4. Етнічна ментальність.

Ментальність етнічна — духовно-культурний самопрояв етнічної спільності, її об'єднує із етнічними архетипами неусвідомлений або напівусвідомлений характер. Але якщо етнічні архетипи існують як приховані від зовнішнього зору феномени внутрішнього душевно-духовного життя етнофорів, то етнічна ментальність, навпаки, уявляє собою комплекс таких зовнішньодіяльнісних феноменів, що сприймається сторонньою свідомістю як дух етносу, як те що робить даний етнос "помітним", специфічно відмінним серед розмаїття інших етносів.

Змістовно ментальність етнічна втілюється у характерні особливості світосприйняття; моральні вимоги, норми та цінності; переважаючі життєві настрої; у типи характеру; форми взаємин; у ставленні до праці та організації побуту тощо. Важливість збереження ментальності кожного етносу полягає в тому, що вона є неповторно цінною для перетворення етногенезу у процес, що надає можливість кожному окремому представнику людства збагачуватись результатами надбань соціуму протягом багатьох тисячоліть у різних природних умовах.

Етнічна ментальність сприймається як етнічний тип свідомого і підсвідомого світовідчуття і світосприймання, що зумовлюють стереотипи поведінки, психічні реакції, оцінки певних подій, ставлення до навколишнього середовища. Тобто етнос має свою емоційно-образну систему світобачення, відмінності в психології. Етнічна ментальність формується під впливом спадкових етнопопуляційних, геопсихологічних, історичних, етногенетичних, політичних, культурно-міфологічних та інших чинників. Отже, етнічна ментальність – це сформовані в процесі етногенезу особливості психічного складу, традиційного світогляду, світовідчуття і світосприймання членів етнічної спільноти.