ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО МІКРОКЛІМАТУ. САНІТАРНИЙ РЕЖИМ ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Сукупність фізико-хімічних і біологічних властивостей повітря, особливо в жилому приміщенні, називається мікрокліматом.

У приміщенні, де тривалий час знаходяться діти і дорослі, повітря шбруднюється продуктами їх життєдіяльності (антропотоксинами), речовинами побутової хімії (дезінфікуючі засоби, фарби, лаки, облицювальний матеріал та ін.).

У повітрі збільшується кількість вуглекислого газу. Допустима концентрація його в приміщеннях - 0,1%. Уже при 0,08% вмісті вуглекислого газу в повітрі у дітей молодших груп змінюється самопочуття, підвищується артеріальний і иск, збільшується частота серцевих скорочень, виникає збудження.

Бактеріальна забрудненість повітря в закритих приміщеннях (дихання, кашель, чхання тощо) сприяють захворюванню дітей і рипом, туберкульозом, скарлатиною, дифтерією та ін. Змінюються іакож і електричні властивості повітря: в чистому повітрі переважають легкі негативні іони, в забрудненому- важкі, які несприятливо впливають на нервову систему дитини.

Зміна фізичних параметрів повітряного середовища впливає на і еплообмін між організмом дитини і навколишнім середовищем. Це призводить до порушення системи терморегуляції, яка регулює ісмпсратуру тіла. За рахунок виділення тепла і вологи людиною підвищується температура і вологість повітря. Понижена температура з високою вологістю викликає посилення від дачі тепла з організму, що призводить до охолодженню і переохолодженню. Підвищена температура і висока вологість погіршують теплообмін організму і середовища і призводять до перегріву.

Гігієнічно нормальне повітря - необхідна умова хорошого самопочуття, високої працездатності дітей. Необхідно уважно стежити за станом у дітей порожнини рота і слизових оболонок дихальних шляхів: своєчасно лікувати зуби, ангіни, аденоїди.

Групові кімнати повинні добре освітлюватися, оскільки під впливом ультрафіолетових променів багато мікроорганізмів гине і організм дитини стає менш сприйнятливим до захворювань.

Забезпечення в приміщеннях дошкільних закладів доброякісного повітря досягається, з одного боку, достатньою його кубатурою на одну дитину, а з іншого - правильним обміном повітря. Спостереження гігієністів показали, що на кожного дошкільника в груповій кімнаті повинно припадати 7,5-8 м³ повітря. Така кубатура досягається в тих випадках, коли площа підлоги на одну дитину в груповій кімнаті дорівнює 2,5 м² при висоті приміщення 3 м.

Обмін повітря в приміщеннях. Обмін повітря в приміщеннях здійснюється природнім шляхом і вентиляцією.

Природній обмін повітря проходить через пори будівельного матеріалу, щілини у вікнах, дверях за рахунок різниці температури, а внаслідок цього і різниці тиску в середині приміщення і зовнішньо. Але такий обмін недостатній. Достатній обмін повітря в дошкільних закладах забезпечується вентиляцією.

У тих випадках, коли температура атмосферного повітря не нижче - 6°С і немає сильного вітру, в дошкільних закладах проводиться провітрювання в присутності дітей. Потік повітря здійснюється через кватирки, фрамуги. Спеціалістами з вентиляційної техніки підраховано, що для ефективності провітрювання приміщень шкіл і дитячих закладів у короткий відрізок часу (10-20 хвилин) загальна площа отворів або фрамуг повинна дорівнювати 1:50 площі підлоги кімнати. Тому в груповій кімнаті площею 50 м² загальна площа відкритих кватирок або фрамуг повинна складати 1 м².

Кватирки (фрамуги) вбудовуються в кожне друге вікно Отже, при двох вікнах у груповій кімнаті потрібно мати не менше двох квартирок (фрамуг), кожна площею 0,5 м².

Правильно вбудовані фрамуги порівняно з кватирками мають яіачні переваги. Оскільки фрамуги завжди вмонтовуються в верхній частині вікна, при відкритті їх створюється велика різниця зовнішньої і а внутрішньої температур, що збільшує швидкість руху повітря і об’єм провітрювання порівняно з провітрюванням через кватирки, розміщених, як правило, в середній або нижній частині вікна.

Повітря через фрамугу надходить у верхню частину приміщення. ( пускаючись донизу в силу своєї більшої питомої ваги, воно проникає через теплі шари кімнатного повітря, віднімає у нього частину тепла і встигає дещо нагрітися. Цс дає помітну економію в тепловому режимі будинку і дозволяє в осінні і ранні весняні місяці, а частково і взимку при відсутності вітру і не дуже різких різницях температур ювнішнього і кімнатного повітря тримати фрамуги відкритими в і ірисутності дітей.

Потрібно правильно організувати провітрювання приміщень іошкільного закладу в холодну погоду.

При низькій зовнішній температурі повітря надходження його в і рунові кімнати забезпечується аерацією. При відсутності дітей і перед їх приходом або після тривалого їх перебування на свіжому і ювітрі) проводиться провітрювання протягом за допомогою фрамуг.ню вікон. Таке провітрювання проводиться зранку, перед заняттями, перед поверненням дітей з прогулянки, під час денного сну і після п іудейку. Перепад температури повітря дозволяється до 4-5°С і може доходити до + 14-16°С, за 20-30 хвилин до приходу дітей і мпература повинна бути відновлена до норми.

Тривалість провітрювання визначається температурою "і-.піпінього повітря. Провітрювання протягом при дуже низьких іеміїсратурах зовнішнього повітря (нижче -20°С.) проводиться не "і її.ніс ніж 2-3 хвилини з метою запобігання переохолодження приміщення. У більш теплу пору року протяжне провітрювання проводиться протягом 10-15 хвилин.

11 ровітрювання приміщення потрібно робити одночасно з вологим і і ірі ібиранням. Воно повинно закінчуватися за ЗО хвилин до приходу дітей. За цей час повітря повністю відновлюється і зберігається температура, встановлена для приміщень дошкільних закладів. Для контролю за температурою повітря в кожній груповій кімнаті і спальні необхідно мати настінний термометр, підвішений на висоту 1,2-1,5 м від підлоги.

Для підтримання нормального повітряного режиму в дошкільних закладах обладнується центральна витяжна вентиляція.

З її допомогою із приміщення виводиться забруднене повітря.

Витяжна вентиляція працює на природній тязі за рахунок різниці температур приміщення (зовнішньої та внутрішньої’). Витяжні отвори центральної витяжної системи розміщуються у верхній частині стіни по два на кожну групову кімнату, кухню, зал, хол і по одному для туалетних, комор, медичного кабінету та інших приміщень дошкільного закладу. Кожен витяжний отвір повинен бути обладнаний спеціальними жалюзі для регулювання відтоку повітря із приміщень.

Витяжна вентиляція в кухнях і санітарних вузлах повинна бути вбудована з витяжним вентилятором.

Світловий режим дошкільного закладу. На стан зору дітей особливо великий вплив має ступінь освітлення приміщення, де знаходяться діти. В зв’язку з цим потрібно дотримуватись гігієнічних вимог щодо природного і штучного освітлення. Для цього всі кімнати у приміщенні дитячого закладу повинні мати природне освітлення. Ігрові та групові кімнати потрібно розташовувати в приміщеннях, вікна яких зорієнтовані на освітлені частини світу: схід і південь, східну частину. Проходженню світла в них не повинні заважати сусідні будинки, високі дерева. Природне освітлення приміщення залежить від величини вікон, їх кількості і конфігурації. Орієнтацію вікон приміщень по сторонах горизонту слід приймати за таблицею 23.

Природне освітлення приміщень і коридорів дошкільних закладів потрібно проектувати відповідно до діючих СНІП II -4-79 “Штучне і природне освітлення” і передбачати переважно пряме бічне освітлення.

Освітлення другим (непрямим) світлом допускається для приміщень персоналу (гардеробної), мийної кухонного посуду, роздягальнях при басейні. Для освітлення другим світлом слід використовувати перегородки із склоблоків, фрамуги та засклені двері суміжних приміщень, які мають пряме бічне освітлення.

Дозволяється не передбачати природного освітлення в буфетних, коморах (включаючи комору чистої білизни при наявності у будинку кімнати кастелянніі), а також душових при ізоляторі та басейні, туалетах персоналу та технічних приміщеннях.

Для обмеження перегріву приміщень необхідно передбачати стаціонарні або такі, що трансформуються, сонцезахисні пристрої на вікнах ігрових, спалень, залів для музичних і фізкультурних занять, палат ізолятора, залу кухні, заготівельного цеху та пральні при орієнтації вікон на сектор горизонту 130°-275° для районів, які розташовані північніше 48° пн.ш.. і на сектор горизонту 90°-200° для районів 45°-48° пн.ш.

Таблиця 23

Орієнтація вікон приміщень по сторонах горизонту

Сонцезахисні пристрої на вікнах повинні бути виготовлені з неї орючих матеріалів і не перешкоджати евакуації дітей і персоналу ■ і «удинку.

Величина вікон залежить від величини приміщення: чим більша и ница останнього, тим більшою повинна бути площа світлової і и шерхлі вікон. Відношення площі заскленої поверхні вікон до площі пі і іоги називається світловим коефіцієнтом.

Д ія ігрових і групових кімнат прийнята норма світлового і нефнш нта 1 : 4; у сільській місцевості допускається 1 : 5- 1 : 6.

Показником природного освітлення є також коефіцієнт заглиблення - відношення заскленої площі вікон до площі підлоги. Його норма 1:2.

Показник, який найбільш точно характеризує природне освітлення приміщення, є коефіцієнт природного освітлення (КПО), який показує відношення освітленості робочого місця в середині приміщення (в люксах) до освітленості під відкритим небом в тій же горизонтальній площині і виражається у відсотках. КПО визначається за допомогою приладу люксметра. У групах дитячого садка КПО повинен відповідати 2,5-5,7%.

Проходженню світла у кімнату, де знаходяться діти, не повинні заважати квіти, які можуть поглинати до 25-30% світла, інші предмети, штори. Необхідно піклуватися, щоб скло у вікнах було гладеньке, високої якості і задержувало якомога менше світла, а також стежити за його чистотою, оскільки забруднене скло може затримувати до 40% світлових променів.

Для кращого освітлення дитячих приміщень стіни і меблі в них фарбують у світлі тони - вони відображають якомога більше світла.

В групових кімнатах і спальнях обов’язково повинні бути штори, які захищають при необхідності від прямих сонячних променів.

Недостатня кількість світла впливає на самопочуття дитани, стан його органу зору. А тому, коли природного світла у приміщенні мало, використовують його штучні джерела за допомогою ламп розжарювання і люмінесцентних ламп. Основні гігієнічні вимоги до штучного освітлення -достатність по силі, рівномірність, відсутність засліплення.

При освітленні лампами розжарювання освітленість на робочому місці повинна дорівнювати 100 люксам. Необхідний рівень освітленості групових кімнат площею 50 м² можна отримати при наявності 6 ламп потужністю 300 Вт кожна, підвішених у три ряди нарівні 2,8-3 метри від підлоги.

Лампи повинні бути поміщені в арматуру, яка пом’якшує їх яскравість і дає розсіяне світло. Допускаються молочні шари (OL=350mm). Такі плафони поміщають електричні лампи необхідної потужності, створюючи рівномірне, безтіньове освітлення.

Освітлення за допомогою люмінесцентних ламп має переваги над лампами розжарювання, оскільки за своїм спектральним складом воно наближається до природного освітлення. Люмінесцентні лампи дають високу світлову віддачу, вони економічні (споживання електроенергії в 3 рази менше, ніж при використанні ламп розжарювання).

При використанні люмінесцентних ламп освітленість групових, кімнат для музичних і гімнастичних занять повинна складати не менше 200 лк на рівні 0,5 м від підлоги, в приймальних - на рівні 0,8 м від підлоги, а в роздягальних - на підлозі. В приміщеннях для навчання шестирічних дітей рівень освітленості на столах повинен складати 300 лк. У спальнях, ізоляторі - 75 лк на рівні 0,5 м від підлоги. Освітлювальна арматура повинна забезпечувати рівномірне розсіяне світло. Але при використанні люмінесцентних ламп обов’язкова своєчасна заміна їх з метою запобігання мерехтіння і появи шуму в приміщенні.

Штучне освітлення потрібно вмикати у відповідності зі світловим календарем регіону, в якому розміщений дошкільний заклад.

З мстою безпеки дітей і попередження нещасних випадків від електричного струму в дошкільних закладах рубильники розміщують у нішах на висоті, недоступній дням, і тримають їх постійно зачиненими. В приміщеннях з постійним перебуванням дітей штепсельні розетки і вимикачі встановлюють на висоті 1,8 м від підлоги.

Опалення. В дошкільному закладі необхідно створювати таку температуру повітря, при якій дитячий організм знаходився б у стані теплової рівноваги без напруження терморегуляції.

Комфортні теплові умови обмежуються певними температурними коливаннями у відповідності з віком і залежать від стану здоров’я, виду діяльності та загартованості дітей.

У приміщеннях призначених для здорових дітей у віці від народження до 7 років, встановлені відповідні норми температури повітря (додаток 16).

Відносна вологість в приміщеннях повинна бути в межах 40-55%, швидкість руху повітря не більше 0,2 м/с.

Найкраще опалення дитячих закладів - центральне, із всіх систем якого перевагу потрібно надавати водяному опаленню низького тиску з температурою нагріву в котлах не вище 90-95°С. Вода в радіаторах при такому опаленні нагрівається до 70°С, а ісмпсратура повітря в приміщеннях підтримується на одному рівні.

Центральне водяне опалення низького тиску створює умови, при яких коливання температури як у різних приміщеннях, так і протягом доби не перевищують 2-3°С, воно безпечне в пожежному відношенні.

Опалювальними приладами в приміщеннях при центральному опаленні є радіатори. Конструкція радіаторів повинна забезпечувати достатню і рівномірну віддачу тепла в оточуюче повітря і можливість легкого видалення з них пилу. Найкращі в цьому відношенні гладкі одно- або двоканальні радіатори, які складаються з окремих секцій. Всі радіатори в дошкільних закладах повинні закриватися дерев’яними решітками-екранами з метою запобігання вивихів і опіків дітей.

У містах дошкільні заклади приєднуються до зовнішніх джерел теплозабезпечення: тепловим станціям ТЕЦ, районним і місцевим котельним. Якщо зовнішнє джерело теплозабезпечення відсутнє, допускається обладнання місцевих котельних в дитячих закладах, розрахованих на невелику кількість дітей (25-50 чол.), можна провести місцеве водяне опалення із кухні, де встановлюється невеликий чавунний котел для нагріву води. Від котла до радіаторів, розміщених у приміщеннях, вода надходить по спеціальних трубах, прокладених уздовж стін. Чим нижча температура зовнішнього повітря, тим більше повинна бути нагріта вода в котлі.

Гігієнічні вимоги до водопостачання. Будинки дошкільних закладів повинні обладнуватись системами господарсько-питного, протипожежного, гарячого водопостачання, каналізацією і водостоком згідно з нормами проектування внутрішнього водопроводу і каналізації будинків (СНІП 2.04.01-85 “Внутрішній водопровід і каналізація приміщень”).

При проектуванні водопостачання будинки дошкільних закладів, як правило, потрібно приєднувати до закільцьованих ділянок водопровідної мережі.

У районах, які не забезпечуються безперервним водопостачанням, будинки дошкільних закладів за погодженням із замовником потрібно обладнувати резервними ємкостями для добового запасу води.

Дошкільні заклади місткістю до 40 місць, що будуються в неканалізованих районах, допускається проектувати з локальними очисними спорудами.

Басейни повинні проектуватися з обеззараженням, очищенням і, як правило, рециркуляцією води з доданням свіжої в об’ємі, що дорівнює 10% ємкості ванни на добу.

Басейни з ваннами ємкістю 20 м³ і менше допускається проектувати без рециркуляції з подаванням свіжої води в об’ємі, що дорівнює 20% ємкості ванни на годину.

Басейни слід проектувати з пристроями вторинного використання тепла води, що скидається, охолоджуючи її в теплообмінниках.

Температура води у басейні не повинна бути вищою 32°С і нижчою 29°С. Температура гарячої води, що подається на крани змішувачів, які встановлюються в душових і умивальних для дітей, повинна бути не вища 37°С і не нижча 34°С.

Влаштування трапів слід передбачати у кухні, заготівельному цеху, мийній кухонного посуду, завантажувальній, приміщенні для прання та душових басейну, туалетних дитячих приміщень.

Дитячий заклад потребує достатньої кількості води для приготування їжі, пиття та гігієнічних цілей. Якість води повинна відповідати санітарним вимогам.

В яслах-садах з денним перебуванням дітей витрати води повинні складати 75 л на одну дитину на добу, з цілодобовим -100 л.

У групових кімнатах (у туалетних при групах), в ізоляторі, в медичному кабінеті, харчоблоці, пральній повинно бути холодне і гаряче водопостачання. Температура гарячої води в кранах повинна підтримуватися близько 35°С.

В кожній групі дитячого закладу повинна бути свіжа вода для пиття, її зберігають у закритому скляному посуді, поряд ставлять піднос з чистим посудом - стаканами або чашками, перевернутими вверх дном. Використаний посуд прибирають і миють гарячою водою; невипиту воду до кінця дня виливають, а посуд, у якому вона зберігалась, ретельно промивають і залишають до наступного дня.

Водопостачання дошкільних закладів забезпечується через центральні водопроводи. Там, де немає центрального водопроводу, дитячі заклади постачаються водою найближчим підприємством або закладом, які мають водопровід. Тільки в крайніх випадках для дитячих закладів будують місцевий водопровід або беруть воду із колодязя. Із колодязів найкращі артезіанські. Вони живляться ґрунтовими водами, які залягають на великій глибині (в окремих місцях 1000 м і більше). Вода на такій глибині не забруднюється і, як правило, відповідає гігієнічним вимогам за всіма показниками.

Дошкільним закладам забороняється брати воду для пиття і господарчих потреб із відкритих водоймищ.

Санітарний режим дошкільних закладів. Дотримання санітарно-гігієнічного режиму в дошкільних закладах направлено на попередження занесення і поширення інфекційних і паразитарних захворювань.

У дитячих дошкільних закладах кожен день зранку за 1-2 години до приходу дітей прибирають сміття з території. Влітку земельну ділянку поливають два рази в день, перед приходом дітей і під час денного сну.

Для забезпечення санітарно-гігієнічних умов у приміщеннях перед входами в будинок дошкільного закладу встановлюють решітки для чищення взуття. В тамбурах кладуть зволожені мати, а в коридорах - доріжки для закінчення чищення взуття. В роздягальнях діти міняють взуття.

Прибирання всіх приміщень дошкільних закладів проводиться кожний день вологим способом при відкритих фрамугах або вікнах, із застосуванням миючих і дезінфікуючих розчинів. Підлогу миють 2 рази в день, усі меблі протирають вологою ганчіркою.

Генеральне прибирання всіх приміщень миючими засобами і дезінфікуючим розчином (1 % розчин хлораміну або 0,5% розчин хлорного вапна) проводиться один раз у тиждень.

У спортивних залах вологе прибирання проводять після кожного заняття із обов’язковим провітрюванням.

В їдальнях меблі миють гарячою водою після кожного прийому їжі спеціально виділеною для цього ганчіркою, яку використовують одноразово, потім її полощуть, а в кінці робочого дня кип’ятять протягом 15 хв. Чисту висушену ганчірку зберігають у спеціальному маркованому посуді.

Килимові покриття чистять кожен день пилососом, раз у тиждень вибивають на відкритому повітрі і протирають вологою щіткою.

Зміна постільної білизни і рушників проводиться в міру забруднення, але не рідше одного разу в тиждень. Раз у рік постільні речі (подушки, ковдри, матраци) повинні підлягати хімічній чистці.

Підлогу в туалетних кімнатах і унітази миють гарячою проточною водою з миючими засобами. Кожен день туалет обробляють спеціальною щіткою, змоченою в 2%-нім розчині соляної кислоти. В ясельних і молодших дошкільних групах горщики миють після кожного використання і обробляють протягом ЗО хвилин 1%-ним розчином хлораміну або 1%-ним розчином хлорного вапна. На кожну вікову групу повинно бути не менше 5 квачів або щіток; після використання їх миють і зберігають у спеціальному посуді.

Інвентар для прибирання (ганчірки, відра, щітки) маркують і зберігають у спеціальній шафі в туалетній кімнаті. Увесь інвентар після використання потрібно промити гарячою водою з миючими засобами.

Дезінфікуючі розчини зберігають у темному посуді в місцях, недоступних дітям.

Обладнання ділянки (столи, лавочки, фізкультурне обладнання та ін.) кожен день протирають. Пісок у пісочних ящиках міняють не рідше одного разу в місяць, на ніч ящики закривають кришками. Перед грою пісок трохи зволожують, забруднений пісок замінюють чистим. У теплу пору року один раз у місяць проводиться аналіз піску на яйця глистів.

1. Що розуміють під мікрокліматом дошкільного закладу?

2. Які причини забруднення повітря дошкільного закладу?

3. Як потрібно проводити прові трювання групових кімнат?

4. Які вимоги висувають до температури повітря і опалювальним приладам?

5. Які гігієнічні вимоги висуваються до природного і штучного освітлення дошкільних закладів?

6. Які норми природного і штучного освітлення допускаються в різних приміщеннях дошкільного закладу?

7. Як здійснюється водопостачання дошкільних закладів?

8. Які вимоги до санітарного стану приміщень і ділянки?

1. Дати гігієнічну оцінку природному та штучному освітленню групових кімнат.

2. Провести спостереження за дотриманням санітарного режиму приміщень і ділянки. Зробити відповідні висновки. При виявленні недоліків запропонувати рекомендації до їх усунення.

<< | >>

↑

Источник: Коцур Н.І.. Основи педіатрії і гігієни дітей раннього та дошкільного віку: Навчальний посібник. - Чернівці: Книги - XXI,2004. - 576 с.. 2004

Еще по теме ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО МІКРОКЛІМАТУ. САНІТАРНИЙ РЕЖИМ ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ:

- Основы педиатрии -

- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -