ОТОГЕННИЙ ТРОМБОЗ СИГМОВИДНОГО СИНУСУ. ОТОГЕННИЙ СЕПСИС

При гнійному запаленні середнього вуха, як гострому, так і хронічно­му, інфекція може проникнути до кровоносної системи. Найбільш часто це відбувається через вени і венозні синуси, інколи — через лімфатичні судини.

Клінічна практика свідчить про те, що генералізація гнійної інфекції при отитах і виникнення отогенного сепсису частіше всього відбу­вається внаслідок тромбофлебіту сигмовидного синусу. Рідше — при ураженні цибулини внутрішньої яремної вени, верхнього і нижнього кам'янистого і печеристого синусів.

Патологічна анатомія. Тромбофлебіт сигмовидного синусу зви­чайно виникає контактним шляхом у результаті розповсюдження за­пального процесу з соскоподібного відростку на прилягаючу до нього зовнішню стінку сигмовидного синуса. При цьому нерідко утворюється

перисинуозний абсцес. У подальшому виникає ураження самого сину­су: періфлебіт, ендофлебіт, пристінний тромб, обтуруючий тромб. Тромб може значно збільшуватися, розповсюджуватися за межі сигмо­видного синусу, як в краніальному напрямку, так і в сторону серця, за­повнюючи яремну вену, інколи до v.brachiocephalica. Інфікування і роз­пад тромбу призводять до проникнення гнійної інфекції в кровоток, у мале та далі у велике кола кровообігу.

Отогенний сепсис може розвинутись без тромбозу венозних пазух, а інколи тромбоз їх може не викликати септичної реакції. Відомо, на­приклад, що тромб у сигмовидному синусі може організуватися. Тому ми якби говоримо про два різновиди отогенних ускладнень: про ото­генний сепсис і тромбоз сигмовидного синуса. Хоча частіше всього на практиці обидва таких ускладнення виникають одночасно.

Клініка отогенного сепсису і тромбозу сигмовидного синуса. Симптоми, які спостерігаються при даному захворюванні, краще розділити на 2 групи:

1) загальні (інфекційні) симптоми, що притаманні сепсису;

2) вогнищеві (дисциркуляторні) симптоми, що зумовлені ураженням великих венозних судин: мозкових синусів і внутрішньої яремної вени.

Загальні (інфекційні) симптоми. Одним з найбільш показових симптомів сепсису, в тому числі і отогенного, є гектична температура. Відбувається швидке збільшення температури тіла до 39—41 °С, що су­проводжується ознобом. Після цього через декілька годин спос­терігається швидке (критичне) зменшення температури тіла, яке су­проводжується проливним потом. Таких підскоків температури протя­гом доби може бути декілька. Тому температуру у хворого потрібно вимірювати кожні 2 години, інакше зміни температури можна і не зафіксувати. У дітей молодшого віку гектична температура і озноб спо­стерігаються дуже рідко, в них температура тіла має характер continua.

Пульс при отогенному сепсисі звичайно збільшується відповідно до підняття температури. Коли ми будемо говорити про абсцес мозку, то там ми визначимо брадікардію.

Характерна блідість шкірних покровів з землистим відтінком. Можна спостерігати жовтяничність шкіри та іктеричність склер. Існує два по­гляди на походження жовтяниці при сепсисі:

1) гематогенний характер — гемоліз еритроцитів;

2) гепатогенний —ураження печінки.

В крові відзначаються зміни, що характерні для запального процесу: нейтрофільний лейкоцитоз, зміщення лейкоформули вліво, приско­рення ШОЕ.

Велике значення має посів крові і знаходження мікробів при цьому, що підкріплює діагноз сепсису. Але негативний результат посіву ще не

86

Ю.ВМітін. Оториноларишохогія

Ю.ВМітін. Оторино ларингологія

87

знімає цей діагноз, тому що вихід мікробів у кров проходить не безпе­рервно. Кров на посів потрібно брати під час ознобу, який пов'язаний з виходом мікробів у кров'яне русло.

Під час отогенного сепсису спостерігається поява метастатичних гнійників у легенях, суглобах, підшкірній клітковині, м'язах та інших ло­калізацій. Найбільш часто хворі помирають від легеневих ускладнень.

Серед вогнищевих (дисциркуляторних) симптомів найбільш характерні наступні.

Симптом Гризінгера — набряк і болісність при пальпації м'яких тка­нин по задньому краю сосковидного відростку. Цей симптом пояс­нюється розповсюдженням тромбофлебіту на emissarium mastoideum.

Симптом Уайтінга характерний для розповсюдження тромбоф­лебіту на внутрішню яремну вену — визначається болісністю при паль­пації впродовж переднього краю грудинно-ключично-сосковидного м'яза. При цьому голова хворого буває нахилена в уражений бік.

Симтом Фосса характерний для ураження внутрішньої яремної вени і полягає у відсутності венозного шуму при аускутації v.jugularis interna.

При диференційному діагнозі отогенного сепсису потрібно виключи­ти малярію, грип, тиф, туберкульоз, пневмонію, які в деяких випадках супроводжують як гостре, так і хронічне запалення середнього вуха і можуть протікати з ремітуючою температурою.