Бабезіоз свиней.

Бабезіоз (Babesios) - облігатно-трансмісивна кровопаразитарна хвороба; у свиней її збудниками є одноклітинні з роду Babesia - Babesia trautmanni та B. perroncitoi. Окрім свиней на бабезіоз хворіє також велика рогата худоба, вівці, коні, собаки, коти.

Епізоотологічні дані. Джерелом інвазії є хворі й перехворілі тварини, які залишаються паразитоносіями. Крім свійських до збудників сприйнятливі дикі свині. Хвороба поширена в багатьох країнах, у тому числі й на території СНД (Середня Азія, Закавказзя). За деякими даними, бабезіоз свиней реєстрували й в Україні. Хвороба сезонна і проявляється у весняно-літній

період у тварин, яких випасають на пасовищі. Найбільш сприйнятливі до збудників поросята 2-4-місячного віку.

Біологічним переносником збудників бабезіозу свиней є кровосисні членистоногі - кліщі з родини Ixodidae з роду Rhipicephalus - Rhipicephalus turanicus (рис. 2), з трансоваріальним типом циркуляції збудника в ньому.

Рис. 2. Кліщі роду Rhipicephalus.

В організмі свиней спорозоїти (потім мерозоїти) бабезій локалізуються в еритроцитах, іноді можуть знаходитися в плазмі крові та лейкоцитах.

Мерозоїти бабезій можуть мати грушоподібну, овальну, округлу, амебоподібну, кільцеподібну, але частіше парногрушоподібну форму, розташовану під гострим або тупим кутом (рис. 3). Розмір їх може бути менше або більше радіусу еритроцитів.

Життєвий цикл бабезій

характеризується тим, що більша частина розвитку паразитів проходить у тканинах кліща, який інокулює збудників хребетним тваринам під час живлення. У тілі кліща збудник зберігається все життя.

Рис. 3. Babesia trautmanni.

У своєму розвитку кліщі проходять чотири фази: яйце, личинка, німфа, імаго (рис.

та дихалець. Вони нападають на дрібних тварин, живляться кров’ю, ростуть і через 6-10 діб перетворюються на німфу. Личинки можуть голодувати до одного року. Німфи подібні до самок кліщів, але менші за розмірами. Мають чотири пари лапок і не мають статевого отвору. Німфи нападають на тварин, живляться їхньою кров’ю і через 1-2 тижні на тілі або у зовнішньому середовищі линяють, перетворюючись на самця чи самку.

Рис. 4. Цикл розвитку іксодових кліщів.

Залежно від нападів активних фаз на тварин іксодіди поділені на одно-, дво- і трихазяїнних. Кліщі з роду Rhipicephalus належать до двохазяїнних, тобто у фазі личинки й німфи вони паразитують на одній тварині, а у фазі імаго - на іншій (рис. 5). Період розвитку однієї генерації кліщів залежить від наявності хазяїв, кліматичної зони й триває від 2 міс до 3-4 років.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває 12-15 діб. Перебіг хвороби гострий. У хворих тварин температура тіла підвищується до 41­42 °С. Вони відмовляються від корму, в станках забиваються у найменш освітлений куток (світлобоязнь), стають малорухливими. Пульс і дихання прискорюються, порушується робота травного каналу (запор чергується з проносом). Слизові оболонки спочатку гіперемійовані, пізніше бліднуть і набувають жовтого забарвлення. Шкіра також жовтіє. Свині худнуть. На 3-4- ту добу в них з’являється гемоглобінурія. Супоросні свиноматки абортують. Швидко прогресує анемія. Кров стає водянистою, в ній різко знижуються вміст гемоглобіну і кількість еритроцитів.

Патологоанатомічні зміни. Трупи свиней, що загинули від бабезіозу, виснажені. Шкіра, видимі слизові оболонки, підшкірна сполучна тканина, серозні оболонки жовтяничні. Лімфатичні вузли збільшені з крововиливами. Серцеві м’язи бліді, кольору вареного м’яса. Під епі- та ендокардом - численні крововиливи. Селезінка збільшена, пульпа розм’якшена. Печінка збільшена, в’яла, малюнок згладжений. Жовчний міхур розтягнутий, заповнений густою жовчю. Нирки набряклі, гіперемійовані, капсула знімається легко, під нею місцями крововиливи. Сечовий міхур заповнений сечею від рожевого до темно-коричневого кольору. Слизова оболонка шлунка й кишок катарально запалена, з численними крапчастими крововиливами у підслизовому шарі.

Рис. 5. Схема розвитку двохазяїнного кліща: а - самка; б - самець;

1 - яйце і личинка; 2 - личинка і німфа;

3 - німфа; 4 - імаго; 5 - самка відкладає яйця.

3.