<<
>>

Лікування туберкульозу червоподібного паростка.

Воно хірургічне - апендектомія. Після операції слід провести 6-місячний курс антимікобактеріальної терапії рифампіцином, ізоніазидом, стрептоміцином, етамбутолом, піразинамідом за схемою 3 категорії, якщо під час операції не виявлено засіву в сальник, очеревину чи інші органи.

В останньому випадку хворих лікують за схемою 1 категорії. Слід зауважити, що після апендектомії з приводу туберкульозу червоподібного паростка після операції можуть утворитися кишкові нориці, які довго не загоюються.

Лікування туберкульозу прямої кишки включає призначення антимікобактеріальних препаратів: рифампіцин, ізоніазид, стрептоміцин, піразинамід, етамбутол в загальноприйнятих дозах за схемою 1 категорії. Деякі антимікобактеріальні препарати застосовують у вигляді лікувальних клізм, для промивання нориць. Місцево проводять ультрафіолетове опромінення. Застосовують також полівітаміни, біостимулятори, імунокоректори, свічки анестезолу, анузолу, неоанузолу.

Хірургічне лікування показане при туберкульозних виразках шкіри заднього проходу і норицях, які не піддаються антимікобактеріальній терапії. Здійснюють висікання виразок із заміщенням дефекта з допомогою шкірної пластики. При норицях заднього проходу проводять операцію Г абріеля та інші. У післяопераційному періоді продовжують антимікобактеріальну терапію.

Лікування туберкульозу очеревини переважно консервативне. Хворим призначають антимікобактеріальні препарати: рифампіцин, ізоніазид, стрептоміцин, етамбутол, піразинамід у фармакопейно припустимих дозах за схемою 1 категорії. Інколи доцільна парентеральна антимікобактеріальна терапія.

Ефективним при туберкульозі очеревини вважається проведення пункції черевної дуплини з введенням 500-1500 мл кисню. Після накладання пневмоперитонеуму через цю ж голку вводять в черевну дуплину протитуберкульозні препарати (стрептоміцин, ізоніазид, рифампіцин для ін’єкцій).

Повторні проведення пневмоперитонеуму здійснюють через 6-7 діб.

Протипоказанням до лікувального пневмоперитонеуму є виражений злуковий процес в черевній дуплині, при якому є небезпека травмувати кишку.

Рекомендується також ввести в черевну дуплину мікрокатетер за Сельдінгером, який дає змогу проводити внутрішньоочеревинні інстиляції розчинів антимікобактеріальних препаратів.

При ускладненнях туберкульозу очеревини кишковою непрохідністю або при поєднанні його з будь-якою гострою хірургічною патологією черевної дуплини проводять хірургічне лікування. Після нього через мікроірригатор, встановлений в черевну дуплину, ввводять антимікобактеріальні препарати.

Лікування хворих на туберкульоз брижових лімфатичних вузлів. Основою його є антимікобактеріальна терапія. Вона застосовується такими препаратами як рифампіцин, ізоніазид, стрептоміцин, етамбутол, піразинамід та інші в загальноприйнятих дозах за схемою 1 категорії. Доцільним є ендолімфатичне введення антимікобактеріальних препаратів у лімфатичні судини тилу стопи. Антимікобактеріальні препарати вводять й в черевну дуплину, якщо проводять пневмоперитонеум або якщо виконують хірургічне втручання і в черевну дуплину вставляють мікроірригатор. Ефективність лікування поліпшується при застосуванні хіміотуберкулінотерапії. При туберкульозі брижових лімфатичних вузлів особливої дієти не дотримуються. З успіхом застосовують протизапальні й десенсибілізуючі засоби: АКТГ, кортизон, преднізолон тощо за різними схемами. К.А.Харчева, С.П.Ермолаева (1975) рекомендують починати лікування зазначеними препаратами з максимальних добових доз (АКТГ 40-60 од, кортизон 50-70 мг, преднізолон 15-20 мг). Через 2-3 тижні починають поступово знижувати добову дозу, доводячи її до 10 од АКТГ, 12,5 мг кортизону, 2,5 мг преднізолону. Загальний термін лікування гормональними препаратами від 3 до 8 тижнів. При накопиченні рідини в черевній дуплині при пункції її та видаленні рідини вводять 30-40 мг гідрокортизону з антимікобактеріальними препаратами. Добру десенсибілізуючу дію має хлористий кальцій. Протизапальний ефект має бутадіон, який застосовують по 0,1 г тричі на день протягом 2-3 тижнів. Доцільне застосування полівітамінів. Симптоматичні й патогенетичні препарати застосовують так як описано вище при туберкульозі кишок та очеревини.

При розвитку внаслідок перитонеальних зрощень часткової або повної кишкової непрохідності, вираженій злуковій хворобі черевної дуплини з порушенням функції кишок застосовують хірургічне лікування. Воно показане також при невгамовних болях у животі, що не піддаються консервативній терапії, оскільки зумовлені вираженим злуковим процесом. В цих випадках звільняють від злуків органи черевної дуплини. Інколи видаляють казеозні брижові лімфатичні вузли.

<< | >>
Источник: Ю.І. Фещенко, та ін.. Менеджмент у фтизіатрії. - К.: Здоров’я,2007. - 640 с.. 2007

Еще по теме Лікування туберкульозу червоподібного паростка.:

  1. Лікування туберкульозу сальника
  2. Лікування хворих на туберкульоз
  3. Лікування туберкульозу кісток і суглобів
  4. Контроль лікування хворих на позалегеневий туберкульоз
  5. Лікування хворих на туберкульоз:
  6. Організаційні підходи до лікування хворих на туберкульоз
  7. Додаткові методи лікування хворих на туберкульоз
  8. Звітність про наслідки лікування хворих на туберкульоз
  9. Когортний аналіз наслідків лікування хворих на туберкульоз
  10. Система звітності виявлення та лікування випадків туберкульозу
  11. Хірургічне лікування хворих на туберкульоз легень
  12. Система контролю за лікуванням хворих на туберкульоз
- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -