Підприємництво в галузі охорони здоров’я: сутність, принципи, функції

Підприємництво — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством.

В Україні підприємницька діяльність здійснюється згідно із Законом України «Про підприємництво».

Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути:

• громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;

• юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України «Про власність»;

• об’єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю організацій.

Загальні принципи підприємництва:

• вільний вибір видів діяльності;

• залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

• самостійне формування програми діяльності;

• самостійний вибір постачальників і споживачів;

• встановлення цін відповідно до законодавства;

• вільний найом працівників;

• залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонень або не обмежене законодавством;

♦ вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

♦ самостійне здійснення підприємцем — юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Відповідно до статей 16, 17, 33 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», медична допомога може надаватись як у медичних закладах так і на засадах індивідуального підприємництва.

Медична практика — це діяльність, пов’язана з комплексом спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров’я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними захворюваннями й реабілітацію хворих та інвалідів, що здійснюється особами, які мають спеціальну освіту.

При провадженні господарської діяльності з медичної практики мають враховуватись як загальні принципи підприємництва так і міжнародні засади надання медичної допомоги, які викладені в резолюціях 27-ї Всесвітньої Медичної Асамблеї (Мюнхен, 1973) та доповнених резолюцією 35-ї Всесвітньої Медичної Асамблеї (Венеція, 1983), згідно з якими при проведенні підприємницької діяльності з надання медичної допомоги необхідно враховувати такі принципи:

♦ умови роботи медичних працівників повинні визначатись позиціями товариських організацій;

♦ дотримання прав пацієнта на вибір лікуючого лікаря та прав лікаря на вибір пацієнта;

♦ надання невідкладної медичної допомоги без усяких винятків;

♦ забезпечення конфіденційності взаємовідносин між пацієнтом та лікарем всіма особами, що беруть участь у лікувальному процесі або контролюють його;

♦ гарантування лікарям моральної, економічної та професійної незалежності;

♦ забезпечення принципу, за яким сума гонорару лікаря повинна залежати від характеру медичної послуги;

♦ якість та ефективність надання медичної послуги, об’єм, вартість та кількість послуг повинні оцінювати лікарі, керуючись більш регіональними, а не національними стандартами;

♦ заборона на обмеження права лікаря на виписування будь-яких препаратів та призначення будь-якого лікування, адекватних з точки зору сучасних стандартів;

♦ забезпечення умов, за яких лікар може поглиблювати свої знання та підвищувати професійний статус.

При провадженні підприємницької діяльності з надання медичних послуг мають враховуватися такі міжнародні принципи щодо забезпечення прав пацієнта :

♦ на вільний вибір лікаря;

♦ на отримання допомоги лікаря незалежного від стороннього впливу в своїх професійних, медичних та етичних рішеннях;

♦ на отримання адекватної інформації щодо погодження на лікування чи відмови від нього;

♦ щодо впевненості, що лікар буде відноситися до медичної та особистої інформації, як до конфіденційної;

♦ померти достойно;

«Декларація про права пацієнта», 34-а ВМА. — Лісабон, 1981.

• на використання духовної та моральної підтримки, включаючи допомогу особи будь-якої релігійної конфесії або відмови від неї.

Згідно із Законом України «Про підприємництво», існують певні обмеження в здійсненні підприємницької діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів. Така діяльність здійснюється відповідно до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів».

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця.

До функцій підприємництва відносяться:

• новаторська — сприяння процесу продукування нових технічних, організаційних та управлінських ідей, проведення науково-дослідних робіт та розробок, впровадження в медичну практику інноваційних методів діагностики, лікування та профілактики;

• господарська — ефективне використання трудових, матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів;

• організаційна — впровадження нових методів і форм організації медичної практики, нових форм матеріальної та моральної мотивації персоналу; ефективне упорядкування відносин (повноваження, відповідальність, делегування) і структур на різних підсистемах лікувально-профілактичного закладу, ефективне контролювання якості медичного обслуговування;

• соціальна — проведення профілактичної, діагностичної та лікувальної роботи, науково-дослідних розробок, з метою поліпшення громадського здоров’я;

• особистісна — самореалізація підприємця, відчуття незалежності в організації проведення медичної практики, отримання задоволення від самої роботи та її результатів.

Основні завдання підприємницької діяльності при запровадженні господарської діяльності з медичної практики:

—вибір виду та масштабів діяльності закладу;

—вибір місця розташування закладу охорони здоров’я;

—вибір методів, технологій та форм діяльності.

—фінансування та інвестування діяльності.

Підприємницька ідея — конкретне цілісне знання про доцільність та можливість займатися певним видом підприємницької діяльності, а також чітке усвідомлення мети такої діяльності, шляхів та засобів її досягнення .

Елементи підприємницької ідеї:

• відмова від попереднього виду занять, як правило практичної діяльності в державному або комунальному закладі охорони здоров’я;

• усвідомлення необхідності працювати на межі своїх фізичних, розумових та організаторських здібностей;

• прагнення стати власником, відмова працювати під керівництвом інших;

• прагнення досягти фінансового благополуччя шляхом приватної медичної практики або створення лікувально-профілактичного закладу недержавної форми власності;

• прагнення через підприємництво досягти своєї мети, домогтися визнання в медичному науковому товаристві;

Мочерний С. В., Устеико О. А., Чеботар С. І. Основи підприємницької діяльності. — К.: Видавничий центр «Академія», — 2003. — 280 с.

♦ чітке усвідомлення шляхів отримання фінансових ресурсів для започаткуван- ня власної справи;

♦ знання технології провадження господарської діяльності з медичної практики;

♦ вміння вибрати оптимальну організаційну форму управління та організаційно-правову форму підприємницької діяльності;

♦ знання основних ризиків господарської діяльності з медичної практики та вміння ними управляти;

♦ вміння організувати облік лікувально-профілактичного закладу;

♦ знання зовнішніх чинників, які впливають на медичну практику;

♦ знання чинного законодавства.

В Україні законодавчо передбачено такі напрями державного регулювання підприємництва:

А. Забезпечення свободи конкуренції між підприємцями, захист споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

Б. Органи державного управління мають будувати свої відносини з підприємцями, використовуючи:

♦ податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і відсотків по державних кредитах; податкових пільг; цін і правил ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу; розмірів економічних санкцій;

♦ державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи;

♦ науково-технічні, економічні та соціальні республіканські й регіональні програми;

♦ договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.

З одного боку підприємець сплачує податки на прибуток від провадження свого бізнесу і тим самим поповнює державний бюджет, тобто працює на державу, з іншого — держава здійснює підтримку підприємництва. Міжнародний досвід урядової підтримки бізнесу наголошує на доцільності використання таких форм підтримки:

—інформація та консультування;

—позика або гарантована позика, за якою гарантує платоспроможність позичальника і сплачує позику в разі, коли підприємець не може цього зробити. Про техніку та політику отримання гарантованої позики описано в книзі Лі Яккоки;

—сервіс, який передбачає використання підприємцями державних комунікацій, фахівців, підготовлених у державних вищих навчальних закладах, тощо.

Законом України «Про підприємництво» передбачено такі види та напрями державної підтримки підприємництва:

♦ надання земельних ділянок на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством;

♦ передача підприємцю державного майна (виробничі та нежилі приміщення, законсервовані й недобудовані об’єкти та споруди, устаткування, яке тимчасово не використовується), необхідні для здійснення підприємницької діяльності; сприяння організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємців, підготовці і перепідготовці кадрів;

♦ здійснення первісного облаштування неосвоєних територій об’єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх у кредит підприємцям;

♦ стимулювання за допомогою: економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо); модернізації технологій; інноваційної діяльності; освоєння нових видів продукції та послуг;

• надання підприємцям цільових кредитів;

• надання підприємцям інших видів допомоги.

Важливим елементом провадження підприємницької ідеї є знання та вміння вибрати оптимальну організаційно-правову форму підприємницької діяльності.

8.2.