3. Поняття ментальність. Типи ментальності.

Ментальність - це соціально-психологічні явища, які є проявами духовного світу людини чи соціальної спільності, епохи або етнокультури.

За допомогою поняття "ментальність" аналізуються соціальний, політичний чи етнічний контексти психічного складу людей.

У 1922 р. виходить праця Л. ЛевіБрюля «Примітивна ментальність», де аналізуютьсядва типи ментальності — пралогічний і логічний — на підставі співвіднесення способів мислення австралійських і африканських племен із притаманним йому «законом партіципації» й раціонального, репрезентованого європейською культурою, мислення на засадах закону суперечності.

Визначення ментальності можна поділити на кілька типів. Р. Додонов у статті “До проблеми визначення поняття “ментальність” [7, 11 - 15] налічує шість типів визначень. Перший - описові дефініції. У визначеннях цієї групи акцент робиться на перелікові всього того, що входить у ментальність (ментальність - сукупність уявлень, способів поведінки і реакцій, які безсвідомі та невідрефлексовані (Г. Теленбах)). Другий тип - психологічні дефініції. Вони, в свою чергу, поділяються на два типи. Перший робить акцент на безсвідомому рівні психіки (поняття “ментальність” означає певну сукупність неусвідомлених форм світосприйняття, що вже склалися та притаманні певній групі людей, які визначають спільні риси, відносини та поведінку цих людей стосовно феноменів їхньго буття (В. Нестеренко). Другий тип психологічних дефініцій відображає думку, що менталітет - це прояв свідомого рівня психіки (ментальність - це узагальнення всіх притаманних розуму характеристик (Дж. Чаплін); ментальність - це якість розуму, що характеризує окремого індивіда або клас індивідів (більшість англомовних психологів). Третій тип - нормативні дефініції, що визначають ментальність як норми реакції, характерні для даного соціального чи етнічного утворення (ментальність - це поняття, яке визначає систему звичок свідомості (А.

Усі ці типи визначень певним чином доповнюють один одного та сприяють подальшому розгляду цього суперечливого та складного феномену.

Можно выделить следующие трактовки понятия «ментальности»:

1) ментальность — это общий тип поведения, свойственный индивиду и представителям определенной социальной группы, в котором выражено их понимание мира в целом и их собственного мира в нем;

2) ментальность — это эмоциональная и дологическая предрасположенность, бессознательные и неотрефлексированные способы поведения и реакций (Г. В. Гетц) Эта точка зрения прямо противоположна предыдущей.

3) ментальность — это сама психология, поставленная в контекст социальных условий, это обыденность, средний человек и способы чувствования, мышления, силы, формирующие привычки, отношения, безличный культурный контекст.

Ментальність має три складові:

- емоційну, яка включає емоційні стани і переживання. Емоційні стани передують реалізації вербального та поведінкового компонентів ментальності. Емоційні стани виступають імпульсом до систематизації знань та поведінкових готовостей.

- вербальний (когнітивний). Він складається зі знань про об’єкти ситуації життєвої дійсності. Ці знання про об’єкти та ситуації життєдіяльності є результати навчання.

- поведінковий (конативний) слугує імпульсам до самоактуалізації або актуалізації елементів фіксованих настанов, соціальних настанов, ціннісних орієнтацій та етнічних цінностей.

Залежно від характеру та складу носія менталітету розрізняють ментальність:

• статеву (чоловічу і жіночу);

• вікову (дитячу, молодіжну, старечу тощо);

• професійну (військових, медиків, педагогів, інженерів, бюрократів та ін.);

• національну (українську, російську, японську, американську, індійські тощо).

Дослідники виділяють такі типи ментальностей:

1). Індивідуальна ментальність.

2). Групова ментальність.

3). Національна ментальність.

4). Цивілізаційна ментальність.