РОЗДІЛ 1. ЕПІДЕМІЧНА СИТУАЦІЯ З ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Туберкульоз - це інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу, перебігає з періодичними загостреннями, рецидивами та ремісіями, вражає переважно найбідніші, соціально-дезадаптовані групи населення (біженці, мігранти, особи, які перебувають в установах кримінально- виконавчої системи, особи без постійного місця проживання, алкоголіки, наркомани тощо), спричиняє високу тимчасову та стійку втрату працездатності, вимагає тривалого комплексного лікування та реабілітації хворих.

Епідемічна ситуація з туберкульозу в багатьох країнах світу вийшла з-під контролю і зареєстрована епідемія цього захворювання.

Розрізняють триєдину епідемію туберкульозу, тобто таку, що містить три складових загальної епідемії:

перша складова - це епідемія такого туберкульозу, який спостерігався у доантибактеріальну еру, тобто такого що добре піддається антимікобактеріальній терапії (до 80 - 90 % таких хворих);

друга складова - це епідемія хіміорезистентного туберкульозу, насамперед йдеться про первинну резистентність мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів (від 7 до 30 % таких хворих);

третя складова - це епідемія туберкульозу у поєднанні з ВІЛ-інфекцією та СНІДом (близько 5-10 % таких хворих в структурі захворюваності на туберкульоз).

Що таке епідемія туберкульозу?

Зважаючи, що туберкульоз хронічне інфекційне захворювання, то й різні визначення існують щодо епідемії туберкульозу, зокрема:

1. Епідемія (грецьк.: epidemos - поширення серед народу) - це категорія інтенсивності епідемічного процесу, яка характеризується тим, що рівень захворюваності інфекційної заразної хвороби значно перевищує рівень захворюваності, що переважно реєструється в даній місцевості за певний період.[2] Тобто при епідемії туберкульозу з року в рік зростає захворюваність цією недугою.

2.

3. Епідемією туберкульозу вважають тоді, коли щорічний приріст захворюваності туберкульозом більший 20 %.

4. Епідемією туберкульозу вважають тоді, коли протягом 2 - 3 років приріст захворюваності цією недугою складає 20 - 30 % протягом цих років;

5. Якщо захворюваність туберкульозом перевищує 100 на 100 тисяч населення, то це епідемія.

Розрізняють такі рівні епідемії туберкульозу:

1. Високий - захворюваність більша 30 на 100 тис. населення.

2. Середній - захворюваність туберкульозом в межах 10-30 на 100 тис. населення.

3. Низький рівень епідемії - коли захворюваність туберкульозом до 10 на 100 тис. населення.

В Україні епідемія туберкульозу зареєстрована в 1993 році, нині - її високий рівень.

Щодо епідемії ВІЛ-інфекції, то розрізняють:

1. Низький рівень - поширеність ВІЛ-інфекції постійно не перевищує 5 % в будь-якій окремо взятій групі населення.

2. Концентрована стадія - поширеність ВІЛ-інфекції постійно більша 5% у, як мінімум, одній окремо взятій групі населення і менше 1% серед вагітних в міській місцевості.

3. Г енералізована стадія - поширеність ВІЛ-інфекції постійно більша або дорівнює 1 % серед вагітних.

В Україні нині концентрована стадія епідемії ВІЛ-інфекції.

1.1.