<<
>>

ДІАГНОСТИКА ІМУНОЛОГІЧНОГО КОНФЛІКТУ

Для діагностики імунологічного конфлікту і визначення його тяжкості ви­користовують такі методи дослідження, як:

—     імунологічні (визначення титру антитіл, комплементу, гемолізинів, бло­кувального фактора сироватки крові);

—     генетичні (визначення генотипу крові батька й дитини);

—      амніоцентез (визначення рівня білірубіну, загального білка, ірупи крові і статі плода, титру антитіл, фосфоліпідного складу, поверхневою натягу7, в’язкості, щільності, питомої електропровідності навколоплідних вод, спектро- фетометрія);

—    визначення стану7 плода (ЕКГ, ФКГ, КТГ, УЗД, допплєрометрія).

Імунологічний аналіз

Імунологічний аналіз у жінок із резус-негативною кров’ю — один -з най­важливіших методів клінічного дослідження.

Однак величина титру антитіл у крові матері має лише відносне значення як для прогнозу результату вагіт­ності, так і для встановлення наявності резус-конфлікту. Виявлення в крові вагітної антитіл дає змогу лише зробити висновок про імовірність наявності захворювання в плода і про необхідність застосування лікувально-профілак­тичних заходів.

Генотип крові батька

Для прогнозу гемолітичної хвороби плода певне значення має визначення генотипу крові батька щодо антиген-резусу.

Відомо, що імовірність виникнення гемолітично: хвороби плода в чотири рази перевищує ней пока $ник при гомози­готному типі крові батька. Наявність антитіл у крові вагітної і гомозиготний тип крові батька свідчать про можливість розвитку в плода гемолі гичної хвороби.

Мол. 68. Плацентомегалія

Водночас результати імунологіч­них досліджень не дають змогу в усіх випадках достовірно встановлювати діагноз захворювання плода і прогно­зувати результати вагітності. У резус- негативних жінок із симптомами ізо- імунізації. а також при призначенні відповідних засобів терапії і профілак­тики імунопатології, крім імунологіч­них даних, варто враховувати й інші, які безпосередньо вказують на стан плода (ЕКГ, ФКГ, УЗД, допплєро- метрія, КТГ).

Результати аналізу серцевої діяль­ності плода з різними формами гемо­літичної хвороби вказують на стан хро­нічної гіпоксії плода, шо розвивається внаслідок анемії та інтоксикації організ­му продуктами розпаду еритроцитів, особливо непрямого білірубіну.

Визначаючи тактику ведення вагітності при резус-конфлікті, особливу ува­гу варто приділити зміні серцевої діяльності плода. Різке погіршення даних ЕКГ, ФКГ, УЗД і допплєрометрії потрібно розглядати як показання до амніо- ценгезу або дострокового розродження.

Ульгразвукове дослідження

Застосування УЗД дає змогу в динаміці стежити за ростом і розвитком плода. Про тяжкість гемолітичної хвороби плода свідчать розміри плаценти: наприкінці неускладненої вагітності товщина її не перевищує 5 см; у разі роз­витку гемолітичної хвороби плода її товщина перевищує 5 см (мал.

68).

При товщині плаценти 7—8 см у плода, як правило, діагностують набря­кову форму гемолітичної хвороби. Кулясті порожні ділянки на ехограмі, по­двійний контур голівки (мал. 69), гепатоспленомегалія, асцит (мал. 70) свідчать про універсальний набряк плода і плаценти.

size=3 color=black face="Microsoft Sans Serif">

Mcli. 69. Подвійний контур голівки

Мал. 70. Асцит у плода

Для діагностики гемолітичної хвороби легкого або середнього ступеня тяжкості дані ультразвукового сканування менш інформативні порівняно з тяжкою формою.

Амніоцентез

В антенатальній діагностиці гемолітичної хвороби плода в акушерській практиці амніоцентсз використовують з подальшим дослідженням навколо- пл.дних вод у терміні вагітності понад 26 тиж.

Показання до амниоцентезу:

—     титр антитіл — 1:64 або вищий;

—     наростання титру антитіл у чотири рази при повторному дослідженні через 2 тиж.;

—     наростання титру антитіл у поєднанні з ультразвуковими ознаками ге­молітичної хвороби плода;

—     випадки народження мертвого плода або дітей з гемолітичною хворо­бою в анамнезі в поєднанні з ультразвуковими ознаками гемолітичної хвороби плода при дійсній вагітності.

Навколоплідні води.

Стан плода не може не вплинути на склад і якість амніо- тичної рідини, яка є для плода навколишнім середовищем. Таким чином, навко­лоплідні води слугують найважливішим джерелом інформації про стан плода.

Дтя визначення рівня білірубіну досліджують оптичну густину навколоплід­них вод спектрофотометричним методом при довжині хвилі 450 нм (табл. 14).

Таблиця 14. Трактування результатів спектрофотометрії

Оптична густина

Вміст білірубіну в навколоплідних водах, мг/л

Стан плода:

ризик розвитку гемолітичної хвороби

0,15-0,20

0—2,8

Низький

0,21-0.34

2,9-4,6

Помірний

0,35-0.70

4,7-9,5

Високий

Понад 0,70

Понад 9,5

Украй високий

 

Спекгрофотометричне дослідження навколоплідних вод є одним із провід­них методів встановлення діагнозу гемол’тичної хвороби в антенатальний пе­ріод, ступеня її тяжкості і прогнозу для плода. Точність визначення ступеня тяжкості гемолітичної хвороби на підставі спектрофотометричного аналізу підвищується при повторному дослідженню

Одноразове дослідження навколоплідних вод, особливо в пізньому терміні вагітності, не завжди дає змогу встановити правильний діагноз, тому’ дослід­ження доцільно розпочинати в терміні 30—32 тиж.

