КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ СТАНУ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ. ГРУПИ ЗДОРОВ’Я

Здоров’я — природній стан організму, який характеризується врівноваженістю його з навколишнім середовищем і відсутністю яких-небудь хворобливих станів.

Для дітей дошкільного віку врівноваженість з навколишнім середовищем означає можливість відвідувати дошкільні заклади й оволодівати вміннями та навичками, передбаченими для їх віку програмою дитячого дошкільного закладу.

Комплексна оцінка стану здоров’я досягається використанням таких критеріїв:

/ наявністю або відсутністю в момент обстеження хронічних захворювань;

/ рівнем фунціонального стану основних систем організму;

і ступінь гармонійності фізичного розвитку визначається антропометричними дослідженнями з використанням регіональних стандартів фізичного розвитку.

Досягнутий рівень фізичного розвитку визначається шляхом порівняння із середніми показниками біологічного розвитку для даного віку, а ступінь гармонійності - з використанням оціночних таблиць.

Для оцінки нервово-психічного розвитку дитини дошкільного віку необхідно зіставити її уміння і навички з контрольними показниками для даного віку.

Групи здоров’я. Діти дошкільного віку в залежності від стану здоров’я діляться на п’ять груп (Методичні рекомендації по комплексній оцінці стану здоров’я дітей і підлітків при масових медичних оглядах, 1982. Див. Додаток 2).

Перша група об’єднує здорових дітей, які не мають відхилень у стані здоров’я за всіма критеріями, а також ті діти, які мають незначні морфологічні відхилення, що не потребують корекції.

До другої групи відносяться діти, в яких відсутні хронічні захворювання, але є деякі функціональні та морфологічні відхилення. До цієї групи відносяться рсконвалснсцснти (видужуючі) після інфекційних захворювань; діти з загальною затримкою фізичного розвитку без ендокринної патології; діти зі значним дефіцитом маси; діти, які часто та довго хворіють.

Третя група об’єднує хворих дітей із хронічними захворюваннями без порушення загального стану та самопочуття, з наявністю функціональних відхилень лише однієї, патологічно зміненої системи чи органу, без клінічних проявів функціональних відхилень інших систем організму.

Четверта група - це діти з хронічними захворюваннями, вродженими вадами розвитку в стадії субкомпенсації, яка визначається наявністю функціональних відхилень не лише патологічно зміненого органу чи системи, але й інших органів чи систем, з частими загостреннями основного захворювання, порушеннями загального стану та самопочуття, затяжним рскон- валесцентним періодом.

П ята група включає дітей з важкими хронічними захворюваннями, важкими вродженими вадами розвитку в стадії декомпенсації. Стан декомпенсації визначається важкими функціональними відхиленнями, як з боку патологічно зміненого органу і системи, так і інших органів і систем організму. Діти, які за станом здоров’я відносяться до цієї групи, не відвідують дошкільні заклади.

При масових медичних оглядах іноді складно встановити групу здоров’я дітей, особливо другу і третю групи, оскільки важко визначити різницю між хворобою, що настала, і лише функціональним відхиленням організму, зокрема, підвищення чи пониження артеріального тиску, гіпертрофія мигдаликів, порушення постави можуть розглядатися як функціональні відхилення, а можуть бути вже ознакою хвороби.

Іноді можуть виникати труднощі і при розмежуванні третьої та четвертої груп здоров’я. Диференціювати належить у залежності від людей. Це викликає зміни в емоційному стані, порушується поведінка, дитина плаче, погіршується сон, апетит.

Виникають також зміни в інших функціональних системах, знижуються захисні сили організму, що сприяє частому захворюванню. З’ясовано, що діти, які знаходяться в періоді адаптації, частіше хворіють простудними захворюваннями.

Особливості протікання адаптації дітей до дошкільного закладу

Діти по-різному переносять труднощі, пов’язані з адаптацією до умов перебування в навколишньому середовищі. Цс залежить від індивідуальних особливостей дитини.

Пристосування дітей до нових умов у дошкільному закладі можна розділити на три періоди (таблиця №1):

Таблиця №1 Класифікація важкості адаптації дітей до дошкільного закладу

1) Гострий період.

2) Підгострий період. У цей час дитина активно освоює нове середовище та виробляє стереотип поведінки в нових умовах існування. Зрушення в системах організму, які мали місце в гострому періоді, поступово зменшуються. Найшвидше (з параметрів поведінки) відновлюється апетит, потім емоційний стан, значно повільніше - мовна активність, спілкування з ровесниками та дорослими.

3) Період компенсації. В цей час нормалізуються всі вищевказані параметри поведінки дітей. Крім того, адаптацію дітей до умов перебування в дошкільному закладі можна поділити на легку, середньої важкості та важку. В основі цієї класифікації лежать строки нормалізації поведінки, частота появи та тривалість простудних захворювань, темпи наростання маси тіла та росту.

Легка адаптація. Порушення поведінки дитини спостерігається протягом 20-30 днів, а також незначне зниження апетиту. Проте апетит нормалізується протягом 10 днів перебування в дошкільному закладі. Поганий апетит компенсується підвищенням його в той період, коли дитина знаходиться в колі сім’ї. Сон відновлюється також протягом 10 днів. Вдома сон не порушений. Взаємовідносини з дітьми відновлюються протягом 15-20 днів.

