Ботулізм

Ботулізм (Botulismus) - гостре кормове отруєння тварин, що спричинюється токсином Clostridium botulinum і проявляється пара­лічем глотки, язика та нижньої щелепи й ослабленням тонусу скелет­них м’язів.

Збудник хвороби - Clostridium botulinum - являє собою паличку розміром (3-9)4(0,6-0,8) мкм із закругленими кінцями, утвореними овальними термінальними спорами, що надають паличкам вигляд те­нісних ракеток (рис. 13).

Збудник ботулізму рухливий, має від 3-х до 20-ти джгутиків, роз­ташованих по всій поверхні клітини (перитріх); капсули не утворює; добре забарвлюється аніліновими фарбами; у молодих культурах всі клітини грампозитивні, у старих - частина грамнегативні. В старих культурах виявляється у вигляді довгих ниток і різних поліморфних форм. Clostridium botulinum - строгі анаероби; добре ростуть в анае- ростаті на поверхні щільних поживних середовищ - агарі Цейслера або печінковому агарі. Cl Botulinum не розмножуються у кислому середовищі (рН = 3,0-4,0), а також при концентрації кухонної солі понад 10 %.

Відомі такі типи збудника ботулізму, що належать до роду Clostridium: Cl Botulinum А (Е. van Ermengen, 1896), Cl botulinum (Leuchs, 1910), Cl. botulinum C (Bengston, 1922), Cl. botulinum C3 (Seddon, 1922), Cl. botulinum D(Theiler, 1920; 1927), Cl. botulinum E (E. Д. Кушнір, 1934), Cl. botulinum F (Moller, J. Scheibel, 1960).

Збудники ботулізму в харчових продуктах, консервах, фуражі, в організмі людини і тварин, а також на штучних поживних середови­щах виробляють специфічні токсини. За патогенністю ці токсини пе­ревершують всі інші бактеріальні токсини. Токсини збудників ботулі­зму досить стійкі до впливу температури, променистої енерґії та інших факторів зовнішнього середовища; при нагріванні до 58 ^оС руйнуються через 3 години, до 80 ^оС - через 20-30 хвилин, до 100 ^оС - протягом 3-5 хвилин.

Серед експериментальних тварин до токсину Cl botulinum най- чутливішіми є білі миші та морські свинки.

Епізоотологічні дані. На ботулізм частіше хворіють коні й птиця, менш сприйнятлива - рогата худоба та хутрові звірі. Відносна стійкість до токсину властива свиням, диким гризунам, хижакам, собакам, ко­там. У сільськогосподарських тварин захворювання найчастіше спос­терігається після згодовування контамінованого спорами Clostridium botulinum недоброякісного силосу, затхлих, промоклих концентрова­них кормів, ураженого пліснявою сіна, зіпсованих овочів, коренеплодів.

На сьогоднішній день для годівлі собак часто використовують консервовані корми, що містять м’ясні і рибні комбіновані інгредієн­ти. Саме при згодовуванні консервів, що містять токсини Clostridium botulinum, найчастіше і розвивається захворювання. Характерною особливістю цього токсину є нерівномірний, осередковий розподіл у кормах, чим і пояснюються випадки отруєння не всіх тварин, які по­їдали один корм.

У Європейських країнах більшість випадків захворювання реєст­рується у мисливських собак (фокстер’єрів та інших) і пов’язана із вживанням мисливськими собаками субпродуктів дикої водоплавної птиці. У цих випадках джерело збудника - риба та дика водоплавна птиця, у кишківнику якої Clostridium botulinum може знаходитися у складі мікрофлори (рис. 14).

Патогенез. Clostridium botulinum надходять у кишківник тварин із кормом. В анаеробних умовах, за температури 30-37 °C спори про­ростають і виробляють токсин, який витримує кисле середовище шлунку і всмоктується в кров із тонкого кишківника. Через 20 хвилин після всмоктування токсин у значній кількості виявляється в легенях, печінці, серці, мозку, жовчі, сечі. Потім він проникає до периферійних холінергічних синапсів, які входять в нервово-м’язове з’єднання і ве­гетативні синапси, де уповільнюють вивільнення ацетилхоліну (АХ).

Постійне і сильне подразнення токсином периферичних рецеп­торів і рухових гангліїв спричинює руйнування центрів довгастого мозку, що призводить до паралічу м’язів глотки, язика та нижньої щелепи. Порушення токсином нейром’язових зв’язків спричинює роз­слаблення м’язів, падіння м’язового тонусу, параліч серцевого м’яза, асфіксію та загибель тварини.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває від 24 годин до 10­12 діб. Перебіг хвороби гострий або підгострий, рідко хронічний. Бо­тулізм супроводжується нормальною або зниженою температурою тіла, збереженням рефлексів та свідомості, відсутністю суттєвих змін у крові. Клінічні ознаки у собак за ботулізму залежать від тяжкості інтоксикації. Якщо аспіраційна пневмонія не розвивається, лихоман­ка відсутня. За легкої форми у собак реєструють лише атаксію або парез тазових кінцівок, в той час як за важкої інтоксикації розвива­ються важкі паралічі, собака лежить, не в змозі піднятися. Здатність виляти хвостом часто зберігається.

Слабке рефлекторне моргання може призвести до утворення ви­разок рогівки.

Гострий перебіг триває від одного до чотирьох днів, проявляється занепокоєнням, зниженням рефлекторної чутливості, порушенням координації рухів, гіперемією або іктеричністю видимих слизових оболонок. Характерною ознакою ботулізму є так званий «синдром бульбарного паралічу» - параліч м’язів глотки, язика, нижньої щеле­пи, задніх кінцівок, а також різке розслаблення тонусу скелетних м’язів, слинотеча, розширення очних щілин й зіниць, мимовільне сечовиді­лення. Летальність становить 90-95 %. За підгострого (до семи днів) і хронічного (до 3-4-х тижів) перебігів хвороби клінічні ознаки вира­жені слабше.

Патолого-анатомічні зміни не характерні. При розтині трупів виявляють запалення серозних покривів очеревини, гіперемію та кро­вовиливи в легенях, крововиливи в нирках та серці. Судини оболонок головного мозку переповнені кров’ю, скелетні м’язи мають сіруватий колір, м’які, легко розриваються.

Діагноз встановлюють на основі анамнезу про згодовування зіпсо­ваного корму, характерних клінічних ознак хвороби, а також резуль­татів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Для дослідження в лабораторію над­силають проби зіпсованих кормів, які згодовували тваринам безпо­середньо перед захворюванням. Відбирають вміст шлунка й товстих кишок (100-200 г) та шматочки печінки загиблих тварин, а в пробірки - кров і сечу хворих тварин. Діагноз на ботулізм вважають встанов­леним у разі виявлення токсину в досліджуваному матеріалі. Класич­ний метод при ботулізмі - біологічна проба на мишах. Для досліду відбирають п’ять тварин. Першу заражають тільки досліджуваним матеріалом, інших - досліджуваним матеріалом з введенням 2 мл 200 ME антитоксичної сироватки типів А, В, С і Е. У разі наявності в мате­ріалі токсину виживає тварина, яка отримала антисироватки, нейтра­лізувавши токсин відповідного типу.

Якщо токсин не виявляють, діагноз встановлюють у разі виділен­ня з патологічного матеріалу культури з властивостями, характерни­ми для збудника ботулізму, з наступним визначенням її токсичності біологічним методом.

Для культивування Cl botulinum використовують живильні сере­довища для анаеробів. Ріст збудника на середовищі Кітт - Тароцці супроводжується помутнінням, газоутворенням і характерним запа­хом згірклого масла, випаданням осаду. На поверхні агару з’являють­ся спочатку дрібні, блискучі, круглі, у вигляді крапельок роси колонії Cl. botulinum, які потім збільшуються, стають сіруватими з рівними чи нерівними краями; на кров’яному агарі колонії мають зону гемол­ізу. В агарі стовпчиком збудники ботулізму утворюють два типи ко­лоній: дископодібні («сочевиці») і у вигляді грудочок вати («пушин­ки»). Оптимальна температура для росту і токсиноутворення типів А, В, С, D - 34-35 °С, для типів Е і F - 25-28 °С; рН = 7,4-7,6. Cl. botulinum типів А і В мають виражені протеолітичні властивості: при рості на рідких середовищах розплавляють шматочки м’яса, печінки; менш виражені протеолітичні властивості типів С, D, Е, F. Збудник фермен­тує деякі вуглеводи з утворенням кислоти і газу.

Лікування. У разі підозри на ботулізм негайно вилучають з раціо­ну підозрілі щодо наявності токсину корми. Специфічний лікуваль­ний засіб - антитоксичні протиботулінічні сироватки. Застосовують полівалентну антитоксичну сироватку А, В, С, Є. Сироватку вводять внутрішньом’язово якомога раніше. У вкрай важких випадках части­ну сироватки вводять внутрішньовенно.

Хворих тварин забезпечують м’якою підстилкою, лежачих тварин два рази на день перевертають, щоб запобігти розвитку пролежнів. Застосовують також швидкодіючі проносні препарати: «Пілокарпін» у дозі 0,002-0,01 мг (ареколін, езерин), теплі клізми. Шлунок проми­вають 2 % розчином соди, через зонд вводять 0,2-0,5 л води з глюко­зою. У пізні стадії хвороби показано внутрішньовенне введення 10 % розчину хлориду натрію в дозі 30 мл двічі на день, 40 % розчину глю­кози в дозі 5-50 мл щодня впродовж 5-7 діб.

Профілактика має бути спрямована на забезпечення тварин доб­роякісними кормами. Для згодовування слід використовувати кор­ми, якісні за запахом, кольором і консистенцією. Корми тваринного походження можна згодовувати тваринам лише після ретельного про­варювання протягом не менш двох годин.

На рибних промислах і заводах необхідно стежити, щоб риба не піддавалася забрудненню ґрунтом, нагріванню сонцем, зберіганню без льоду; перевозити і зберігати рибу слід тільки в тарі.

Консерви слід готувати зі свіжої доброякісної сировини, дотри­муючись усіх правил технології консервування (очищення і обробка сировини, стерилізація та ін.) і зберігання готової продукції. Необхід­но заборонити продаж продуктів домашнього консервування. При приготуванні м’ясного та рибного фаршу не допускають забруднення їх частками землі, трупами гризунів, пташиним послідом. У жодному разі не згодовують собакам консерви з ознаками бомбажу, несвіжу рибу та подібні продукти.

На полюванні необхідно стежити за собакою, не допускати по­їдання водоплавної птиці, риби чи субпродуктів у сирому вигляді. Після полювання слідкувати за клінічним станом собаки.

4.