Організація праці працівників закладів охорони здоров’я

Норми робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я встановлюються відповідно до Наказу МОЗ України «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» № 319 від 25.05.2006.

Тривалість робочого часу для лікарів та фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою (середнього медичного персоналу), медичних реєстраторів, дезінфекторів закладів охорони здоров’я та їх структурних підрозділів становить 38,5 годин на тиждень. До цієї категорії відносяться такі заклади:

• лікарні, санаторно-курортні заклади, профілакторії;

• амбулаторно-поліклінічні заклади (за винятком лікарів, зайнятих виключно амбулаторним прийомом хворих);

• заклади переливання крові, швидкої та екстреної і консультативної медичної допомоги, медицини катастроф;

• санітарно-профілактичні заклади;

• молочні кухні,

• інформаційно-аналітичні центри медичної статистики;

• бюро судово-медичної експертизи;

• клініки, лабораторії та інші структурні підрозділи закладів охорони здоров’я, науково-дослідних інститутів, вищих медичних навчальних закладів III—IV рівнів акредитації.

До 33-х годин на тиждень зменшується тривалість робочого тижня для лікарів, зайнятих виключно амбулаторним прийомом хворих в:

• амбулаторно-поліклінічних закладах;

• амбулаторно-поліклінічних підрозділах лікувально-профілактичних закладів,

• пунктах охорони здоров’я (здоровпунктів),

• фельдшерських та фельдшерсько-акушерських пунктах (у тому числі сільських та селищних рад);

• центрах (бюро) медико-соціальної експертизи, лікарсько-консультаційних комісій.

Така сама тривалість робочого тижня встановлюється для лікарів та середнього медичного персоналу, які працюють протягом усього робочого часу на медичних генераторах ультракороткохвильової частоти потужністю більше ніж 200 ват.

У ті дні, коли згідно з графіком роботи або правилами внутрішнього трудового розпорядку ці лікарі працюють у стаціонарі (чергування), на дільниці, проводять санітарно-просвітню та профілактичну роботу, диспансеризацію, тривалість їхня робочого дня збільшується до 38,5 годин на тиждень.

Тривалість робочого тижня до 40 годин встановлено для:

• для керівників закладів та установ охорони здоров’я, їх заступників, головних бухгалтерів та їх заступників, керівників відділів, служб та інших підрозділів (за винятком лікарів та фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою — керівників структурних підрозділів та закладів охорони здоров’я, у тому числі амбулаторно-поліклінічних), головних фахівців (головних медичних сестер, головних фельдшерів, головних інженерів, головних енергетиків, головних технологів тощо), фахівців, технічних службовців та робітників (за винятком тих, хто працює у шкідливих умовах праці);

• для провізорів, фармацевтів аптек, зайнятих тільки відпусканням ліків та інших товарів аптечного асортименту;

• для молодших медичних сестер, молодших медичних сестер з догляду за хворими, сестер-господарок (за винятком тих, хто працює із шкідливими умовами праці).

Перелік професій і посад, для яких застосовується ненормований робочий день, установлюється колективним договором. Напередодні вихідних днів при шестиденному робочому тижні тривалість роботи не може перевищувати 5 годин (стаття 53 Кодексу законів про працю України).

Для працівників, які працюють у закладах (структурних підрозділах) і на посадах у шкідливих умовах праці, установлюється скорочена тривалість робочого тижня відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163 «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня», на підставі результатів атестації робочих місць порядок проведення якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».

Працівникам закладів охорони здоров’я за їх згодою може вводитися робочий день з розподілом зміни на частини (з перервою у роботі понад 2 години) за умови, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої норми тривалості робочого дня (ст. 60 КЗпП). Доплата в ці дні проводиться за відпрацьований час до посадового окладу, в розмірі до 30 відсотків, конкретний розмір якої визначає керівник закладу за погодженням з профспілковим комітетом у межах затвердженого фонду оплати праці

11.4.2.