ЕТІОЛОГІЯ

Перелік безшовних збудників досить великий ■ включає десятки видів практично всіх класів організмів — від вірусів до найпростіших і грибів.

Бактеріальні внутрішньоутробні інфекції

Частка народження дітей з ознаками бактеріальних внутрішньоутробних інфекцій становить 20—36 %.

Останнім часом зросла роль стрептококів групи В. Значення їх у виник­ненні патологій плода і, особливо новонароджених, помітно збільшилося на тлі широкого впровадження в практику антибіотиків аміноглікозидів, до яких ці мікроорганізми мають природну стійкість. Нині встановлено тісний зв’язок частоти виникнення інфекційних захворювань, спричинених стрептококами групи В, у новонароджених із частотою носійства цих бактерій у пологових шляхах матері. Частота виявлення носійства стрептококів грітій В у вагітних коливається в широких межах — від 1,5 до ЗО %. Найнебезпечнішим масивним вогнищем (понад IO⁵ КТО/мл) є канал шийки матки. У таких випадках понад 60 % немовлят народжуються інфікованими. Клінічні прояви інфекцій, зумов­лених цими бактеріями, різноманітні і варіюють від локальних шкірних до тяжких блискавичних септичних процесів і менінгітів, що супроводжуються високою легальністю (до 80 %) у недоношених новонароджених.

Останніми роками в розвитку перинатально! патології зросло значення внутрішньоклітинних інфекційних агентів, що передаються статевим шляхом, — мікоплазми, уреаплазми і хламідії.

Значна частина перинатальних інфекційних процесів спричинена різними вірусами, серед яких провідне місце займають віруси цитомегалп. простого герпесу, краснухи, ентеровіруси (ECHO, Коксакі), гепатиту В, імунодефіциту людини. Крім того, на збільшення репродуктивних втрат і підвищення захво­рюваності новонароджених впливають віруси грипу, кору, поліомієліту', папі­лома- і нарвовіруси

Останнім часом відзначають збільшення кількості хворих із локальними формами герпетичних уражень, що визначає тенденцію до поширеності герпе- тичної інфекші серед новонароджених.

Досить под іиреними в популяції Є Й ентеровхрусні інфекції. Як збудники внутрішньпутробних інфекційних захворювань найбільший інтерес становлять ЕСНО-В'руси і віруси Коксакі.

На особливу увагу' заслуговують ретровіруси, що спричинюють розвиток СНІДу. До 50 % дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих матерів, уражуються антенатально, інтранатально або в ранній неонатальний період. Частота захво­рюваності дітей, народжених віт серопозитивних матерів, коливається в широ­ких межах — від 7,9 до 40 %.

Серед збудників грибкової інфекц найпоширенішими є представники грибів роду Candida, Особливу увагу привертає факт різкого зростання частоти клінічних проявів піхвового кандидозу під час вагітності, що до III триместру досягає 31—33 %. Частота клінічно вираженого кандидозу в немовлят у перші 3—5 днів наближається до 20—30 % і, незважаючи на лікування, через місяць виявляється в кожного п’ятого новонародженого. Грибкова інфекція спричи­нює не тільки оральний, генітальний і шкірний кандидоз у немовлят, а й внут- рішт іьо^тробне інфікування плода з формуванням системного мікозу із глибо­ким ураженням легень, мозку, а також мимовільне переривання вагітності (переважно в II триместрі).

Крім того, з кожним роком реєструють збільшення частоти інфекцій, які передаються статевим шляхом. Почастішали випадки вродженої інфекції, спричиненої вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).

Перинатальні інфекційні захворювання зумовлюють також найпростіші, тре - понеми й рикетсії.

Варто зазначити, що внутрішньоутробне інфікування здебільшого зумов­лене асоціацією кількох збудників або має змішаний (вірусно-бактеріальний, бактеріально-грибковий) характер. У структурі антенатальної смертності внас­лідок внутрішньоутробного інфікування 27,2 % випадків припадає на вірусну інфекцію, 26,3 % — на змішану і 17,5 % — на бактеріальну.

У 1971 році було виділено групу інфекцій, що, незважаючи на виражені відмінності щодо структури і біологічних властивостей збудників, характеризу­ються подібними клінічними проявами і спричинюють у плода стійкі струк­турні дефекти різних органів і систем, найтяжчими серед яких є ураження ЦНС. На позначення цієї інфекційної групи A.J. Nahmias (1971) запропонував абревіатуру TORCH:

— T — токсоплазмоз;

— O (others) — інші інфекції;

-R- краснуха (рубеола);

— C — цигомегалоырус;

— H — герпесвірус.

Останніми роками відбулися певні зміни в етіологічній структурі перина- тальних інфекційних захворювань Частково це зумовлено розширенням мож­ливостей специфічної діагностики, у першу черту’ мікоплазмозу, хламідіозу, цитомегаловірусу, герпетичної і стрептококової В-інфекції та ін. Проте спос­терігають і зміну збудників, зокрема рідше виявляють лістерії.

Незважаючи на широкий спектр збудників, усі внутрішньоутробні інфек­ційні процеси мають спільні ознаки:

—      латентний або ся ертий перебіг, що значно утруднює діагностику’, особ­ливо в разі внутрішньоклітинної локалізації збудника (хламідїї, мікоплазми, віруси та ін.), і не дає змоги вчасно розпочати етіотропну терапію;

—     активація латентно перемотувальної -нфекші можлива при будь-якому порушенні гомеостазу у вагітної (анемія, гіповітаміноз, психоемоційне чи фі­зичне навантаження, стрес, декомпенсація екстрагснітального захворювання неінфекційного генезу).

Спільними є також несприятливі наслідки перинатальних інфекцій під час вагітності:

—     затримка внутрішньоутробного розвитку плода;

—     передчасні пологи,

—       природжені вади розвитку;

—       перинатальні втрати;

name=bookmark2037>—       гострі та перемотувальні інфекції в новонародженого;

—       безсимптомні інфекції з пізніми клінічними проявами;

—       інвалідність з дитинства.