Лікування склероми.

Засоби та міри, що використовують для ліку­вання хворих на склерому, в залежності від їх дії можна розділити на три групи.

І. Етіотропна терапія, що спрямована на знищення клебсієли склеро­ми, Використовуть ці препарати в першому та другому періодах хвороби.

Ведучим засобом для етіотропної терапії є стрептоміцин: по 0,5 г 2 рази на добу, до 100-200 г препарата на курс (на протязі 2-3 місяців), при рецидиві — 50 г.

Лікарі використовують інші активні по відношенню до склероми ан­тибіотики: фторхінолони — ципрофлоксацин (цифран, ципробай, ци-пробід), офлоксацин (офлоксацин-КМП); аміноглікозиди — канаміцин, гентаміцин, амікацин (амікін); хлорамфенікол — левоміцетин. Перед призначенням препаратів проводиться дослідження чутливості флори до них в кожному окремому випадку. Після призначення препарату збудник досить швидко зникає з дихальних шляхів. Слід пам'ятати про ототоксичність та нефротоксичність стрептоміцину та аміноглікозид-них антибіотиків. Запаморочення, шум у вухах, зміни в сечі є сигналами для їх відміни.

Слід використовувати препарати, що сприяють проникненню ан­тибіотиків вглиб тканин. До таких препаратів належать.

1. Гіалуронідаза, лідаза. Ці препарати вводять в інфільтрати, рубці або під шкіру поблизу вказаних змін, щоденно або через день, до 20 ін'єкцій на курс.

Ронідаза. Цей препарат використовують місцево у вигляді аплікацій та на тампонах.

2. Пірогенал. Препарат порушує компактність рубців та рубцюючих- ся інфільтратів. При цьому створюються умови для кращого проник­ нення в них антибіотиків. Вводять препарат внутрішньовенно, почина­ ючи з 10 МПД (мінімальна пірогенна доза), курс становить 10 введень. Препарат можна використовувати внутрішньом'язево, починаючи з 25

МПД, курс — 15-20 ін'єкцій. Показанням до підвищення дози є відсутність температурної реакції та лейкопенія.

3. Димексид. Використовують 20-25% розчин у вигляді аплікацій або лінімента місцево, а також інгаляції аерозоля.

Антибіотики, що знищують клебсієлу склероми, сприяють розсмок­туванню інфільтратів, які є проявом клітинної імунної реакції. В інфільтративно-рубцевій стадії використання антибіотиків вже не при-пинює перетворення специфічних інфільтратів в рубці. Рубці виклика­ють стеноз і тому в цих випадках слід застосовувати дилятаційні захо­ди.

II. Патогенетична терапія. Вона проводиться у другому та третьо­ му періодах хвороби і полягає у видаленні специфічних інфільтратів, рубців хірургічним шляхом, бужуванні звужених ділянок дихальних шляхів.

Хірургічне втручання та бужування слід обов'язково поєднувати з ан--тибіотикотерапією, оскільки лише хірургічне втручання може спровоку­вати більш пишний ріст склеромних інфільтратів та обсеменіння неура-жених тканин клебсієлою склероми.

При дистрофічній формі проводять змащування слизової оболонки носа та глотки розчином Люголя, інгаляції розчинів протеолітичних ферментів, лужних мінеральних вод. Ці процедури зменшують кількість кірок та сухість слизової оболонки.

В наш час з'явилися рекомендації щодо використання цитостатиків при лікуванні склероми. Зокрема, використовують ін'єкції циклофос-фана: курс від 6 г до 10 (20) г препарату. Повторний курс проводиться через 6 місяців при нормальній картині периферичної крові.

III. Синогенетична терапія. Ця терапія спрямована на нор­ малізацію функцій організма, порушених у зв'язку з захворюванням на склерому. При скл є ромі це перш за все боротьба з гіпоксією: оксигено­ терапія, кокарбоксилаза, вітаміни, глюкоза, препарати заліза, кортико­ стероїдні препарати. Деякі дослідники рекомендують використання імуномодуляторів, зокрема, левамізола.

Санаторно-курортне лікування склероми бажано проводити на узбе­режжі Чорного моря.