Що ж до стосунків з дорослими, то варто відзначити, що вони майже не порушені.

Адаптація середньої важкості. Всі порушення в поведінці дитини спостерігаються протягом більшого проміжку часу та виражені сильніше. Зокрема, нормалізація сну та апетиту проходить протягом місяця, контакт з дітьми відновлюється протягом 40 днів, знижується рухова активність дітей.

Функціональні зрушення систем організму приводять до простудного захворювання, яке протікає без ускладнень. Взаємовідносини з дорослими людьми, зокрема з обслуговуючим персоналом, не порушені.

Важка адаптація. Кількість дітей, що важко переносять адаптацію у дошкільному закладі невелика, але саме вони потребують значної уваги. Цей вид адаптації протікає у дітей по-різному: одні протягом року хворіють простудними захворюваннями 6-8 разів. Вони практично не бувають здоровими і знаходяться в стані реконвалсс- ценції, або в гострій фазі захворювання. Лише через рік після вступу до дошкільного закладу частота захворювань поступово знижується, дитина починає відвідувати заклад і адекватно реагувати на обставини, які виникають.

У інших дітей тривалий час спостерігається неадекватна поведінка. Спостерігається тривале зниження апетиту (до 1,5-2 місяців). Дитина зовсім не спить вдень, емоційний стан її порушений. Вона або плаче, або знаходиться в пасивному стані.

Із вищевказаного можна зробити висновок, що часті захворю­вання та неправильне виховання дітей дошкільного віку в сім’ї відбиваються на функціональному стані центральної нервової системи.

Важка адаптація до зміни умов перебування в ранньому віці прогнозує поведінку дитини в стресових ситуаціях у подальшому.

Дані анамнезу дозволяють прогнозувати ступінь важкості адаптаційного періоду. Розглянемо окремо біологічні та соціальні фактори анамнезу. Серед біологічних факторів мають значення токсикози першої та другої половини вагітності, ускладнення перебігу пологів, захворювання дітей в періоді немовляти та в перші три місяці життя.

Щоб дитина легше пристосувалася до нових умов перебування, необхідно її підготувати до цього. Насамперед треба, щоб режим дня у сім’ї максимально наближався до режиму дня у дошкільному закладі, а саме: годувати дитину треба в певні визначені години, ввести до режиму сон вдень, відучити від поганих звичок (засинати при колисанні, смоктати пальчик, спати з іграшкою). Якщо дитина вступає до старшої ясельної групи, то потрібно, по можливості, навчити її самостійно одягатися, пити з чашки, їсти ложкою.

Якщо зроблене профілактичне щеплення, то вступ до дошкільного закладу треба відкласти на один місяць.

Вихователь повинен намагатися полегшити проходження адаптації у дітей, які вступили. Треба сказати дітям про появу нового х пончика (дівчинки) в групі, визначити, де він (вона) буде сидіти під час приймання їжі, на якому ліжку спати. Діти, які вступили, повинні бути оточені підвищеною увагою, ласкою. Не можна приймати одночасно багато нових дітей у групу.

Влітку найкраще приймати дітей не пізніше половини липня тому, що деякі батьки забирають переважну більшість дітей на час відпустки. В групі залишається менша кількість дітей і вихователь може більше приділити уваги новим, які недавно вступили.

Кількість годин на які дитина буде залишатися в дошкільному закладі, треба збільшувати поступово. Протягом перших п’яти- шести днів можна залишити дитину в дошкільному закладі не більше як на дві-три години на добу. Час перебування збільшується в залежності від емоційного стану. Отже, необхідно, як мінімум, два тижні, поки дитину можна буде залишити в дошкільному закладі на 10-12 годин.

На час адаптації треба, по можливості, зберігати ті звички, до яких дитина звикла в колі сім’ї. Не можна насильно годувати її чи вкладати спати, бо в такому разі можна викликати захисне негативне відношення і формування захисно-оборонної реакції. Такс тимчасове збереження звичних умов дозволяє легше адаптуватися до нових умов перебування.

Іноді важко звикнути до нових групових приміщень. Необхідно, щоб у такий період дитина знаходилась ближче до вихователя, розмовляти з нею, брати на руки, погодувати. Все це дає можливість скоріше звикнути до великої кількості ровесників у групі.

Недопустимо в адаптаційному періоді проводити будь-які травмуючі процедури, профілактичні щеплення.

Значно швидше і легше проходить адаптація тоді, коли в колі сім’ї батьки стараються підтримувати режим дня і прийоми виховання дошкільного закладу.

Основними об’єктивними показниками закінчення періоду адаптації є глибокий сон, хороший апетит, бадьорий настрій, активна поведінка, відповідний до віку та росту приріст маси тіла.

Проведення комплексних методико-педагогічних заходів до вступу дитини до ясел-саду і в період адаптації в дошкільному закладі сприяє швидкому звиканню дитини до нових умов перебування.