PAK ПІХВИ

Рак піхви діагностують рідко. Його частота становить 1 — 2 % серед усіх форм раку жіночих статевих органів інших локалізацій. Середній вік хворих — близько 60 років.

Патогенез.

2.       Вірусна теорія (віруси гострокінцевих кондилом і герпесу 2-го серотипу).

3.       Нейроендокринні порушення (гіпоестрогенія, на фоні якої розвивають­ся інволютивні та дистрофічні процеси).

4.        Імунодепресія.

Гістологічна класифікація раку піхви:

1.       Плоскоклітиниий рак без ороговіння і з ороговінням, характерніший для первинної пухлини.

2.       Аденокарцинома (як метастаз).

3.       Неепітеліальні злоякісні пухлини (саркома, меланома).

Клінічна класифікація раку піхви:

0 стадія — преінвазивна карцинома (carcinoma in situ);

I        стадія — пухлина діаметром до 2 см, яка проростає не глибше від підсли­зового прошарку. Регіонарні метастази відсутні;

IIsize=1 face="Times New Roman">        стадія — пухлина понад 2 см, з паравагінальним інфільтратом, не поши­рюється ло стінок таза.

Illa стадія — пухлина з паравагінальним інфільтратом, поширюється до стінок таза. Регіонарні метастази відсутні;

IIIb — пухлина будь-яких розмірів, присутні рухомі регіонарні метастази;

IVa — пухлина будь-яких розмірів, яка проростає у прилеглі органи (сечо­вий міхур, пряму кишку, слизову оболонку сечівника) і тканини (промежину', кістки малого таза).

IVb — пухлина будь-яких розмірів з фіксованими регіонарними метаста­зами або віддаленими метастазами.

Клінічна картина. На ранніх стадіях відмічають кровотечі, лейкорею, диз­урію, порушення дефекації. На пізніх стадіях розвиваються набряки нижніх кінцівок синього або білого кольору, порушення функції нирок (унаслідок інфільтрації приматкової клітковини, метастазів у тазові лімфатичні вузли). Метастазування при раку верхньої третини піхви відбувається в ті самі лімфа­тичні вузли, то й при раку' шийки матки (у зовнішні, внутрішні та загальні клубові, затульні та поперекові лімфовузли); при раку нижньої третини піхви — у ті самі лімфовузли, що й при раку ву.іьви (пахвинні, клубові та поперекові); при раку' середньої третини піхви — у тазові лімфовузли (нижні сідничні і пахвинні).

Діагностика раку піхви грунтується на результатах кольпоскопії, прицільної біопсії, цистоскопії, екскреторної урографії, радіоізотопної реографії, ректо- романоскопії, радіоізотопної лімфографії, рентгенографії грудної клітки.

Лікування раку піхви полягає у застосуванні хірургічного і променевого метолів.

При carcinoma in situ виконують висікання у межах здорових тканин, кріо- деструкцію або застосовують лазер.

При І ступені в жінок репродуктивного віку' проводять гістеректомію з видаленням половини піхви (за умови локалізації пухлини у верхній третині) та променеву терапію. Екстирпацію піхви здебільшого не виконують, оскільки близьке розташування сечового міхура та прямої кишки потребує екзентерації для здійснення радикального хірургічного втручання.

При II-III ступені призначають поєднану променеву терапію: внутріш- ньопорожнинне опромінення з дистанційним опроміненням.

За наявності метастазів показана променева терапія, за умови її позитив­ного ефекту — лімфаденектомія.