Везикульозний рикетсіоз

Синоніми: вісповидний, гамазовий рикетсіоз; лат.— gamaso-ric- kettsiosis vesiculosa. Гостре інфекційне захворювання, для перебі­гу якого характерними є гарячкова реакція, везикульозна висип­ка та первинний афект на місці укусу зараженого кліща.

Везикульозний рикетсіоз — природноосередкова інфекція. У на­шій країні випадки захворювань діагностувалися у перші повоєн­ні роки у місті Донецьку та його околицях. Аналогічні захворюван­ня описані у США та країнах Африки.

Етіологія. Збудник Rickettsia асагі. При зараженні кров’ю хво­рих людей викликає експериментальну інфекцію у морських сви­нок, білих мишей, білих та сірих щурів. При зараженні 5—6-ден-

них курячих зародків збудник накопичується у клітинах жовтко­вого мішка, особливо інтенсивно у перші два дні після загибелі ембріона.

Джерело збудника. Везикульозний рикетсіоз — природноосеред- кова інфекція міського типу. Теплокровними хазяїнами збудника є домові гризуни. Гамазові кліщі Allodermanyssus sanguineus (до­пускається також участь кліща Bdelionyssus bacoti) поширюють ^будника серед гризунів і передають його при кровоссанні людині. Доведена трансоваріальна передача рикетсій у кліщів першого з названих видів. Людина захворює через 2—14 днів після укусу зараженого кліща. У дні гарячки збудник міститься у крові. На місці укусу кліща розвивається чітко виражений первинний афект (запалення, некроз і струп), який спостерігається до 3-го тижня від початку захворювання.

Імунітет після перенесеної інфекції напружений.

Специфічна профілактика не розроблена.

Специфічна терапія — антибіотики тетрациклінового ряду.

Протиепідемічні заходи в осередку включають знищення у квартирах, складах та інших приміщеннях гризунів. У нори закла­дають приманки, а входи заліплюють глиною, алебастром, цемен­том. Знищують кліщів. Завдяки проведенню таких заходів свого часу був ліквідований донецький осередок інфекції.

Епідеміологічний нагляд. На кожний виявлений випадок до санепідслужби надсилають термінове повідомлення, проводять до­слідження щодо виявлення циркуляції збудника в осередку, сте­жать за недопущенням завозу збудника на територію.