Лікування туберкульозу червоподібного паростка.

Воно хірургічне - апендектомія. Після операції слід провести 6-місячний курс антимікобактеріальної терапії рифампіцином, ізоніазидом, стрептоміцином, етамбутолом, піразинамідом за схемою 3 категорії, якщо під час операції не виявлено засіву в сальник, очеревину чи інші органи.

Лікування туберкульозу прямої кишки включає призначення антимікобактеріальних препаратів: рифампіцин, ізоніазид, стрептоміцин, піразинамід, етамбутол в загальноприйнятих дозах за схемою 1 категорії. Деякі антимікобактеріальні препарати застосовують у вигляді лікувальних клізм, для промивання нориць. Місцево проводять ультрафіолетове опромінення. Застосовують також полівітаміни, біостимулятори, імунокоректори, свічки анестезолу, анузолу, неоанузолу.

Хірургічне лікування показане при туберкульозних виразках шкіри заднього проходу і норицях, які не піддаються антимікобактеріальній терапії. Здійснюють висікання виразок із заміщенням дефекта з допомогою шкірної пластики. При норицях заднього проходу проводять операцію Г абріеля та інші. У післяопераційному періоді продовжують антимікобактеріальну терапію.

Лікування туберкульозу очеревини переважно консервативне. Хворим призначають антимікобактеріальні препарати: рифампіцин, ізоніазид, стрептоміцин, етамбутол, піразинамід у фармакопейно припустимих дозах за схемою 1 категорії. Інколи доцільна парентеральна антимікобактеріальна терапія.

Ефективним при туберкульозі очеревини вважається проведення пункції черевної дуплини з введенням 500-1500 мл кисню. Після накладання пневмоперитонеуму через цю ж голку вводять в черевну дуплину протитуберкульозні препарати (стрептоміцин, ізоніазид, рифампіцин для ін’єкцій).

Протипоказанням до лікувального пневмоперитонеуму є виражений злуковий процес в черевній дуплині, при якому є небезпека травмувати кишку.

Рекомендується також ввести в черевну дуплину мікрокатетер за Сельдінгером, який дає змогу проводити внутрішньоочеревинні інстиляції розчинів антимікобактеріальних препаратів.

При ускладненнях туберкульозу очеревини кишковою непрохідністю або при поєднанні його з будь-якою гострою хірургічною патологією черевної дуплини проводять хірургічне лікування. Після нього через мікроірригатор, встановлений в черевну дуплину, ввводять антимікобактеріальні препарати.

Лікування хворих на туберкульоз брижових лімфатичних вузлів. Основою його є антимікобактеріальна терапія. Вона застосовується такими препаратами як рифампіцин, ізоніазид, стрептоміцин, етамбутол, піразинамід та інші в загальноприйнятих дозах за схемою 1 категорії. Доцільним є ендолімфатичне введення антимікобактеріальних препаратів у лімфатичні судини тилу стопи. Антимікобактеріальні препарати вводять й в черевну дуплину, якщо проводять пневмоперитонеум або якщо виконують хірургічне втручання і в черевну дуплину вставляють мікроірригатор. Ефективність лікування поліпшується при застосуванні хіміотуберкулінотерапії. При туберкульозі брижових лімфатичних вузлів особливої дієти не дотримуються. З успіхом застосовують протизапальні й десенсибілізуючі засоби: АКТГ, кортизон, преднізолон тощо за різними схемами. К.А.Харчева, С.П.Ермолаева (1975) рекомендують починати лікування зазначеними препаратами з максимальних добових доз (АКТГ 40-60 од, кортизон 50-70 мг, преднізолон 15-20 мг). Через 2-3 тижні починають поступово знижувати добову дозу, доводячи її до 10 од АКТГ, 12,5 мг кортизону, 2,5 мг преднізолону. Загальний термін лікування гормональними препаратами від 3 до 8 тижнів. При накопиченні рідини в черевній дуплині при пункції її та видаленні рідини вводять 30-40 мг гідрокортизону з антимікобактеріальними препаратами. Добру десенсибілізуючу дію має хлористий кальцій. Протизапальний ефект має бутадіон, який застосовують по 0,1 г тричі на день протягом 2-3 тижнів. Доцільне застосування полівітамінів. Симптоматичні й патогенетичні препарати застосовують так як описано вище при туберкульозі кишок та очеревини.

При розвитку внаслідок перитонеальних зрощень часткової або повної кишкової непрохідності, вираженій злуковій хворобі черевної дуплини з порушенням функції кишок застосовують хірургічне лікування. Воно показане також при невгамовних болях у животі, що не піддаються консервативній терапії, оскільки зумовлені вираженим злуковим процесом. В цих випадках звільняють від злуків органи черевної дуплини. Інколи видаляють казеозні брижові лімфатичні вузли.