НЕЙРОЦИРКУЛЯТОРНА ДИСТОНІЯ

Нейроциркуляторна дистонія (НЦД) або вегето-судинна дистонія - поліетіологічне захворювання, основними ознаками якого є лабільність пульсу та АТ, кардіалгії, дихальний дискомфорт, вегетативні та психоемоційні розлади, порушення судинного та м’язового тонусу, низька толерантність до фізичних навантажень і стресових ситуацій при доброякісному перебігу та доброму прогнозі для життя.

Причини виникнення НЦД, як фактори ризику, можна поділити на три групи:

• ті, що сприяють, але самі не викликають розвитку НЦД;

• ті, що викликають розвиток НЦД;

• ті, що посилюють розвиток хвороби.

До факторів, що сприяють, належать: спадково-конституційні особливості, середній вік, стать (жіноча), характер особи, тип нервової системи тощо. Посилюють формування НЦД несприятливі соціально-економічні умови, фізичні перевантаження або гіподинамія, вплив хімічних речовин, хронічна інтоксикація, дисгормональні періоди, сексуальні порушення, хронічна інфекція та ін.

У механізмі розвитку НЦД провідною ланкою є дисфункція гіпоталамічних структур, які з допомогою вегетативних та ендокринних впливів регулюють координаційно-інтегративний зв’язок у функціональній діяльності різних органів та систем. Негативно впливати на регулюючі структури можуть як розлади вищої нервової системи (кора головного мозку),

так і безпосередньо різні патологічні фактори. Гіпоталамус: порушення ВНС, що обумовлює розвиток основних синдромів: кардіального, респіраторного і ін. Лімбічна система: порушення «центрів негативних емоцій», пригнічення «центрів позитивних емоцій» неадекватність поведінки. Порушення гомеостазу: розлади гістамін-серотонінової, калікреїн-кінінової,

симпатоадреналової систем, КЛР: порушення мікроциркуляції, синдром міокардіодистрофії.

Основа патогенезу - низька адаптація до стресових ситуацій з розладами гомеостазу і функціональними порушеннями органів і систем.

Класифікація нейроциркуляторної дистонії

У вітчизняній медичній практиці широко розповсюджена класифікація НЦД:

1. НЦД з гіпертензивним синдромом.

2. НЦД з гіпотензивним синдромом.

3. НЦД з кардіальним синдромом.

4. НЦД зі змішаними синдромами.

Виділяють три ступеня вираженості функціональних розладів:

І ступінь - легкий перебіг (3-6 скарг і симптомів). Відсутні кризові стани і невротичні симптоми. Хворі працездатні, не мають потреби у медикаментозній терапії.

II ступінь - середньотяжкий перебіг (8-16 скарг і симптомів). Характерні дихальні розлади, тахікардія, вегетативні кризи, нервові симптоми, погана переносність фізичних та інтелектуальних навантажень, ЕКГ-зміни у вигляді порушень фази реполяризації або порушень ритму та автоматизму. Фізична працездатність за даними ВЕМ суттєво знижена. Хворі потребують медикаментозного лікування.

III ступінь - тяжкий перебіг. Характеризується множинністю та постійністю клінічних проявів (понад 17 скарг і симптомів). Спостерігаються тахікардіальний синдром, вегетативно-судинні кризи, стійкий астеноневротичний синдром. Зміни на ЕКГ та ВЕМ. Працездатність суттєво знижена або тимчасово втрачена. Хворі потребують постійної медикаментозної терапії.

Основні клінічні синдроми:

/. Кардіоваскулярні розлади

1.1. Кардіалгічний синдром

Розрізняють 5 типів больових відчуттів.

I (у 98% хворих) - постійні ниючі або щемливі відчуття з почуттям суму; «проколюючі відчуття», ломота в ділянці серця;

II («симпаталгічний варіант») - інтенсивні і тривалі відчуття пекучості в прекардіальній ділянці;

III - інтенсивний біль у ділянці серця, який поширюється по всій грудній клітці, виникає раптово, у вигляді нападів;

TV - короткочасні болі, що провокуються емоціями, легко проходять після прийому валідолу;

V - біль виникає у зв’язку з фізичним навантаженням і нерідко розцінюється як стенокардія.

1.2. Гіпертензивний синдром

АТ підвищується до межових показників (140-140/90-94 мм рт. ст.). Такі хворі потребують тривалого спостереження і ретельного обстеження, але у них відсутні обтяжлива спадковість з АГ, асиметрія АТ на різних руках.

1.3. Гіпотензивний синдром

1.4. Тахікардіальний і аритмічний синдроми.

2. Синдром дихальних розладів

3. Синдром вегето-судинної дистонії

4. Синдром диспепсичний (нейрогастральна дистонія)

5. Синдром терморегуляторних порушень

6. Астенічний синдром

На нейроциркуляторну дистонію хворіють переважно молоді люди - діти, підлітки, молоді чоловіки і жінки.

НЦД найбільш характерна для молодих жінок з конституційно «крихкою» нервовою системою, яких доля стикнула з жорстокими реаліями побуту, в різних випадках різними, але завжди високо індивідуально значимими».

Клінічні прояви:

1. Психоемоційні порушення.

2. Вегетативні розлади: периферичні вегетативні розлади; вісцеро-органні вегетативні порушення.

Периферична вегетативна дисфункція проявляється: вираженою пітливістю, особливо в підпахвових впадинах, в області долонь і стоп, їх похолоданням; ціанозом і «мармуровістю» шкіри кистей рук, гомілок у вигляді сітчатості; яскраво-червоним дермографізмом («вазомоторні плями») часто у вигляді «судинного намиста» (червоні плями в області шиї, особливо при хвилюванні); болями в суглобах (психогенні артралгії, психогенний ревматизм), кістках, як правило, в спокої, м’язах (наприклад: Синдром Рейно, трофоангіоневроз).

Під перманентними вісцеро-органними вегетативними порушеннями розуміють багаточисельні клінічні прояви дисфункції внутрішніх органів (серця, шлунково-кишкового тракту, органів дихання, сечостатевої системи), обумовлені порушенням функції вегетативної нервової системи, що іннервує ці органи.

Кардіальні синдроми при НЦД відображають порушення вегетативної регуляції серцево-судинної системи, і різноманітні прояви цих порушень об’єднані терміном «дисрегуляторна кардіопатія».

Астеноневротичний синдром (у 96-98% випадків): загальна слабкість, недомагання, зниження працездатності, втома, причому вказані скарги нерідко домінують в клінічній картині.

Синдром респіраторних розладів (у 80-90% хворих).

Відчуття «нехватки повітря», «неможливість надихатися», «відчуття комка в горлі». Багато хворих скаржаться на задишку, удушшя, хоча при зовнішньому огляді лікар не знаходить задишки і тим більше удушшя. При огляді: часте, поверхневе дихання. Частота дихання може досягати 40-50 за 1 хв, що варто вважати «невротичною» («істеричною») астмою або своєрідним дихальним кризом. Функціональний респіраторний синдром при НЦД супроводжується головокружінням, потемнінням в очах, відчуттям тривоги, страхом смерті, причому, чим більш частіше дихання, тим більш виражені ці відчуття.

Клінічний перебіг НЦД може бути по гіпертонічному, гіпотонічному і кардіальному типу.

Скарги у хворих досить різноманітні: їх турбують біль у ділянці серця, який частіше локалізується в ділянці верхівки, трохи нижче лівої ключиці або парастернально. Біль може бути миттєвим, колючим чи тривалим (кілька годин або навіть днів), ниючим, тупим. Найчастіше біль виникає після хвилювання, перевтоми, прийому алкоголю, у жінок - перед менструаціями, а іноді без видимих причин. Як правило, біль не заважає хворому виконувати щоденну роботу, не ліквідується нітрогліцерином, але зменшується після прийому корвалолу, валокордину, настоянки собачої кропиви, анальгетиків. Крім цього, хворі при нейроциркуляторній дистонії скаржаться на серцебиття, підвищену пітливість, приступи загальної слабості, відчуття нестачі повітря, задишку.

Хворі не можуть довго перебувати в душному приміщенні, скаржаться на відчуття стискання в горлі. У багатьох хворих спостерігається астенічний синдром, що характеризується відчуттям слабості, млявості, змінами настрою, погіршенням працездатності, сну.

Периферичні судинні порушення проявляються головним болем, запамороченням, похолоданням кінцівок, коливанням артеріального тиску. У деяких хворих відзначаються періоди субфебрилітету (37,1-37,7° С), які тривають від кількох тижнів до багатьох місяців. Здебільшого цей стан виникає після перенесеного інфекційного захворювання. При цьому не виявляються будь-які ознаки запального процесу.

Під впливом несприятливих чинників у хворих нейроциркуляторною дистонією виникають вегето-судинні кризи, які проявляються приступами пітливості, загальної слабості, запаморочення, нудоти, відчуттям нестачі повітря, тахікардією, коливанням артеріального тиску, болем у ділянці серця. Такий стан триває від ЗО хв до 2-3 год і нерідко завершується виділенням великої кількості сечі. Криз може припинитися самостійно або після прийому седативних засобів.

Під час огляду хворих виявляється неоднаковість їх зовнішнього вигляду: в одних відзначається збудження, в інших - адинамія. У хворих часто спостерігається плямиста гіперемія обличчя, верхньої частини тулуба, підвищена пітливість долонь, під пахвових ділянок. У деяких хворих виявляється пульсація сонних артерій, тахікардія. Артеріальний тиск може підвищуватися до 159/94 мм рт. ст. (гіпертонічний тип) або знижуватися нижче 100/60 мм рт. ст. (гіпотонічний тип).

При нейроциркуляторній дистонії розміри серця не змінюються. Під час аускультації часто вислуховується над верхівкою, у III-IV міжребер’ї слабкий систолічний шум, який іноді поширюється на судини шиї.

Загально-клінічні, біохімічні дослідження крові не виявляють патологічних змін.

Діагностика нейроциркуляторної дистонії ґрунтується на численних скаргах хворого, які переважно стосуються серцево-судинної системи, тривалому анамнезі хвороби, її сприятливому перебігу (кардіомегалії, серцева недостатність не виникають), на результатах лабораторних та інструментальних обстежень.

Діагностика та особливості обстеження хворих на НЦД

1.

2. Вимірювання АТ на ногах.

3. Добове моніторування АТ.

4. Реєстрація ЕКГ.

5. Велоергометрія.

6. Ехокардіографія.

7. Визначення вихідного вегетативного статусу.

Принципи лікування НЦД

I етап:

- етіотропні заходи (лікування вогнищ хронічної інфекції, гормональних розладів, виключення професійних шкідливостей та інтоксикацій);

- усунення шкідливих звичок (паління, надмірного вживання алкоголю), збільшення фізичної активності, зменшення маси тіла, обмеження солі та насичених жирів у їжі.

II етап: до етіотропної терапії додаються седативні засоби:

- фітотерапія (валеріана, собача кропива, глід колючий, звіробій звичайний, полин звичайний, м’ята перцева та ін.);

- транквілізатори (мепробамат, періоксидин, оксидин, хлордіазепоксид, діазепам, феназепам, оксазепам, амізил, мебікар, фенібут).

III етап:

- за тяжкого перебігу, рідше за середньотяжкого - β-адреноблокатори (селективні або неселективні) у середніх та малих дозах - біпролол або піроксан;

- за симпатоадреналових кризів - β-адреноблокатори. Крім того, адаптогени, вітаміни групи В, препарати з метаболічною дією (триметазидин, мілдронат).

Комплексне лікування нейроциркуляторної дистонії

1. Дієта 15. За додатковими показаннями (залежно від загального клінічного стану). Нормалізація раціону харчування. Обов’язково виключають алкоголь, каву, відмовляються від куріння, переїдання, обмежити вживання рідини та солі.

2. Припинення дії психоемоційних і психосоціальних стресових ситуацій, професійних факторів, фізичних перевантажень, лікування хронічних вогнищ інфекції.

3. Раціональна психотерапія та аутотренінг.

4. Нормалізація функціональних порушень лімбічної зони мозку, гіпоталамуса та внутрішніх органів (седативні препарати - валеріана, бром, настій собачої кропиви, глоду, шавлії, звіробою), замінюючи один препарат іншим, чергуючи різні методи. Після погодження з невропатологом дають заспокійливі засоби, нейролептики м’якої дії.

5. Зниження підвищеної активності симпатоадреналінової системи.

6. Симптоматичне лікування.

7. Фізіотерапія, фітотерапія, бальнеотерапія, масаж, рефлексотерапія.

8. Загальнозміцнювальна та адаптаційна терапія: здоровий спосіб життя, лікувальне харчування, ЛФК, адаптогени.

9. Санаторно-курортне лікування.

Хворі на нейроциркуляторну дистонію легкого ступеня важкості медикаментозної терапії не потребують. У цій стадії захворювання добре зарекомендували себе немедикаментозні методи лікування: фізіотерапевтичні методи, масаж, ванни, голкотерапія тощо. Позитивні наслідки дає психотерапія, гіпноз, аутотренінг, санаторно-курортне лікування.

Хворі на нейроциркуляторну дистонію середнього ступеня важкості крім немедикаментозних методів лікування потребують і застосування медикаментозної терапії.

Хворі третього ступеня важкості потребують

комплексного

медикаментозного і немедикаментозного лікування, часто - в умовах стаціонару.

Дієта при НЦД повинна містити всі необхідні інгредієнти, багата вітамінами, показані продукти, які містять солі калію - картопля, баклажани, капуста, чорнослив, абрикоси, родзинки, інжир, зелений горошок, петрушка, помідори, ревінь, буряк, кріп, квасоля, щавель. Частину тваринних жирів потрібно замінити рослинними (олія соняшникова, кукурудзяна, оливкова). З підвищеним АТ - необхідні продукти, які містять солі магнію - гречана, вівсяна, пшеничні крупи, горіхи, соя, квасоля, морква, шипшина. Виключити з їжі соління, маринади, обмежити сіль до 4-5 г. Протипоказані міцний чай, кава, шоколад.

ЛФК при нейроциркуляторній дистонії застосовується з метою покращення функцій центральної і периферичної нервової систем, гуморальних ланок регуляції кровообігу, а також для підвищення адаптаційних можливостей серцево-судинної системи. Таким чином підвищується толерантність до фізичних навантажень, що «відволікає» хворого від хвороби.

Форми застосування ЛФК - лікувальна гімнастика, ранкова гігієнічна гімнастика з включенням елементів ЛФК, дозоване ходіння або прогулянки, теренкур, заняття спортивними вправами в суворо дозованій формі.

Для пацієнтів на нейроциркуляторну дистонію по гіпертонічному типу показано чергування загальнозміцнювальних вправ з дихальними вправами на розслаблення. Пацієнтам з нейроциркуляторною дистонією по гіпотонічному типу рекомендовані ритмічні вправи для великих м’язових груп, вправи із зміною положення тіла в просторі і поворотом голови, а також раптові переключення з одного виду м’язової роботи на іншу.

З метою корекції порушень венозного тонусу при нейроциркуляторній дистонії застосовуються вправи, які втягують в роботу великі м’язові групи та суглоби. Вправи виконуються в повільному і середньому темпі з великою амплітудою. Показані ритмічні рухи в дрібних суглобах.

За наявності ангіоцеребральних дистоній показані статичні і динамічні дихальні вправи, вправи з поворотами голови, зміною положення тіла в просторі, кутові прискорення. Слід регулювати дозування вправ та емоційний настрій пацієнта. Тривалість заняття від 10 до 30 хв. Показом є прогулянки, теренкур.

При виборі спортивних ігор (волейболу, теніс, велосипед), трудових процесів (садові роботи) потрібно враховувати думку хворого з метою викликати у нього позитивні емоції, зняти нервово-психічні навантаження. Фізичні навантаження необхідно чергувати з пасивним відпочинком на свіжому повітрі.

Протипоказання до призначення чи продовження занять ЛФК: загальні протипоказання, які виключають застосування ЛФК, значне підвищення AT (понад 210/120 мм рт. ст.); стан після гіпертонічного кризу, значне зниження рівня AT (на 20-30% від вихідного рівня), що супроводжується різким погіршенням самопочуття хворого; порушення серцевого ритму; розвиток нападу стенокардії, виражена задишка.

При НЦД ефективний масаж як загальний, так і точковий шийно- комірцевої зони голови. У випадках наявності кар діяльного варіанту НЦД, що пов’язано з підвищеною чутливістю нервових апаратів, які сприймають інтероцептивні імпульси від серця, призначають масаж ділянки серця. Проводять легкі поверхневі погладжування шкіри та розтирання прекардіальної ділянки. Тривалість масажу від 4 до 10-12 хв, щоденно або через день; курс лікування 15-20 процедур. Після застосування масажу зменшуються сенсорно- больові відчуття, гіперемія шкіри, час адаптації до больових подразників, зникають зони шкіряних гіпералгезій. Також застосовують масаж голови, комірцевої зони C₁-C₄, спини. Тривалість сеансів 8-10-15 хв, курс - 18-20 процедур. З пониженим АТ - масаж тулуба, кінцівок щітками.

Кліматолікування позитивно діє на функціональний стан ЦНС, сприяє тренуванню та загартуванню серцево-судинної системи. Використовують повітряні ванни при температурі не нижче 20-22° С, тривалістю 20-30 хв, сон на повітрі (аеротерапія). З обережністю призначають сонячні ванни в ранкові години, після 2-3 повітряних ванн. Можна рекомендувати морські купання у ранкові і вечірні години, при температурі води не менше 22° С. Дозовані пішохідні маршрути (теренкур), таласотерапія, інше.

У більшості хворих з НЦД є підвищена чутливість до електропроцедур, в зв’язку з чим можуть підсилюватися основні симптоми захворювання, тому їх призначають з обережністю.

З фізіотерапевтичних методів використовують: електросон при гіпертонічному типу з частотою імпульсів 20-25 Гц, тривалість від 20 до 40 хв, щоденно, курс - 15 сеансів; при гіпотонічному типу поступово збільшуючи (через 3-4 процедури) частоту імпульсів (10-20-40 Гц). При гіпертонічному типу НЦД використовують електрофорез з 5-10% розчином брому, 5% розчином кальцію хлориду, 5% розчином магнію сульфату, 1% розчином еуфіліну, 2% папаверину (40 мг на процедуру) по методиці загальної дії або по комірцевій методиці. При гіпотонічному типу НЦД використовують електрофорез кофеїну і брому. Процедури проводять тривалістю 10-20 хв, через день, курс 15 процедур. Хворим з кардіальним типом НЦД призначають електрофорез з 5-10% розчином новокаїну, 0,5-1% нікотинової кислоти переважно по інтракардіальній методиці або по методиці загальної дії.

Бальнеотерапія. Позитивний ефект дає використання радонових, сірководневих і йодобромних ванн при гіпертонічному та кардіальному типах НЦД; при гіпотонічному типу НЦД - вуглекислих, йодобромних ванн. Температура всіх ванн 35-36° С, тривалість від 8 до 15 хв, через день; курс 10 процедур. Використовують душі (циркулярний, віяльний душ (Шарко) підводний, душ-масаж), обливання, сухі і вологі укутування, температура 32­33° С, курс - 15 процедур по 3-5 хв показані у всіх періодах року, в зимовий період їх поєднують з ультрафіолетовим опроміненням в соляріях, в літній період - з геліотерапією.

Фітотерапія (добір фітопрепаратів залежно від клінічних особливостей перебігу основної та супутньої патології).

Фітотерапія насамперед сприяє нормалізації гіпоталамо-вісцеральних взаємовідношень, діяльності серцево-судинних систем, сну: коріння валеріани лікарської, калина червона, півонія, собача кропива, квітки ромашки лікарської, плоди кмину звичайного, листя меліси, трава деревію звичайного, квітки глоду колючого, листя копитняку європейського, трава хвоща польового, трава чебрецю звичайного, настойка аралії, женьшеню, лимоннику китайського та ін.

Ефективними є методи психотерапії - роз’яснення хворому про сприятливий прогноз захворювання, навчання методам релаксації, самонавіювання і аутотренінгу можуть сприятливо впливати на перебіг захворювання.

Працетерапія: трудові процеси (садові роботи), враховуючи думку хворого з метою викликати у нього позитивні емоції, зняти нервово-психічні навантаження. Фізичні навантаження необхідно чергувати з пасивним відпочинком на свіжому повітрі.

Хворим нейроциркуляторною дистонією легкого і середнього ступеня можна рекомендувати санаторно-курортне лікування в санаторіях кардіологічного або неврологічного профілю (за винятком спекотних місяців літа): Одеса, Південний берег Криму, Карпати.

На санаторно-курортному етапі реабілітації застосовують прогулянки по території санаторію, повітряні ванни, ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну гімнастику (групову або індивідуальну), бальнеотерапію (йодо-бромні або перлинні ванни, дощовий або циркулярний душ), велотренажери.

Фізіотерапія на санаторно-курортному етапі лікування: гальванічний комір за Щербаком або електрофорез комірцевої зони за Щербаком (1% кофеїну, або 3-5% розчин хлориду кальцію, або 1% розчин мезатону); або електрофорез ділянки шийних симпатичних вузлів (3% розчин хлориду кальцію, або 1% розчину кофеїну); ендоназальний електрофорез за Грищенковим-Касєвим з 1% розчином вітаміну B₁.

При гіпертензивному синдромі електрофорез з бромом, магнієм сульфатом, еуфіліном, анаприліном, гідрохлоридом папаверину, та ін. При гіпотензивному синдромі електрофорез з кофеїном, бромом, або ін. При 56

кардіальному синдромі електрофорез з новокаїном, дециметровохвильова терапія, дарсонвалізація волосистої частини голови.

Мінеральні ванни, виготовлені з хлоридно-натрієвої ропи, чинять благодійний вплив на функціональний стан центральної нервової і серцево- судинної систем при нейроциркуляторної дистонії, посилюють адаптаційні можливості організму, зменшують явища сенсибілізації, активують імунобіологічні процеси, з нормалізацією супресорної субпопуляції Т- лімфоцитів.

Додатково: електросон; ультрафіолетове опромінення; психотерапія; рефлексотерапія; масаж голови, нижніх кінцівок, ділянки серця; медикаментозна терапія.

З комплексу фізіотерапевтичних процедур, що призначався даному контингенту хворих, виключалася озокеритотерапія, по скільки під впливом аплікацій озокериту зростає механізм ушкодження клітинних мембран, а також електропроцедури, які утворюють потужні струмені електромагнітних хвиль, особливо надвисокого діапазону.

Прогноз при цьому захворюванні сприятливий, оскільки воно не викликає серцевої недостатності, кардіомеогалії. Під час загострення працездатність втрачається тимчасово.

Профілактика передбачає: здоровий спосіб життя; заняття фізичною культурою; застосування водних процедур з хвойними екстрактами, в тому числі лікувальні ванни в домашніх умовах; масаж голови, обличчя, шиї та кінцівок; раціональне харчування; попередження інфекційних захворювань, інтоксикацій. Необхідно уникати психоемоційних стресів, фізичних перевантажень, забороняється куріння, вживання спиртного.

Комплекс вправ для пацієнтів з НЦД по гіпертонічному типу

1. В.п. - сидячи на стільці, руки на колінах, долоні вверх, пальці рук віялом. На рахунок 1 - стиснути пальці рук в кулак; одночасно, не відриваючи п’ятки від підлоги, підняти стопи; на рахунок 2 - розтиснути пальці, опустити стопи, підняти п’ятки. Повторити 12-16 разів.

2. В.п. - те ж, ноги зігнуті в колінах, коліна розставлені широко. На рахунок 1 - руки в сторони (вдих); на рахунок 2 - руки положити на ліве коліно, лікті прижати до тулуба (видих); на рахунок 3 - руки в сторони (вдих); на рахунок 4 - руки положити на праве коліно, лікті прижати до тулуба (видих). Повторити 4-6 разів.

3. В.п. - те ж, руками триматися за стілець ззаду. На рахунок

1 - випрямити правую ногу; на рахунок 2 - повернути праву ногу у в.п.; на рахунок 3 -випрямити ліву ногу; на рахунок 4 - повернути ліву ногу у в.п.; на рахунок 5-8 зробити ті ж самі рухи, але при цьому ноги повинні бути припідняті над підлогою. Повторити 4-6 разів.

4. В.п. - те ж. На рахунок 1 - руки на плечах; на рахунок 2 - руки в сторони; на рахунок 3 - руки на плечах; на рахунок 4 - руки опустити. Повторити 6-8 разів.

5. В.п. - те ж, триматись руками ззаду за стілець. На рахунок 1 - розвести зігнуті в ліктях руки в сторони (вдих); на рахунок 2 - звести руки зігнуті в ліктях (видих). Повторити 4-6 разів.

6. В.п. - те ж, на рахунок 1 - підняти ліву ногу, зігнуту в коліні; на рахунок

2 - випрямити; на рахунок 3 - зігнути; на рахунок 4 - опустити; на рахунок

5- 8 - зробити те ж саме правою ногою. Повторити 4-6 разів.

7. В.п. - сидячи на краю стільця. На рахунок 1 - руки розвести в сторони (вдих); на рахунок 2 - прижати зігнуту в коліні ліву ногу до грудей, обхопити руками (видих); на рахунок 3 - руки в сторони (вдих), опустити ліву ногу; на рахунок 4 - прижати праву ногу (видих). Повторити 4-6 разів.

8. В.п. - сидячи на стільці, руки на плечах, пальці торкаються плечей. На рахунок 1 - кругові рухи руками вперед; на рахунок 2 - кругові рухи руками назад (по 6-8 раз).

9 В.п. - сидячи на краю стільця, руки на колінах. На рахунок 1 - підняти ліву руку і праву ногу вверх; на рахунок 2 - опустити їх; на рахунок 3 - підняти праву руку і ліву ногу вверх; на рахунок 4 - опустити їх у в.п. Повторити

6- 8 разів.

10. В.п. - сидячи на стільці. На рахунок 1 - встати, руки в сторони (вдих); на рахунок 2 - присісти (видих). Повторити 6-8 разів.

Комплекс вправ для пацієнтів з НЦД по гіпотонічному типу

1. В.п. - сидячи на стільці, руки на колінах, долоні вверх. На рахунок 1 - пальці зжати в кулак, підняти пальці стопи; на рахунок 2 - пальці рук розжати, підняти п’ятки. Повторити 12-14 разів. Темп швидкий.

2. В.π. - те ж, руки опущені вздовж тулуба. На рахунок 1 - руки на плечах; на рахунок 2 - руки в сторони; на рахунок 3 - руки на плечах. Повторити 6-8 разів. Темп середній.

3. В.п. - те ж, руками держатись за стілець ззаду. На рахунок 1 - відвести ліву пряму ногу в сторону вліво; на рахунок 2 - повернутися у в.п.; на рахунок 3 - відвести праву ногу в сторону вправо; на рахунок 4 - повернутися у в.п. Повторити 6-8 разів. Темп середній.

4. В.п. - те ж, руки зігнуті в ліктях, пальці торкаються плечей. На рахунок 1-8 - кругові рухи руками вперед; на рахунок 9-16 - кругові рухи руками назад. Темп повільний, дихання довільне.

5. В.п. - те ж, триматись за стілець руками ззаду. На рахунок 1 - підняти зігнуту в коліні ліву ногу; на рахунок 2 - випрямити ліву ногу; на рахунок З - зігнути ліву ногу в коліні; на рахунок 4 - повернутися у в.п., теж, правою ногою. Повторити 4-6 разів. Темп середній, дихання довільне.

6. В.п. - те ж, руки на плечах, пальці торкаються плечей. На рахунок

1 - розвести лікті, зробити вдих; на рахунок 2-3-4 - лікті разом, зробити видих. Темп повільний, вдих зробити на рахунок 1, видих на рахунок 2-3.

7. В.п. - те ж, руки на колінах. На рахунок 1 - підняти ліву руку і праву пряму ногу вверх; на рахунок 2 - повернутися у в.п.; на рахунок 3 - підняти праву руку і ліву пряму ногу вверх; на рахунок 4 - повернутися у в.п. Повторити 6-8 разів. Темп середній, дихання довільне.

8. В.п. - те ж, коліна і стопи разом. На рахунок 1 - розвести носки в сторони; на рахунок 2 - розвести п’ятки в сторони; на рахунок 3 - звести разом носки; на рахунок 4 - звести разом п’ятки. Темп швидкий, дихання довільне. Повторити 4-6 разів.

9. В.п. - те ж, на рахунок 1 - встати, руки вверх - вдих; на рахунок

2 - повернутися у в.п. Повторити 3-4 рази. Темп повільний.

Контрольні запитання та завдання:

1. Дайте визначення поняття «нейроциркуляторна дистонія».

2. Етіологія та патогенез нейроциркуляторної дистонії.

3. Основні клінічні прояви та діагностика.

4. Особливості застосування лікувальної фізичної культури при нейроциркуляторній дистонії.

5. Особливості застосування масажу при нейроциркуляторній дистонії.

6. Особливості застосування фізіотерапії при нейроциркуляторній дистонії.

7. Складіть орієнтовний комплекс ЛФК для хворих на НЦД з гіпертензивним синдромом.

8. Складіть орієнтовний комплекс ЛФК для хворих на НЦД з гіпотензивним

синдромом.