МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ Й ОЦІНКИ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

Спостереження за фізичним розвитком окремої дитини або групи дітей носить назву індивідуального методу вивчення фізичного розвитку. Існує і масовий метод, коли проводяться масові обстеження дітей області або цілого регіону (країни).

Оцінюють фізичний розвиток на основі сукупності всіх досліджуваних ознак: морфологічних, функціональних, сомато- скопічних. Для визначення рівня фізичного розвитку зіставляють дані зросту, маси тіла й окружності грудної клітки із середніми таблицями стандартів.

Визначено середні показники фізичного розвитку кожної статево- вікової групи. Це дозволяє виявля ти загальні закономірності росту та розвитку, характеризувати окремі колективи, одержувати уявлення про типовість окремих показників фізичного розвитку, про межі коливання того чи іншого показника серед дітей певної статево- вікової групи. Середні показники є віковими стандартами фізичного розвитку. Стандарти фізичного розвитку дітей не можуть бути єдиними. Для кожного географічного регіону визначають свої стандарти, оскільки в різних кліматичних зонах, містах і сільській місцевості є свої відмінності. Регіональні стандарти лікарі дитячих закладів використовують для індивідуальної оцінки фізичного розвитку дітей. Стандарти фізичного розвитку набули широкого використання у практичній діяльності медичних закладів.

Під час розробки оцінювальних таблиць та їх використання необхідно дотримуватися таких правил вікового групування: за 2 міс. вважають вік від 1 міс 16 днів до 2 міс. 15 днів і так до 1 року; за 1 рік вважають вік від 11 міс. 16 днів до 1 року 1 міс. 15 днів. Далі вікове групування відбувається за четвертями року: за 1 рік 3 міс. вважають вік від 1 року 1 міс. 16 днів до 1 року 4 міс. 15 днів і так до 3 років; за 3 роки вважають вік від 2 років 10 міс. 16 днів до З років 5 міс. 29 днів. Після 3 років групування проводять з інтервалом в 1 рік: за 4 роки вважають вік від 3 років 6 міс. до 4 років 5 міс. 29 днів і т. д.

Стандарти фізичного розвитку розробляють із використанням різних способів статистичного аналізу, тому існує декілька методів оцінки фізичного розвитку:

1) сигмальних відхилень (профіль фізичного розвитку);

2) параметричного аналізу (реі-ресивний метод- шкали регресії);

3) непараметричного аналізу (центильний метод).

Суть методу сигмальних відхилень полягає в порівнянні фізичного розвитку дитини з показниками фізичного розвитку дітей даної статево-вікової групи. Визначають, на яку частку сигми (8) або на скільки сигм показники фізичного розвитку дитини (довжина, маса тіла, окружність грудної клітки) відрізняються від середніх арифметичних цих ознак (М) для відповідної статево-вікової групи за стандартами фізичного розвитку. Дають графічне зображення одержаних даних (профіль фізичного розвитку). За величиною сигмальних відхилень роблять висновок про ступінь фізичного розвитку (середній, вищий за середній, високий, нижчий за середній та низький). Під час використання методу сигмальних відхилень дають оцінку кожної ознаки окремо, без взаємозв’язку з іншими ознаками.

Метод оцінки фізичного розвитку за шкалами регресії дає можливість проводити оцінку фізичного розвитку за сукупністю основних показників (довжина і маса тіла, окружність грудної клітки).

Із використанням цього методу розроблено одномірні дентальні шкали для індивідуальної оцінки їхніх морфологічних і функціональних показників. Для оцінки гармонійності фізичного розвитку за співвідношенням довжини та маси тіла запропоновано двомірні центильні номограми.

Оцінка фізичного розвитку. Існують такі варіанта оцінки:

1) нормальний фізичний розвиток;

2) відхилення від норми (відхиленнями вважають низький ріст, зменшення або надлишок маси тіла відносно середніх стандартних показників для даного віку і статі).

Найбільш оптимальний рівень фізичного розвитку за центильними таблицями характеризується розміщенням усіх показників від 25- го до 75-го центиля. Варіанти оцінки фізичного розвитку такі:

1) нормальний фізичний розвиток — при значеннях маси тіла й окружності грудної клітки в межах від 25-го до 75-го центиля по відношенню до довжини тіла (при будь-яких варіантах довжини, крім низького зросту);

2) дефіцит маси тіла І ступеня - від 3-го до 10-го центиля або II ступеня - до 3-го центиля (при будь-яких варіантах довжини);

3) надлишок маси тіла І ступеня - від 90-го до 100-го центиля або II ступеня - від 90-го до 97-го центиля (при будь-яких варіантах довжини);

4) низький зріст ( у відповідності до маси тіла).

Методи оцінки фізичного розвитку дітей враховують в основному морфологічні показники. Останнім часом розроблено схему оцінки фізичного розвитку, яка враховує як біологічний рівень розвитку, так і морфофункціональний розвиток організму.

Для визначення відповідності календарного віку біологічному розвитку визначають біологічний вік дитини. Діти, які мають однаковий календарний вік, можуть знаходитися на різних етапах дозрівання, тобто мати різний біологічний вік. При цьому звертають увагу на довжину тіла, розміри річних приростів маси тіла, заміну молочних зубів на постійні, а також ступінь статевого розвитку.

Після визначення відповідності біологічного віку календарному дають оцінку морфофункціонального розвитку організму з використанням шкал регресії та вікових стандартів функціональних показників. Особливу увагу звертають на гармонійність фізичного розвитку (співвідношення між масою тіла, зростом та окружністю грудної клітки). Фізичний розвиток оцінюють як гармонійний, якщо маса тіла та окружність грудної клітки відрізняються від належних (які відповідають даному росту за шкалою регресії) в межах однієї сигми (OR).

Фізичний розвиток вважається дисгармонійним, якщо маса тіла та окружність грудної клітки відстають від належних на 1 -2 0 R або перевищують їх у тих самих межах за рахунок надлишкових жирових відкладень. Фізичний розвиток оцінюють як різко дисгармонійний у разі відставання маси тіла та окружності грудної клітки більше ніж на 2 OR або перевищення їх на ту саму величину за рахунок надлишкових жирових відкладень. Дисгармонійний та різко дисгармонійний фізичний розвиток характеризуються також низькими функціональними показниками (таблиця №3).

Таблиця № З

Оцінка фізичного розвитку дитини

При кожному біологічному рівні здоров’я морфо-функціональний розвиток дитини може відбуватися гармонійно, дисгармонійно і різкогармонійно.

Отже, астснізація будови тіла за рахунок недостатності периметра грудної клітки відносно довжини тіла веде до порушення гармонійності розвитку. Збільшення кількості дітей з надлишковою масою тіла зумовлена значною мірою порушенням гігієни харчування та способу життя, в основному недостатністю рухової активності, яка веде до зниження дієздатності.

1. Які існують види і методи контролю за розвитком і станом здоров’я дітей?

2. Що розуміють під фізичним розвитком і які його показники?

3. Як проводиться дослідження основних показників фізичного розвитку? Які при цьому існують правила?

4. Які існують методи дослідження фізичного розвитку і в чому полягає їх суть?

5. Які існують варіанти оцінки фізичного розвитку?

6. Які бувають відхилення в фізичному розвитку?

І. В дошкільному закладі - провести обстеження й оцінити рівень фізичного розвитку дітей у прикріпленій групі.

2.2.5.