Електрокохлеографія, реєстрація слухових викликаних по­тенціалів та реєстрація отоакустичної емісії

— це електрофізіо­логічні методи об'єктивної аудіометрії, що використовуються як до­поміжні методи діагностики слуху. Позитивною їх стороною є мож­ливість вимірення значень слухових порогів в любому віці, починаючи з перших днів життя, але вони вимагають використання високоякісної реєструючої та обчислювальної апаратури.

Електрокохлеографія — це запис мікрофонних потенціалів завит­ки та потенціала дії слухового нерва. Реєструються вони за допомогою гольчатого електрода, розташованого в ділянці зовнішнього слухового проходу або в барабанній порожнині. Позитивне те, що електрокохле­ографія є достатньо точним методом об'єктивного дослідження слухо­вої функції, хоча є не зовсім безпечною для органу слуху.

Метод реєстрації слухових викликаних потенціалів скла­дається з 2-х частин:

1) реєстрація коротколатентних слухових викликаних потенціалів КСВП (або стовбурова аудіометрія) за допомогою електрода, розта­ шованого на сосковидному відростку;

2) реєстрація довголатентних слухових викликаних потенціалів (ДСВП) кори головного мозку за допомогою електрода, розташовано­ го на поверхні склепіння черепу.

Розрізняють шість компонентів КСВП (І — VI) в умовах стимуляції органу слуху звуковим клацанням або короткими посилками. Хвиля І — це відповідь слухового нерва, хвиля II — відповідь кохлеарних ядер, хвиля II! — йде від нейронів верхньооливарного комплексу, хвиля IV — ядер латеральної петлі, V — відповідь ядер нижніх бугрів четверо-холм'я, VI — ділянки таламічної і таламокортикальної проекції. їх реєстрація дозволяє розширити інформацію, отриману при обстеженні хворих з ретрокохлеарними ураженнями. Чутливість методу при діаг­ностиці невриноми слухового нерва настільки висока, що дозволяє запідозрити ураження ще за відсутності змін слуху.

При локалізації процесу в стовбурі мозку або його компресії пухли­нами мостомозочкового кута збільшуються латентні періоди піків (ЛПП) хвиль 1I-VI.

Недоліком дослідження слухової функції по КСВП є те, що при їх реєстрації використовуються дуже короткі тональні посилки, внаслідок

чого не вдається оцінити частотно-специфічну діяльність слухової сис­теми. В зв'язку з цим на основі дослідженя КСВП легко виявити на­явність приглухуватості і визначити ступінь її вираженості, але немож­ливо отримати повну інформацію, закладену в тональній пороговій аудіограмі.

При реєстрації ДСВП активний електрод частіше всього розташо­вується на вертексі (маківці). При цьому реєструються коливання різної полярності: позитивні Р1, Р2, РЗ і негативні N1, N2, N3. Позитивне ко­ливання Р2 є межею між ранніми та пізніми комплексами коливань. Ме­тодика запису ДСВП дозволяє виявити дефекти слуху у дорослих і дітей, причому можливо отримати повну інформацію про частотно-специфічну діяльність слухової системи. Дослідження ДСВП дозволяє провести перехресний контроль суб'єктивних і об'єктивних аудіомет-ричних даних, розпізнати психогенну глухоту, симуляцію, аггравацію, диссимуляцію і дизаггравацію.

У віці до 6 років ранній і пізній комплекси ДСВП частково перекрива­ють один одного. Несприятливі умови для реєстрації ДСВП спостеріга­ються у дітей віком до 2 років за рахунок слабкого розвитку асоціатив­ної кори в цьому віці. Тому цей метод менш придатний для досліджен­ня слуху у дітей молодшого віку. Ще одним недоліком цього методу є його тривалість.

В клінічній практиці дані, отримані шляхом реєстрації КСВП і ДСВП, в деяких випадках можуть доповнювати одне одного. В зв'язку з цим в теперішній час все більшу увагу приділяють розробці методів, що доз­воляють одночасну реєстрацію СВП з різними латентними періодами.

Отоакустична емісія (ОАЕ)— це звук, що генерується у внутрішньо­му вусі, який передається по ланцюгу слухових кісточок і барабанній перетинці у зовнішній слуховий прохід. Виникає вона в результаті вібрації рецепторів спирального органа, що призводить до коливання базилярної мембрани і таким чином індукує реверсивні біжучі хвилі. Цей процес підвищує чутливість та частотну селективність вуха.

Отоакустична емісія відводиться за допомогою чутливого мініатюр­ного мікрофона і реєструється комп'ютером. Вона буває спонтанною і викликаною. Для індукування викликаної отоакустичної емісії викорис­товують клацання і короткі тональні посилки. Викликана емісія реєструється біля любого нормально чуючого вуха і сама поділяється на два підвиди — транзиторну та продуктів спотворення, в залежності від типу акустичної стимуляції, яка викликає емісію.

Відсутність викликаної ОАЕ пов'язана з порушеною функцією завит­ки (периферійною втратою слуху).

Перевагами використання ОАЕ для діагностики порушень слухової функції є об'єктивність, швидкість, неінвазивність. За допомогою цього

28

Ю.В.Мітін. Оториноларингологія

Ю. В.Мітін. Оторино ларингологія

29

методу можливо оцінити стан слухової функції у новонароджених та інших пацієнтів, яких складно обстежити іншими аудіологічними теста­ми. Цей метод дає можливість провести диференційну діагностику між кохлеарною та ретрокохлеарною приглухуватістю, проводити скринінг професійних порушень, викликаних інтоксікацією та шумом.

Важливою умовою проведення реєстраціі ОАЕє відсутність патології середнього вуха у вигляді тубоотиту та ексудативного отиту, для ви­ключення яких потрібне проведення тимпанометрії.

4-а група — використання безумовних та умовних рефлексів.

Використовуються такі безумовні рефлекси — мигальна та зінична реакція на звук: ауропальпебральний (рефлекс В.М.Бехтєрєва) та ауропупілярний (рефлекс Н.А.Шуригіна).

Умовні рефлекси використовуються у вигляді поєдна-ння звуку і приймання їжі (смоктання), звуку і болю. Ці методи використовуються у немовлят і для виявлення притворної глухоти. На використанні умовних рефлексів побудована ігрова аудіометрія, яка основана на поєднанні звукового та зорового подразників. Для цього можливо використову­вати найпростіші пристосування, наприклад, забавку "піраміда". Ди­тині пояснюють, що вона повинна насилити кольоровий диск на стри­жень лише після того, як почує звук. Таким чином, в дослідженні при­сутній елемент гри-забави, а відповідь формується як умовний ре­флекс. Дещо складніші пристрої для ігрової аудіометрії можуть включа­ти фільмоскоп або рухому сцену лялькового театру з фігурками. Тільки у випадку, коли дитина натискає клавішу, сприймаючи звук, появиться новий кадр діафільма або ж "оживе" лялькова сцена. Описаний метод аудіометрії називають "піпшоу".

Ігрова аудіометрія з успіхом може застосовуватися в дітей з трирічного віку, в той час як суб'єктивна аудіометрія застосовується тільки удітей з 6—7 років.