ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ ТА ЇХ ПРОФІЛАКТИКА

Шкіра дитини раннього та дошкільного віку дуже тендітна й схильна до всіляких інфекцій та висипів.

Нашкірні інфекції доволі часто трапляю ться в новонароджених і немовлят. їх зумовлюють в основному стрептококи та стафілококи.

Нашкірним інфекціям дитини сприяють чимало факторів, і серед них такі: а) інфекції грудних залоз матері; б) недотримання матір’ю правил гігієни ( не миє рук до та після догляду за новонародженим чи немовлям; не обмиває груди; не приймає щоденно душу чи ванни: носить брудну білизну); не виварює білизни дитини; в) контакт новонародженого чи немовляти (в лікарні чи вдома) з іншими дітьми, що мають нашкірні інфекції; г) коли з’являється на шкірі будь-яке гнійне утворення (фолікуліт, абсцес, фурункул), його видушують, замість того, щоб вилучити гній уколом чи надрізанням (стерилізо­ваним інструментом); видушування сприяє проникненню мікробів у довколишні тканини, вглиб і, навіть, у кров; е) використання миючих засобів чи мила, що містить велику кількість соди, призводить до ураження шкіри з її подальшим інфікуванням; е) ураження, викликані чуханням у разі сверблячих захворювань; є) біологічно неповноцінні новонароджені чи немовлята (недоношені, дистрофіки, діабетики, із затяжними хворобами, діти, що довго лежать через тяжкі захворювання або гіпсові пов’язки) або соціально-недоглянуті діти (небажання матері дотримуватися вказівок лікаря) найчастіше хворіють нашкірними інфекціями; ж) звичка не купати дитини, котра має нашкірне захворювання, щоб не “застудити”; з) надмірна пітливість немовлят, яких занадто кутають або тримають у перегрітих приміщеннях.

Складність хвороби залежить від захисних сил організму (в новонароджених чи в дітей, котрі видужують після тяжких захворювань, таких сил менше), від задавненості інфекції, від сумління матері та її наполегливості в лікуванні дитини.

Серед найбільш поширених інфекційних захворювань шкіри виділяють фолікуліт, фурункул, карбункул, імпстиго, заїда.

Піодерміти - нашкірні хвороби, викликані деякими, так званими піогенними мікробами (що сприяють утворенню гнійничків). Цими мікробами є стафілокок та стрептокок.

Фолікуліт. Найменшим ураженням, що викликається стафілоко­ком, є так звана стафілококова пустула. Спершу з’являється маленька червона цятка навколо волосяного кореня. Невдовзі в середині цятки утворюється жовтий пухирець завбільшки з макове або сочевичне зерня. На цій стадії ураження називається фолікулітом, оскільки воно розташоване навколо волосяного мішечка (фолікула). У цьому зерні є гній, що можна виявити за допомогою проколу.

Фолікуліти - доволі часті ураження шкіри, хоча й не мають серйозних наслідків. Лікування завжди треба проводц і и зовнішнє. Після належної дезінфекції йодним спиртом (1 %) гнійнички проколюють стерилізованою голкою, гній виводять через розширений голкою отвір, місце знову тампонують йодним спиртом, а в разі потреби припудрюють порошком сапросану чи змазують дезінфікуючою маззю (сапросан) або антибіотиками (каиаміцин).

Дитину потрібно купати щоденно, білизну кип'ятш и,дотримува­тися чистоти.

Фурункул — запалення волосяного мішечка і оточуючих його тканин — на 3-5 день досягає розмірів лісного горіха і більше. Шкіра в ділянці фурункула червоніє, потоншується. Це ураження може бути поодиноким або (частіше) груповим (фурункульоз). Фурункул починається яскраво-червоним горбком. Спершу він твердий та болючий. Усередині є волосина та пустула з гноєм. Далі посередині може утворитися виразка з жовтою масою в центрі, що витікає назовні (“сосок” фурункула). Після очищення виразки від гною і загоювання утворюється рубець. Якщо на ранніх стадіях розвитку фурункула вжити необхідні заходи (накладання чистої іхтіолової пов’язки, фізіотерапевтичне лікування та ін.), він може розсмокта­тися і рубець не утворюється.

Карбункул - запалення декількох волосяних мішечків, розміщених поряд і оточуючих їх підшкірної жирової тканини.

Важливе значення має своєчасне лікування (протизапальні й антисептичні мазі, антибіотики, фізіотерапевтичне лікування, при необхідності —хірургічне втручання).

При гнійничкових захворюваннях забороняється застосування компресів, оскільки вони, пом’якшуючи шкіру, можуть сприяти поширенню інфекції; приймати ванни і душі; нспошкоджену шкіру потрібно кожен день протирати наполовину розведеним з водою спиртом; коротко стригти нігті; піднігтьові ділянки змазувати 5%- ним розчином йоду. Забороняється також давати дітям шоколад, мед, варення, цукерки, гострі продукти і копченості.

Для попередження гнійничкових захворювань потрібно підвищувати загальну опірність організму, забезпечувати повноцінне харчування з достатнім вмістом вітамінів, дотримуватись гігієнічних правил догляду за шкірою і одягом, правильного режиму.

Заїда - цс стрептококова інфекція, що утворюється в куточках рота, найчастіше з обох боків. Ураження поширюється як на шкіру, так і на слизову оболонку губів і рота. На яскраво-червоному тлі виникає велика кількість тріщин та жовтуватих кірочок. Якщо проста дезінфекція чи застосування мазі з кортизоном і антибіотиками не діє, доводиться застосовувати припалювання олівцем азотнокислого срібла.

Імпетиго - найпоширеніша нашкірна інфекція дітей дошкільного віку. Вона дуже заразна й активно поширюється в дитячих колект ивах, утворюючи справжні епідемії. Завдяки самоприщепленню хвороба може відновлюватися й поширюватися необмежено. Імпетиго спричиняє стрептокок, але часто на нього нашаровується ще й інфекція стафілококу. Спочатку з’являється маленький пухирець із червоним обідцем. За короткий час пухирці розмножуються, а їхній вміст, попервах прозорий, за кілька годин стає каламутний.

Імпетиго може з’являтися внаслідок нашарування стрептоко­кової інфекції при всіх нашкірних захворюваннях, що викликають свербіння, - це так звана “імпстигінізація”.

На вкриті кірочками ділянки шкіри накладають компреси з риванолу або ромашкового настою. Коли кірочки відпадають, ці місця можна змазувати 1 %-ним йодним спиртом. Рекомендуються антибіотики, що діють як проти стафілококів, так і проти стрептококів (неоміцин, канаміцип та ін.). Оскільки це захворювання дуже заразне, дітей, котрі захворіли па імпетиго, не можна приймати в дитячі колективи.

При виявленні хворої на імпетиго дитини в дошкільному закладі її негайно ізолюють. Іграшки і речі, якими користувалася дитина, миють гарячою водою з милом, дезінфікують. Предмети особистої гігієни - рушники, посуд та інші речі зберігають окремо.

5.10.4.