Короткозорість.

Короткозорість, за даними різних авторів, визначається у 20-60% людей і фактично є найчастішою причиною зниження гостроти зору. У соціальному плані вона залишається чинником, що обмежує професійну придатність, а при ускладненнях на очному дні призводить до незворотного погіршення зору та інвалідності.

- зниженням гостроти зору вдалину;

- хорошим зором на близькій відстані;

- погіршенням зору в сутінках;

- збільшенням сагітального розміру ока на 2 мм й більше;

- підвищенням гостроти зору з діафрагмою.

По величині вона ділиться на міопію слабкого ступеня - до 3,0 дптр, середнього - від 3,0-6,0 дптр, високого - понад 6,0 дптр, а за щорічною швидкістю прогресування - на стабільну (до 0,5 дптр), повільно прогресуючу (до 1,0 дптр) і швидко прогресуючу (більше 1,0 дптр).

Етіологія і патогенез короткозорості ще до кінця не з'ясовані. Тому зараз варто говорити лише про чинники міопізації.

"Робочий"чинник від середини минулого століття вважається найголовнішим у патогенезі короткозорості. Збільшення кількості короткозорих серед школярів розглядають, як наслідок тривалої праці очей на близькій відстані. Ланками механізму міопізації визнавали напруження акомодації та конвергенції.

Склеральний чинник - це ослаблення опорних властивостей склеральної капсули ока, яка набуває схильності до розтягнення під дією нормального внутрішньоочного тиску.

Гідродинамічний чинник проявляється вірогідною невідповідністю тиску в оці, де міопія прогресує, еластичності склери, порівняно з оком у якому міопія та еметропія стабільніші. Внутрішньоочний тиск не досягає рівня, властивого глаукомі, не перевищує верхньої межі норми. У короткозорих очах часто з'являються зміни в куті передньої камери, які можуть призвести до порушення відтоку рідини з ока і підвищення внутрішньоочного тиску.

Спадковий чинник проявляється передаванням із покоління в покоління біологічних ознак, властивих міопії (велика оптична сила рогівки, подовжена передньо-задня вісь, а також аномальні властивості, що призводять до розтягнення ока).

Клінічні ознаки короткозорості зумовлені розтягненням очного яблука. Чим ступінь короткозорості вищий, тим імовірніші ускладнення, якщо передньо-задня вісь довша 27 мм. Діаметр рогівки часто перевищує середні значення. У центральній зоні рогівка тонша, ніж звичайно в нормі. В умовах еметропії і найближчих до неї ступенів аметропії товщина рогівки становить 0,54 мм, при міопії - 0,48-0,52 мм. Глибина передньої камери збіль- шена. Унаслідок розтягнення кільця війкового тіла слабшає його гемомік- роциркуляція, а занадто розтягнені війкові зв'язки, особливо здатність до акомодації, збільшення порожнини очного яблука, призводить до розрідження склоподібного тіла та утворення помутнінь, що плавають в оці й помітні пацієнтам у вигляді рухливих ниток та вакуолей (мал. 2.4).

Найнебезпечніші ускладнення короткозорості - на дні ока. Поява біля зорового нерва півмісяця - міопічного конуса - зі скроневого боку диска зорового нерва не спричиняє функціонального порушення. Проте далі, внаслідок розвитку короткозорості, може з'явитися хоріоретинальна дистрофія навколо диска - задня стафілома, що схильна до поширення на ділянку жовтої плями, а це супроводжується незворотним зниженням гостроти зору. Хоріоретинальна дистрофія не завжди починається біля диска зорового нерва. Міопія може ускладнюватись появою сірого з чорною пігментацією вогнища - плями Фукса - в ділянці жовтої плями. Геморагії в сітківку, переважно в ділянці жовтої плями, трапляються в разі прогресуючої короткозорості високого ступеня. Зрощення в ділянці склоподібного тіла й сітківки, якщо розтягнене очне яблуко, призводить до розривів сітківки, і як наслідок - до її відшарування від судинної оболонки.

