарат матки представлено парними широкими, кругли­ми і крижово-матковими зв’язками:

1)      широкі зв’язки матки складаються з переднього і заднього листка оче­ревини, які йдуть від ребер матки до стінок таза. Дві третини верхнього краю широких зв’язок матки утворюють брижі маткових труб;

2)      підвішувальні зв’язки яєчників утворені з широких зв’язок матки, які йдуть віл ампулярного відділу труб до тазової стінки;

3)      круглі зв’язки матки завдовжки 10 — 12 см відходять від кожної сторо­ни матки трохи нижче і спереду від маткових труб і закінчуються в пахових каналах, у верхній третині великих соромітних губ;

4)       матково-яєчникова зв’язка, або власна зв’язка яєчника, іде віл задньо- бічної поверхні матки на рівні ділянки відходження зруб до маткового (ниж­нього) полюса яєчника.

Фіксуючий апарат складається з таких зв’язок:

Мал. 11. Схема м’язів тазового дна:

/ — лобково-міхурова зв'язка; 2 — міхурово-маткова зв'яз­ка; 3 — кардинальна зв’язка; 4 — крижово-маткова зв'яз­ка; 5 — власна зв'язка яєчника; 6 — широка зв'язка.мат­ки; 7— підвішувальна зв’язка яєчника: 8 — кругла матко­ва зв’язка

1)      кардинальні зв’язки — ущільнена частка нижньої частини широких зв’язок разом із жировою клітковиною. Клінічне значення кардинальних зв’я­зок полягає в тому, шо в них проходять маткові судини і нижня частина сечоводів. Простір між лист­ками широких зв’язок у нижніх відділах називають параметрієм;

2)      крижово-маткові зв’яз­ки пролягають від задньої по­верхні матки в ділянці пере­шийка і, огинаючи пряму кишку, прикріплюються до крижів.

Підтримуючий апарат ста­тевих органів сформований із м’язів і фасцій (тазове дно, тазова діафрагма, сечостате­ва діафрагма), які відіграють основну роль у забезпеченні нормального розташування матки та інших органів мало­го таза.

М’язи тазового дна (під­тримуючий апарат) розмі­щені в поперечному напрям­ку у вигляді черепиці й утво­рюють при ньому систему, шо закриває вихід з малого таза. Розрізняють три поверхи м’язів і фасцій тазового дна.

Перший шар (зовнішній, нижній поверх) представлений наступними м’язами:

1)      цибулинно-печеристий — парний м'яз, шо охоплює вхід у піхву і йде від клітора до сухожилкового центру промежини;

2)      поверхневий поперечний м’яз промежини — парний м'яз, який пролягає від сідничного горба до сухожилкового центру промежини;

3)      сідничо-печеристий м’яз — парний м’яз, що йде від клітора до сідничного горба;

4)      зовнішній м’яз — замикач відхідника оточує пряму кишку в ділянці відхідникового отвору.

Другий шар (середній поверх) розташований під першим шаром м’язів, зай­має всю передню частину виходу з таза, утворюючи сечостатевий трикутник (сечостатеву діафрагму). Основна його функція — підтримка піхви і промежи­ни. М’язи, що формують сечостатеву діафрагму:

1)      глибокий поперечний м’яз промежини — трикутна пластина зі щільної фіброзно-м'язової тканини, натягнута між лобковим симфізом і сідничними горбами;

2)       сечостатевий м’яз-замикач оточує сечівник і вхід у піхву.

Третій шар (верхній поверх) — діафрагма таза, найглибший шар м’язів, який формує нижню межу порожнини малого таза:

1)      м’яз — підіймач відхідника; його волокна розташовані віялоподібно і сходяться до середини тазового дна. прикріплюючись до куприка та верхівки крижів;

2)       куприковий м’яз.

Клітковина малого таза

Ilii тазовою очеревиною локалізується клітковина, яка оточує внутрішні статеві органи. Розрізняють приматкову, приміхурову, припіхвову та іірипря- мокіппкову клітковину. Усі ці зазначені відділи поєднані між собою. До функцій клітковини відносять забезпечення фізіологічної рухливості органів малого таза, утворення ложа для сечоводу, судин, лімфатичних вузлів і нервів.