3.1. Еймеріоз та ізоспороз свиней (Eimerioses et isosporosis)

це гострі, підгострі чи хронічні хвороби поросят від 2-тижневого до 6-місячного віку, що характеризуються діареєю, схудненням, високою летальністю хворих тварин. Паразити уражують епітеліальні клітини тонких кишок свиней.

Етіологія. Паразитами свиней зареєстровано понад десять видів еймерій і три види ізоспор. Найчастіше трапляються такі види: Eimeria suis, E. debliecki, E. scabra, E. perminuta, E. spinosa, Isospora suis, усі вони з ряду Coccidia.

Біологічний цикл розвитку еймерій. Еймерії проходять три стадії розвитку: шизогонію (мерогонію), гаметогонію та спорогонію. Перші дві стадії відбуваються в організмі свині, а третя - у навколишньому середовищі.

Еймерії - це паразити, які розмножуються безстатевим і статевим шляхом в одному хазяїні. Ооциста (рис. 6) з кормом чи водою потрапляє до кишечнику тварин. Там відбувається її ексцистування - вихід спорозоїтів.

Спорозоїти, що вийшли з ооцисти, проникають в епітеліальні клітини слизової оболонки кишечнику та перетворюються на трофозоїтів. Ядра

трофозоїтів багаторазово поділяються, у результаті чого утворюється шизонт (меронт). У результаті розвитку багатоядерного шизонта епітеліальна клітина кишечнику, де він знаходився, руйнується, мерозоїти залишають материнську клітину і деякий час ведуть позаклітинний спосіб життя (в просвіті кишечнику). Після цього вони знову проникають в епітеліальні клітини, утворюючи шизонти другої генерації. Процеси множинного позастатевого поділу можуть повторюватися до 3-4 разів і за їхньою кількістю підраховують позастатеві генерації шизонтів і відповідно мерозоїтів (рис. 7).

Рис. 6. Будова ооцисти еймерій:

1. - мікропіле; 2. - спороциста з двома спорозоїтами; 3. - залишкове тіло.

Далі безстатевий поділ у еймерій змінюється статевим процесом - гаметогонією.

Після диференціації на макро- і мікрогамети ці клітини зливаються з утворенням зиготи.

Зигота вкривається оболонками й перетворюється на ооцисту. На цьому етапі розривається зв'язок паразита і живителя.

7 7

Рис. 7. Схема циклу розвитку еймерій (а - у кишках свині;

6 - у зовнішньому середовищі): 1 - спорозоїт; 2-4 - розвиток меронтів;

5 - мерозоїти; 6 - розвиток мікрогамети; 6а - розвиток макрогамети;

7 - мікрогамети; 8 - зигота; 9 - неспорульована ооциста; 10 - споробласти;

11 - спороцисти; 12 - спорозоїти; І, ІІ, ІІІ - мерогонія; IV - гаметогонія; V - спорогонія.

У подальшому ооциста виділяється в навколишнє середовище й відбувається екзогенна стадія розвитку - спорогонія. Ооцисти, які щойно виділилися з фекаліями з організму живителя, не можуть викликати зараження тварин. У навколишньому середовищі вони повинні пройти певний процес розвитку, внаслідок якого набувають здатність заражати. За наявності сприятливих умов (тепло, волога і кисень) цитоплазма ооцист відокремлюється від оболонки, набуває кулеподібної форми і починає поділятися на чотири споробласти. Навколо кожного споробласта утворюється оболонка, споробласт перетворюються у спороцисту. В кожній спороцисті формуються утворення серпоподібної форми - спорозоїти, і вона стає спорою. Після цього ооцисти набувають інвазійної здатності.

Епізоотологія. Паразити потрапляють в організм тварин із молоком матері, питною водою й кормами, забрудненими фекаліями. Зараженість свиней еймеріями може становити 100 %. Гостра форма захворювання клінічно виражена в 1-4-місячних поросят.

Патогенез та імунітет. Еймерії паразитують в епітеліальних клітинах кишечнику свиней. В місцях їхньої локалізації відбувається запальний процес. Паразити, що розвиваються усередині клітини, руйнують її. Тканина стінки кишечнику дистрофічно змінюється. У хворих тварин зменшується кількість еритроцитів, розвивається анізоцитоз, порушується обмін речовин. Обширні пошкодження тканин кишечнику послаблюють бар’єрну функцію його слизової оболонки. Токсичні продукти паразитів, потрапляючи в кров тварини, викликають токсикоз.

У період інтенсивного розмноження ендогенних стадій еймерій руйнується велика кількість епітеліальних клітин слизової оболонки кишок, що призводить до десквамації епітелію. Через оголені ділянки проникають бактерії, віруси, токсичні речовини. Порушується функція кишок, розвивається діарея. Це спричиняє дегідратацію, інтоксикацію організму, порушення водно-мінерального та інших обмінів організму, внаслідок чого поросята часто гинуть.

Свині, які перехворіли на еймеріози, залишаються носіями збудників, це зумовлює їхню несприйнятливість до повторного зараження.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває 10-12 діб. Розрізняють гостру, підгостру та хронічну форми хвороби.

При гострому перебігу поросята пригнічені, лежать, апетит погіршений. У них спостерігається профузний пронос, фекалії з домішками слизу та крові. Тварини швидко худнуть, у них виникають судоми, параліч і настає загибель.

При підгострому перебігу загальне пригнічення менш виражене. Апетит погіршений. Фекалії стають рідкими. У дорослих свиней і молодняку старших вікових груп буває хронічний перебіг інвазії. Тварини виснажені. У них періодично спостерігається пронос. Слизові оболонки анемічні. Поросята малорухливі, худнуть, відстають в рості й розвитку. Еймеріоз часто ускладнюється іншими інфекціями.

Патолого-анатомічні зміни. Трупи виснажені, слизові оболонки анемічні. Найхарактерніші зміни виявляють у кишках. Слизова оболонка тонких, а за тяжкого перебігу хвороби й товстих кишок катарально- геморагічно запалена, з крововиливами, виразками. В їхніх стінках видно сірувато-жовті вузлики завбільшки від макового зерняти до горошини, що містять різні стадії ендогенного розвитку еймерій та ізоспор. Відмічають збільшення селезінки, серця, крапчасті крововиливи на епі- та ендокарді.