II. ВІТРЯНА ВІСПА

Вітряна віспа - гостре інфекційне захворювання, що викликається вірусом, поширюється повітряно-краплинним шляхом (головним чином серед дітей) і характеризується специфічним для неї папуло - везикулярними висипаннями на шкірі і слизових оболонках (з багаторазовими підсипаннями), лихоманкою при слабких проявах інтоксикації.

Етіологія (причина). Збудник - вірус, що містить ДНК, нестійкий у зовнішньому середовищі, не патогенний для тварин. Рівень захворюваності на вітрянку за останні 10 років по місту Чернігову коливався від 923 (1996 р.) до 2530 (1993 р.), 2000 р. -1914 випадків.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворий, починаючи з останніх (1-2) днів інкубаційного періоду і протягом 3-4 днів висипань. Особливо заразливий хворий на початку висипань.

Зараження відбувається повітряно-краплинним шляхом. Внаслідок низької стійкості вірусу у зовнішньому середовищі передача збудника через побутові речі не спостерігається.

Чутливість дітей до збудника вітряної віспи висока. Часто хворіють діти у віці до 10 років. Діти перших 2-3 місяців життя досить рідко хворіють у зв'язку з наявністю імунітету, трансплацентарно отриманого від матері. У вагітних, які захворіли вітряною віспою, можливе зараження плоду Після перенесеної вітряної віспи залишається стійкий імунітет.

Вхідні ворота - слизова оболонка верхніх дихальних шляхів. Доведено поширення вірусу через кров: током крові вірус може розноситись по всьому організму, але переважно він фіксується в епітеліальних клітинах шкіри і слизових оболонок, утворюючи везикули (пухирці), наповнені прозорою рідиною.

Клінічні прояви. Інкубаційний період від 11 до 23 днів ( в середньому 14 днів).

Захворювання розпочинається з короткотривалого початкового періоду (1 доба), який характеризується незначним підвищенням температури (субфебрилітет) і погіршенням загального стану

Період початкових проявів переходить в період висипань.

Пухирці при вітрянці мають круглу форму; розміщуються на здоровій шкірі. Пухирці через 1 -2 дні розриваються, підсихають і на їх місці утворюються кірочки, після відпадання яких рубці не залишаються.

Оскільки елементи висипають неодночасно, а як би поштовхоподібно з проміжками в 1-2 дні, на шкірі можна бачити елементи, що знаходяться на різних стадіях розвитку (пляма-папула, пухирець, кірочка) такий поліморфізм характерний для вітряної віспи. Кожне нове підсипання супроводжується підвищенням температури. Висип може з'явитися на волосяній частині голови, шкірі тулубу та кінцівок, на слизових оболонках рота, носоглотки, очей.

По мірі підсихань везикул нормалізується температура і покращується стан дитини. Загалом прояви інтоксикації при вітряній віспі не виражені.

Вітряна віспа в типових випадках закінчується видужанням.

Ускладнення виникають у зв'язку з приєднанням вторинної мікробної інфекції. Спостерігаються запалення лімфатичних вузлів, легень, головного мозку, слизової оболонки ротової порожнини. У випадках, коли вміст пухирців стає гнійним (приєднується вторинна інфекція), утворюються пустули. Після відпадання кірочок у такому випадку на шкірі залишається рубець, що викликає косметичний дефект на шкірі обличчя, тіла (ця форма буває в 10% випадків).

Ускладнення при вітряній віспі досить рідкі. При появі везикулярних висипань на слизовій оболонці гортані розвивається картина ларингіту(запалення гортані), інколи з явищами стенозу (звуження верхніх дихальних шляхів) - несправжній круп, який проявляється кашлем, осиплістю голосу; затрудненням дихання, особливо функції вдиху. Окрім того, можуть розвинутися запалення рогівки очей (кератит), гнійники (абсцеси, флегмона).

Лікування. Основою є гігієнічний догляд за дитиною з метою попередження вторинної інфекції. Везикули змащують 1% розчином бриліантового зеленого. Рекомендуються загальні гігієнічні ванни із слабким розчином перманганату калію (потрібно не допускати пошкодження везикул); обов'язкове полоскання рота після їжі. При гнійних ускладненнях призначають антибіотики. Профілактика.

1. Раннє виявлення хворого..

2. Ізоляція хворого на 9 днів з моменту висипань. Ізоляція в домашніх умовах.

2.1. Дітей ясельного віку (до 3-х років), що спілкувалися з хворим на вітряну віспу і не хворіли раніше, ізолювати з колективу з 11 до 23 днів з моменту контакту.

3. Методи активної профілактики (вакцинація) не розроблені

4. Після ізоляції хворого - провітрити приміщення, де знаходився хворий.

5. Дезинфекція недоцільна.