Напруження зору в короткозорих часто ускладнюється астенопією (головний біль, біль в очах, швидка втомлюваність), що пов'язане з розладами функції зовнішніх м'язів ока. До м'язової астенопії призводить надмірне напруження конвергенції в разі занадто короткої відстані між очима та об'єктом, а також унаслідок розбалансованості зовнішніх м'язів від користування сильними розсіювальними лінзами. При короткозорості недостатній тонус акомодації може послаблювати напруження конвергенції, створюючи умови для розвитку розбіжної співдружньої косоокості.

Для оцінки стану короткозорих очей важливо визначити стабільність короткозорості, тобто збільшується вона у хворих чи залишається на одному рівні. Це встановлюють завдяки щорічному контролю ступеня короткозорості й вимірюванню передньо-задньої осі ока. Для дослідження рефракції використовують комплекс препартів циклоплегічної дії: цикломед по 1 краплі через 5 хв., іріфрін по 1 краплі через 10 хв., цикломед по 1 краплі.

Прогресування короткозорості відзначається в будь-якому віці, але частіше в 14-17 років. Після закінчення росту організму може настати стабілізація міопії.

Лікування. Тривалий досвід свідчить, що медикаментозна терапія (біогенні стимулятори, вітаміни та ін.) практично не впливають на перебіг короткозорості. Проте потребують лікування такі гострі ускладнення, як геморагії в сітківку або склоподібне тіло. Відшарування сітківки лікують хірургічними методами. Проводять склерозміцнюючі операції (мал. 2.5, 2.6).

Для лікування спазму акомодації та профілактики прогресування міопії застосовують мідріатик іріфрін. Лікування спазму акомодації: по 1 краплі

Мал. 2.3. Рухи рефлексу при скіаскопії

Мал. 2.4. Дегенеративна міопія

Мал. 2.5. Кератотомії

корекція

Мал. 2.6. Контактна

Мал. 2.7. Корекція астигматизму за допомогою факічних торичних ІОЛ

на ніч протягом 1-1,5 місяця. Стійкий спазм акомодації: комбінована терапія + цикломед по 1 краплі на ніч з зоровим навантаженням. Для профілактики спазму акомодації і прогресування міопії використовують наступну схему: міопія слабкого ступеня - по 1 краплі на ніч у дні зорового навантаження, міопія середнього ступеня - по 1 краплі на ніч через день, у дні канікул частоту закапувань зменшують удвічі.

Комп'ютерний синдром - це поширене в наш час порушення зору, яке розвивається при тривалій роботі за комп'ютером. При цьому погляд уважно фіксується на моніторі й частота мигань різко зменшується (за деякими даними, людина за монітором мигає на 10-15 разів менше, ніж звичайно), що призводить до пересихання поверхні ока. Тривала робота за комп'ютером у переважної більшості людей призводить до появи характерних скарг: туман перед очима, двоїння, труднощі переводу погляду з ближніх об'єктів на дальні й назад, дискомфорт та печія в очах, відчуття "піску" під повіками. Такі симптоми були об'єднані під загальною назвою "комп'ютерний зоровий синдром". У лікуванні "комп'ютерного зорового синдрому" в якості стимулятора дезакомодаційних м'язів застосовують адреноміметик іріфрін 2,5% по 1 краплі 1 раз на день увечері, а також сльозозамінники (офтолік, систейн-ультра, оксіал, офтагель, відісік).

Вікові особливості зору. У новонародженого перевіряють наявність зору реакцією зіниці на світло кожного ока. До півроку життя дитини гострота зору збільшується від тисячних доль одиниці до десятих. До 2-3 років гострота зору складає 0,5. У подальшому вона зростає і в середньому відповідає 1,0, а в 15-25% випадків дорівнює 1,5-2,0. Після 40 років розвивається вікове ослаблення акомодації - пресбіопія.

Кольоросприйняття розвивається паралельно з гостротою зору. У дітей до 1 року перевірити його достовірно можливо за допомогою реакції дитини на однакові іграшки, але з різним забарвленням. Поле зору в дітей до 3-х років перевіряють орієнтовним методом, а після 3-х років - за допомогою приладів.

Наявність бінокулярного зору сприяє глибинному сприйняттю предметів. Монокулярний зір призводить до косоокості.

Корекція пресбіопії. Для роботи на близькій відстані після 40 років необхідні збираючі лінзи +1,0 дптр. На кожні наступні 10 років додається ще 1,0 дптр.