ПЕРИКАРДИТ

Перикардит - фіброзне, серозне, гнійне або геморагічне запалення зовнішньої оболонки серця і навколосерцевої сумки.

Чоловіки хворіють в 1,5 раза частіше ніж жінки.

Причини виникнення перикардиту різноманітні: вірусна інфекція (грип, вірусний гепатит, інфекційний мононуклеоз), бактеріальна (стрептококи, пневмококи, кишкова паличка), туберкульоз, системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит), алергічні захворювання, інфаркт міокарда, уремія, лейкоз, тромбоцитопенічна пурпура.

Перикардит може бути самостійним захворюванням або симптомом іншого захворювання.

Виділяють ПК: інфекційний (вірусний, бактеріальний, грибковий), алергічний (системні захворювання сполучної тканини, ревматизм), дисметаболічні (при уремії), травматичні, радіаційні, при ІМ, онкологічних захворюваннях та інші.

Рис. 22. Перикард у нормі та при запаленні

В результаті запалення (септичного, асептичного, імунного, реактивного) в порожнині перикарду з’являється ексудат, який, залежно від поширеності пошкодження і характеру протікання ПК, або всмоктується (сухий ПК), або продовжує наколюватися (ексудативний ПК). Отже, перикардити поділяються на гострі і хронічні, сухі та ексудативні.

Механізми розвитку хвороби неоднорідні й залежать від її етіології. Інфекційні перикардити виникають при проникненні бактерій у зовнішню серцеву оболонку, інфекційно-алергічні пов’язані з алергічною реакцією на інфекційний чинник.

Перикардит може бути наслідком безпосередньої токсичної дії на перикард при уремії, мікседемі, подагрі. Суттєве значення в патогенезі перикардиту мають імунологічні порушення, які сприяють утворенню протиперикардіальних антитіл, циркулюючих імунних комплексів, викликають проліферацію Т-лімфоцитів та їх бластну трансформацію.

При сухому перикардиті хворі скаржаться на біль у ділянці серця, який частіше локалізується в ділянці верхівки та внизу грудини. Біль не пов’язаний із фізичним навантаженням, не знімається нітрогліцерином, може іноді іррадіювати в шию, епігастральну ділянку, під ліву лопатку, посилюється під час дихання і послаблюється в сидячому положенні при нахилі тіла вперед.

Рис. 23. Схематичне зображення морфологічних змін, характерних для різних клінічних форм перикардитів: а- сухий (фібринозний) перикардит;

б, в - ексудативний перикардит; г - адгезивний перикардит;

д - констриктивний перикардит

Крім цього, підвищується температура тіла, з’являється задишка, погіршується загальний стан, знижується працездатність. При ексудативному перикардиті основною скаргою є задишка. Характерне положення - хворий сидить у ліжку нахилившись вперед (симптом Блехмана), у деяких випадках притискає коліна до грудей, що послаблює до деякої міри задишку і біль. У ділянці серця може відзначатися «набухання» грудної клітки. Частота серцевих скорочень, у більшості випадків прискорена, артеріальний тиск знижений. При ексудативному перикардиті перкуторно визначається розширення меж серця. Під час аускультації при сухому перикардиті вислуховується шум тертя перикарда, який може бути грубим, скрипучим, посилюватися при натисканні стетоскопом у нижній третині грудини зліва. Переважно шум виявляється під час систоли.

При скупченні ексудату листки перикарда розходяться і шум тертя перикарда зменшується або зовсім зникає.

Рис. 24. Накопичення випоту при ексудативному перикардиті

Лабораторні дослідження є допоміжними в діагностиці перикардиту - відображають «активність» запального процесу. Важливе значення в діагностиці має електрокардіографія, за допомогою якої можна відрізнити біль при гострому перикардиті від болю, що виникає при гострому інфаркті міокарда - при перикардиті відсутній патологічний зубець Q^a в трьох стандартних відведеннях відзначається підйом сегмента.

Рентгенологічні дані особливо цінні при ексудативній формі перикардиту (розширення тіні серця, зменшення пульсації серцевої тіні).

Рис. 25. Рентгенологічні дані при ексудативній формі перикардиту

Діагностика базується на скаргах хворого (біль, задишка), об’єктивних даних (шум тертя перикарда, розширення меж серця), результатах допоміжних методів обстеження.

Лікування перикардитів проводять з урахуванням етіопатогенезу, клінічної картини. При перикардитах інфекційного походження призначають антибіотики, при симптоматичних перикардитах лікують основне захворювання. При ексудативному перикардиті призначають сечогінні засоби, а при явищах тампонади серця терміново виконують пункцію порожнини перикарда.

Дієта хворих ПК повинна бути багата на вітаміни групи В, солями калію, кількість солей натрію в їжі повинно бути обмежено.

Прогноз при сухому і обмеженому ексудативному перикардитах у випадках своєчасної та адекватної терапії сприятливий. При гнійних і обширних перикардитах прогноз гірший.

Профілактика полягає у своєчасному лікуванні тих захворювань, які сприяють виникненню перикардиту.

Комплексна фізична реабілітація після гострого періоду ПК включає медикаментозну терапію, ЛГ, масаж, дієтотерапію, вітамінізацію, помірне фізичне навантаження (ходьба, лижні прогулянки, їзда на велосипеді та ін.).

Хворим, які перенесли ПК, показано проведення ЛФК в умовах кардіологічного санаторію з метою підвищення толерантності до фізичних навантажень. Використовується ранкова гімнастика, дозована ходьба, фізичні вправи з навантаженням малої і середньої інтенсивності. Виключають вправи з гантелями, гирями та іншими обтяженнями.

Масаж при перикардиті проводиться при хронічній формі захворювання, в період ремісії. Масажують спину, нижні кінцівки (з проксимальних відділів), грудну клітку і живіт. Використовують прийоми: погладжування, розтирання, розминання і струшування м’язів.

Фізіотерапія хворим на перикардит не проводиться, так як може провокувати виникнення аритмії, підсилити ексудативні і проліферативні процеси в порожнині перикарду.

Санаторно-курортне лікування проводиться в умовах кардіологічного санаторію місцевої кліматичної зони, курортне лікування можливе не раніше ніж через 6-12 місяців після видужання. Показані лісові курорти помірного кліматичного поясу, приморські курорти в жаркий період року.

Хворим з рецидивуючим ПК, з проявами компенсації серця, розладами ритму і недостатністю кровообігу вище I ст. санаторно-курортне лікування протипоказано.

Комплекс вправ для пацієнтів з перикардитом

1. В.п. - сидячи на стільці. Руки опущені вниз, ноги разом. Із в.п. почергово піднімати руки вверх. Рука пішла вверх - вдих, опустилась вниз - видих. Виконувати вправу 5-6 разів кожною рукою.

2. В.п. - сидячи на стільці. Руки, максимально зігнуті в ліктьових суглобах, держимо на ширині плечей, ноги разом. Кругові рухи ліктями: 5-6 разів за годинниковою стрілкою і стільки ж - проти годинникової стрілки.

3. В.п. - сидячи на підлозі. Руки розведені в сторони, ноги разом. На вдих

- зігнути ліву ногу в коліні і, помагаючи руками, прижати її до грудей й живота. На видих - опустити ногу, руки в сторони. На наступний рахунок те ж саме зробити правою ногою. Виконувати по 3-5 разів кожною ногою.

4. В.п. - сидячи на підлозі. Руки на поясі, ноги на ширині плечей. На вдих

- тулуб нахиляємо в сторону, на видих - повернутися у в.п. Виконувати по 3-5 разів в кожну сторону.

5. В.п. - те ж. Руки в сторони, ноги на ширині плечей. На вдих - руки підняти вверх, і нахилити тулуб вперед, до колін, держати голову прямо. На видих - повернутися у в.п. Виконувати 3-4 рази.

6. В.п. - стоячи. Ноги разом, руки вниз. В руках на ширині плечей тримати палку. На вдих - зробити лівою ногою крок назад і підняти палку вверх над головою, на видих повернутися у в.п.

7. В.п. - стоячи. Ноги на ширині плечей, руки внизу. В руках на ширині плечей тримати палку. На вдих - тулуб повертати в сторону, палку піднімати вперед. На видих - повернутися у в.п. Виконувати поперемінно в кожну сторону по 3-5 разів.

8. В.п. - те ж. Ноги на ширині плечей, руки внизу. На вдих - праву руку і праву ногу відвести в сторону і тримати 2 секунди, на видих - повернутися у в.п. Виконувати поперемінно в кожну сторону по 3-4 рази.

9. В.п. - те ж. Ноги разом, руки внизу. Робити одночасні широкі кругові рухи руками, спочатку за часовою стрілкою, потім проти часової стрілки. Дихання довільне. Виконувати по 3-5 раз в кожну сторону.

10. В.п. - те ж. Ноги на ширині плечей, руки тримати на поясі. Виконувати кругові рухи тулубом в одну і в другу сторону 5-10 разів.

11. В.п. - те ж. Ноги разом, руки внизу. Вільна ходьба на місці. Виконувати 30-60 секунд.

Контрольні запитання і завдання:

1. Дайте визначення поняття «перикардит».

2. Етіологія, патогенез та основні клінічні прояви перикардиту.

3. Засоби ФР при перикардиті.

4. Особливості застосування лікувальної фізичної культури при перикардиті.

5. Особливості застосування масажу при перикардиті.

6. Особливості застосування фізіотерапії при перикардиті.

7. Складіть орієнтовний комплекс ЛФК для хворих на перикардит.

2.4.