вагітності і повторювати двічі-тричі.

Трудноті інтерпретації змін рівня білірубіну в навколоплідних водах вима­гають додаткових тестів для поліпшення антенатальної діагностики. При тяж­кій формі гемолітичної хвороби плід перебуває в стаы метаболічного інсульту. Безсумнівно, зміна його стану проявляється змінами з боку основних біохіміч­них компонентів навколоплідних вод.

Одним із тестів є визначення рівня загального протеїну в навколоплідних во­дах за методом Лоурі. Існує тісна кореляція між концентрацією загального протешу і білірубіну. При легкій формі гемолітичної хвороби концентрація загального протеїну становить 2,1 г/л, при хворобі середньої тяжкості підви­щується до 3,4 г/л, при тяжкій формі — до 8 г/л.

Численні дослідження свідчать, що при набряковій формі в плода виникає виражена гіпопротеї немія, яка сприяє розвитку генерал і зованого набряку. Вона пов'язана, з одного боку, з порушенням здатності печінки синтезувати протеїн, з іншого — із втратою його організмом плода. Виходячи з нього при­пущення, можна стверджувати, що високий рівень протеїну в навколоплідних водах при набряковій формі захворювання є наслідком втрати його плодом і свідчить про настання необоротних змін у печінні. Вміст протеїну в навколо­плідних волах певною мірою відтворює функціональну здатність печінки пло­да. Проте слід відзначити, що визначення вмісту протеїну в навколоплідних водах як діагностичний тест поступається перед спектрофогомеї ричним мето­дом, тому що індивідуальні коливання концентрації протеїну' в амніогичній рідині досить високі Отже, визначення вмісту протеїну в навколоплідних во­дах є додатковим тестом до спектрофотометричного методу.

АВО-несумісність крові вагітної і плода при її резус-імунізації — захис­ний механізм прози тяжкого ураження плода.

Визначення групи крові плода в ході дослідження навколоплідних вод є одним із провідних прогностичних тестів. Слід відзначити особливу цінність раннього визначення групи крові плода за підозри на розвиток АВО-конфліктної вагітності Якщо в нього вста­новлено групу крові, несумісну з материнською, то ступінь тяжкості захво­рювання визначають за допомогою тих самих тестів, шо і при резус-несуміс- ності.

За наявності антитіл у навколоплідних водах майже в усіх дітей з резус- позитивним тином крові розвивається тяжка форма гемолітичної хвороби. Не­рідко, незважаючи на високий титр антитіл, шо містяться в навколоплідних водах, плід має резус-негативний тип крове За відсутності антитіл у навколо­плідних водах можливе народження резус-негативної дитини в 25 % випадків. У резус-позитивних дітей перебіг гемолітичної хвороби, яка розвинулася за відсутності в навколошпши.х водах антитіл, легкий.

Дослідження апатевого хроматину в клітинах епідермісу тода дає змогу визначити стать дитини, що також є цінною прогностичною ознакою. Неспри­ятливі наслідки гемолітичної хвороби в хлопчиків спостерігають удвічі частіше порівняно з дівчатками.

Для діагностики резус-конфлікту велике значення має визначення фос- фолітдного складу сироватки крові й амніотичяої рідини При і мунологічному конфлікті загальна кількість фосфоліпідів у сироватці крові вагітних і в амніо- тичній рідині значно зменшується порівняно з фізіологічною вагітністю. При вмісті загальних фосфоліпідів у сироватці крові до 130 мг/% (після 20 тиж.), в амніотичній рідині — до 40 мг/% (після ЗО тиж.) стан плода варто вважати загрозливим: розвивається тяжка форма гемолітичної хвороби.

Паралельно цим змінам відбувається зниження вмісту фосфоліпідів в ам- ніотичніи рідині, що вказує на ризик виникнення дихальної недостатності в новонародженого. Ця патологія підтверджується результатами пінного тесту Клементса (проміжний, негативний результат), співвідношенням лецитин — сфінгомієлін.

Таким чином, фізико-хімічні параметри амніотичної рідини можуть бути використані як екєпрес-діагнос тика стану плода. Підвищення в’я зкості, поверх­невого натягу і зниження питомої електропровідності при імунологічному конфлікті вказують на патологію плода.

При резус-несумісній ва1 ітності в мембранах еритроцитів плода і новонаро­дженого виникають складні структурно-функціональні порушення, які у своїй сукупності становлять деяку послідовність прихованих патологічних змін, що призводять до їх руйнування (гемолізу). Тому в комплексному дослідженні вагітних для ранньої діагностики гемолітичної хвороби використовують метод визначення електромеханічної міиності еритроцитних мембран за допомогою імпульсного електричною поля високої напруги. Кров плода одержують мето­дом кордоце нтезу.

<< | >>
Источник: Акушерство і гінекологія: У 2 кн. — Кн. 1: Акушерегво: підручник / Кол. А38 авторів; за ред. В.L Грищенка, М.О. Щербини. — K.: BCB “Медицина”,2011. - 424 с.. 2011

Еще по теме ДІАГНОСТИКА ІМУНОЛОГІЧНОГО КОНФЛІКТУ:

  1. Акушерство і гінекологія: У 2 кн. — Кн. 1: Акушерегво: підручник / Кол. А38 авторів; за ред. В.L Грищенка, М.О. Щербини. — K.: BCB “Медицина”,2011. - 424 с., 2011
  2. Тема 5. Аномалії розвитку плідного яйця. Вагітність і пологи при багатоплідності
  3. ПЛАЦЕНТАРНА НЕДОСТАТНІСТЬ, ДИСТРЕС ПЛОДА
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -