<<
>>

ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ

Причини розвитку' ендометріозу дотепер точно не встановлено. Серед факторів ризику розвитку ендометріозу виділяють:

а)     спадкову схильність (43,5 %);

б)     гормональні порушення;

в)      наявність в анамнезі патологічних пологів, гінекологічних операцій (абор­ти, кесарів розтин, вишкрібання порожнини матки, електрокоагуляція, кріо- деструкція, електроексцизія шийки матки);

г)      тривале використання внутрішньоматкових контрацептивів;

д)      спадкові фактори;

с) зниження імунологічної толерантності.

Ендометріоз було клінічно описано на початку XX століття як “шоколадні кісти" і “зовнішній аденоміоз’’ і визначено як ендометріальні залози і строма, що локалізуються поза маткою.

Відповідно до цього чорні вогнища, які часто виявляють у малому' тазі, було визнано ендометріозом. Коли у 80-х роках мину­лого століття було описано непігментовані вогнища, частота ендометріозу зросла від 5 — 20 % до 60 — 80 % випадків серед жінок із безплідністю і/чи тазовим болем. Одночасно зі зміною уявлення про поширення ендометріозу змінювалися і уявлення про етіологію, патофізіологію і лікування цього захворювання.

Теорії та концепції розвитку ендометріозу

За всю історію вивчення ендометріозу висувалися численні теорії його походження. Однією з перших з’явилася ембріональна теорія виникнення ен­дометріозу, запропонована Recklinqaysen у 1896 році, згідно з якою ендомет­ріоз має дизембріопластичне походження із залишків парамезонефральних про­ток і мезонефросу.

Цією теорією пояснюється розвиток ендометріозу в дівча­ток віком 11 — 12 років після початку менструацій, у яких ця патологія поєднується із природженими аномаліями розвитку статевої системи (нспер- форована дівоча перетинка, перегородка піхви, дворога матка, додатковий ріг матки), сечової системи і травного тракту.

Іншою теорією походження ендометріозу є мета ила сличи а (М.З. Іванов, Улезко-Строганова, 1887; R. Meyer. 1909). Згідно з нею ендометріоз розви­вається внаслідок метаплазії ембріональної очеревини або целомічного епіте­лію. Пізніше Е. Nova у 1926 році висунут припущення, шо подібній трансфор­мації сприяє контакт мезотелію очеревини з елементами ендометрія, які по­трапляють у порожнину малого таза шляхом ретроградного занесення.

На сьогодні найбільш визнана імплантаційна теорія (чи теорія ретроград­ної менструації), уперше запропонована J.A. Sampson (1925). Відповідно до неї вогниша ендометріозу формуються в результаті ретроградного занесення в че­ревну порожнину клітин ендометрія, що відторглись під час менструації, і подальшої їх імплантації у прилеглі органи й очеревину (звичайно за умови прохідності маткових труб). В експерименті in vivo та in vitro було показано, що частинки ендометрія, відірвані в силу тих чи інших причин, зберігають життєздатність і спроможні автономно розвиватися. Було отримано експери­ментальні моделі ендометріозу методом штучного перенесення частинок ендо­метрія в порожнину малого таза. У культурі тканини виявлено здатність ендо- метріоїдних клітин рости.

Установлено, шо перенесення чи транслоканія частинок ендометрія в по­рожнину малого таза може відбуватися в результаті хірургічних маніпуляцій, включаючи діагностичні вишкрібання, у процесі акушерських і гінекологічних операцій, пов’язаних із розкриттям порожнини матки, і хірургічною травмою ендометрія (теорія ятрогенної дисемінації).

Згідно з лімфогенною і гематогенною теоріями (транспортна гіпотеза) живі і здатні до імплантації у прилеглі тканини клітини рухаються лімфатичними і кровоносними судинами.

Підтвердженням цієї теорії служать дані, що свідчать про наявність у лімфатичних судинах і вузлах клітин ендометрія. Гіпотезу ге­матогенної дисемінації ендометріальних клітин за межі матки обґрунтував ше J.A. Sampson. З позицій транспортної гіпотези патогенезу ендометріозу пере­несення клітин ендометрія по кровоносних судинах пояснює залучення до патологічного процесу васкуляризованих органів, таких як легені, нирки, шкіра і м’язи.

Особливе значення мають дані стосовно ролі генетичних, ферментних і гормональних факторів, а також стану імунного гомеостазу в патогенезі захво­рювання.

Генетичну теорію підтверджує наявність сімейних форм ендометріозу, ви­сока частота їх серед хворих із вадами розвитку статевих органів.

Гормональна теорія виникнення ендометріозу пояснює розвиток усіх його форм змінами гормональної функції яєчників і гіпоталамо-гіпофізарної систе­ми. З огляду на те що процеси проліферації і секреторної трансформації ендо­метрія регулюються стероїдними гормонами, порушення секреції гонадотроп­них гормонів і стероідогенезу в яєчниках (хаотичні пікові викиди ФСГ і ЛГ, зниження базального рівня прогестерону, гіперсстрогенія) створюють необхідні умови для розвитку ендометріоїдних імплантатів і підтримки їхнього активно­го стану.

Уперше імунну теорію походження ендометріозу висунули M.V. Jonesco і G. Popesco (1975). З позиції цієї теорії розвиток ендометріозу можливий лише за умов порушення місцевого імунітету, оскільки на фоні звичайного імунного гомеостазу блукаючі елементи ендометрія мають лізуватися. Нині доведено, шо ендометріоз розвивається на тлі порушеного імунного гомеостазу. При ендометріозі виявлено спільні ознаки імунодефіцит}7 й аутоімунізації, шо свідчать про послаблення імунного контролю і створення таким чином умов дія імплан­тації життєздатних фрагментів ендометрія поза зоною їхнього нормального розташування.

Водночас гормональні й імунологічні порушення не є безпосередньою причиною формування ендометріоїдних фокусів, а лише сприяють цим про­цесам, тобто відіграють роль факторів (пускових механізмів), які спричиню­ють виникнення патологічного процесу. Ендометріоз на сьогодні вважається поліетіологічним захворюванням.

Жодна з відомих теорій не дає повного уявлення про механізми розвитку ендометріозу. Багаторічний кцінічний досвід переконує, що походження і роз­виток різних форм ендометріозу, які різняться між собою за клінічним пере­бігом і гістологічною будовою, мають різну патогенетичну основу.

<< | >>
Источник: Акушерство і гінекологія: У 2 кн. — Кн. 2: Гінекологія: підручник / Кол. авторів; за ред. В.І. Грищенка, М.О. Щербини. — K.: BCB “Ме­дицина”,2011. — 376 с. + 8 ст. кольор. вкл.. 2011

Еще по теме ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ:

  1. Клиническая классификация желудочковых пароксизмальных тахикардий
  2. ТЕМА № 7 Піодермія. Етіологія. Патогенез. Клініка. Діагностика. Лікування. Профілактика.
  3. ТЕМА № 13 Екзема. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування. Профілактика.
  4. Тема занятия. ОБСТРУКТИВНЫЕ И РЕСТРИКТИВНЫЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ ЛЕГКИХ. РАК ЛЕГКИХ
  5. Л Е К Ц И Я ТЕМА: «ЗАБОЛЕВАНИЯ ОРГАНОВ ПИЩЕВАРЕНИЯ», 2016
  6. Озерская О. С.. Рубцы кожи и их дерматокосметологпческая коррекция. СПб.: ОАО «Исклсство России»,2007. - 224 с., 2007
  7. Этиология
  8. Патогенез.
  9. Н. Н. Зайко. Патологическая физиология, 2015
  10. КЛАССИФИКАЦИЯ АНОМАЛИЙ РОДОВОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ.
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -