Дерматомікози

Тріхофітія та мікроспорія (стригучий лишай) - інфекційні хворо­би тварин і людини, викликані недосконалими грибами роду Trichophyton та Microsporum, що характеризуються появою на шкірі тварин обмежених округлих ділянок з обламаною шерстю, вкритих кірками і лусочками.

Збудник Т verrucosum викликає тріхофітію великої рогатої ху­доби, зебу, буйволів, верблюдів, рідше - сріблясто-чорних лисиць, песців.

T mentagrophytes (gypseum) - основний збудник тріхофітії котів, кролів, сріблясто-чорних лисиць, песців, полівок, ховрашків, а також звірів, які утримуються в зоопарках, розплідниках і т. ін., рідко - у ко­ней і великої рогатої худоби.

T equinum вражає коней.

На шерсті й шкірі збудник утворює гіллястий септований міцелій і численні спори.

Збудники мікроспорії - патогенні гриби з роду Microsporum: у коней - М. eguinum, у собак, котів, кролів, свиней, хутрових та хижих звірів, морських свинок, оленів, мавп - М. Ianosum (М. canis, М. pelineum), у котів, собак, коней, телят, морських свинок, щурів, ми­шей - М. gypseum (Achorion gypseum, М. Ianosum Bodin), у свиней - М. nanum.

Збудники дерматомікозів надзвичайно стійкі у зовнішньому сере­довищі. В приміщеннях, на предметах догляду за тваринами, кормах залишаються життєздатними 4-8 років, у зараженому волоссі і лусоч­ках шкіри зберігаються впродовж семи років, у ґрунті - 3-4 місяці, у гною і гноївці - 3-8 місяців. Стійкі проти заморожування, висушуван­ня та дії сонячного випромінювання. При кип’ятінні інактивуються че­рез дві хвилини, а під дією сухого пару при 110 °С гинуть через годину. Із використовуваних дезречовин спори грибків руйнуються 1-3 % роз­чином формальдегіду та лугу, сірчано-корболовою сумішшю (5 % роз­чин), хлоридом йоду (10 % розчин) - через 10-30 хвилин.

Епізоотологічні дані. На тріхофітію хворіють тварини будь-яко­го виду і віку.

На мікроспорію найчастіше хворіють коти, собаки, коні, хутрові звірі, кролі, рідше - вівці, кози, свині, олені, мавпи, морські свинки, щури, миші, хижі звірі. Більш сприйнятливі до мікроспорозу молоді тварини. До зооантропофільних грибів, що паразитують тільки на шкірі і в її придатках у людини, найбільш поширений Microsporum Ianosum (пухнастий, або котячий). У країнах Європи він фігурує як Microsporum canis. (Різниця в термінології пояснюється тим, що в Україні основ­ним розповсюджувачем цієї інфекції є коти, а в країнах Європи - со­баки).

Джерелом збудника інфекції є хворі тварини та носії, які виділя­ють збудник з ураженими волосинками та шкірними лусочками після підсихання і надовго контамінують предмети навколишнього середо­вища. Особливо небезпечними в підтриманні епізоотичного осередку є безпритульні собаки, коти, а також гризуни, у яких встановлено три­вале носійство М. gypseum. Часто джерелом збудника виступає мама цуценят, яка клінічно може не хворіти. Зараження відбувається в разі контакту хворих тварин зі здоровими, а також через контаміновані збудником ґрунт, корми, воду, підстилку, предмети догляду, одяг та взуття, іграшки. Собаки інфікуються під час обнюхування, облизування та бійки. Мишоподібні гризуни (миші і щури) - постійний резервуар T mentagrophytes у природі. Певну роль у розповсюдженні збудника відіграють кровосисні комахи.

Захворювання проходить спорадично або у вигляді незначних ензоотій. У густонаселених міських районах мікроспорія може набу­вати значного поширення серед безпритульних собак і котів, уражати велику кількість тварин, включаючи кімнатних, які заражаються під час прогулянок. Характерною особливістю тріхофітії є висока конта- гіозність, постійна циркуляція збудника мікроспорії в осередках се­ред бродячих собак і котів, тривале збереження грибів у зовнішньому середовищі. Найбільша кількість хворих реєструється восени. Три­валість хвороби - від трьох до десяти тижнів. Вважається, що близь­ко 85 % випадків захворювання людей пов’язано із зараженням від собак і котів.

Захворювання характеризується стаціонарністю, яка обумовле­на широким ареалом розповсюдження збудника та стійкістю його у зовнішньому середовищі. Сезонність цього захворювання не вираже­на. Захворюваність визначити досить важко; в розплідниках цей по­казник сягає 20-30 % сприйнятливого поголів’я. Летальність низька - 0,01 %, але за генералізованої форми та нашарування умовно-пато­генної мікрофлори може мати вищий відсоток.

Патогенез. Потрапляючи на травмовані тканини, подряпини, або злущений епітелій тварини зі зміненою реакцією середовища, спори гриба і міцелій проростають на поверхні шкіри і проникають у воло­сяні фолікули. Потрапляючи на здорову шкіру, збудник проникає у нижні шари епідермісу за допомогою кератолітичних ферментів і по­чинає розмножуватись. Продукти життєдіяльності гриба викликають запальні реакції, які характеризуються підвищеною ексудацією, под­разненням нервових закінчень у дермі і набряком.

Утворені в результаті життєдіяльності грибів продукти виклика­ють місцеве подразнення клітин і обумовлюють підвищену про­никність стінок капілярів шкіри. На місці проростання гриба виникає запалення, шерсть втрачає блиск, пружність, стає крихкою і обла­мується на межі фолікулярної і зовнішньої частин. Ділянки запалення шкіри сверблять, тварини розчухують уражене місце, сприяючи тим самим поширенню збудника на інші ділянки тіла, де з’являються нові ураження.

Із первинних осередків елементи гриба потрапляють у кров і лімфу і по судинах поширюються по організму, викликаючи вогнищеві міто­тичні процеси в різних ділянках шкіри. Порушуються обмінні процеси в організмі, настає виснаження тварини.

Важливим фактором у патогенезі захворювання є розвиток алер­гічних реакцій. Токсичні продукти збудника провокують виділення значної кількості біологічно активних речовин “серотонінів, гістаміну та ін.”, а також міграції до місця ушкодження значної кількості клітин імунного захисту. Класична мікроспорія перебігає менш злоякісно. Внаслідок розвитку грибів у роговому шарі епідермісу виникає по­верхневе запалення та злущення шкіри, порушення живлення шерсті, що стає сухою і легко ламається. Утворюються обмежені безволосі ділянки шкіри різних розмірів та форми. Але при зниженні резистен­тності шкіри і супутніх захворюваннях можливий асоційований пе­ребіг тріхофітії і мікроспорії, або прояв злоякісної форми мікроспорії.

Загибель тварин відбувається досить рідко, як правило, у резуль­таті супутніх захворювань.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період - 7-40 діб. Хвороба може мати локальний перебіг із чітко вираженими осередками, частіше всього на голові, шиї, крупі. Дифузна (генералізована) форма харак­теризується значною площею уражених ділянок, які не мають чітко виражених кордонів. За цієї форми пошкоджується 30 % і більше площі шкіри, де розвивається гнійне запалення всіх шарів шкіри. У різних видів тварин тріхофітія має подібну клінічну картину. В залежності від глибини проникнення гриба та величини ураження може спостеріга­тися поверхнева та глибока форми тріхофітії. Первинні вогнища спо­чатку мають вигляд малопомітних горбиків, що виявляються при паль­пації, потім утворюється різко обмежена пляма. За поверхневої фор­ми тріхофітії (спостерігається рідко) уражаються лише поверхневі шари епідермісу та шерсть. У такому випадку захворювання перебігає подібно до класичної мікроспорії і не характеризується значною ек­судацією уражених місць та свербіжем.

Тріхофітія собак характеризується утворенням на шкірі різко об­межених округлих плям, безволосих і (або) з незначними залишками шерсті. Частіше реєструється глибока (фолікулярна) форма. За гли­бокої форми хвороби характерні різко виражені запальні явища, оскі­льки вражаються не лише поверхневі, а й глибокі шари шкіри, що може призводити до порушень в інших органах та системах.

В уражених ділянках шерсть обламується, інтенсивно виділяєть­ся ексудат, ділянки покриваються скоринками, відмічається сильний свербіж місць ураження. Надалі з’являються нові вогнища на шиї, ту­лубі, ногах. Спостерігається гнійний фолікуліт (фото 112), абсцеси, формування товстих кірок із засохлого гною.

Атипова форма характеризується утворенням на шкірі голови та інших ділянках тіла характерних трихофітійних осередків округлої фор­ми без ознак запалення.

Унаслідок глибокого ураження волосяних фолікулів на шкірі тва­рин після загоєння можуть залишатися безволосі або депігментовані плями.

Клінічні ознаки мікроспорії подібні до вищеописаних. У тварин із високою резистентністю шкіри збудник може локалізовуватися у верхніх шарах епідермісу, обмежуватися локальними ділянками та не спричиняти свербіжу.

Лабораторна діагностика. Матеріал відбирають від тварин, яких не лікували, на межі здорової та ураженої тканин. Як правило, відби­рають уражену шерсть та зіскрібки шкіри. Для вивчення матеріалу у звичайному світловому мікроскопі його розміщують на предметне скло, капають 10 % розчин гідроксиду натрію, потім поміщають на 15-20 хвилин у термостат або злегка підігрівають над полум’ям гор­ілки, після чого розщеплюють препарувальною голкою. Можна нано­сити краплю 50 % розчину гліцерину, накривати покривним склом і досліджувати під мікроскопом.

Гриби роду Trichophyton при мікроскопічному дослідженні ма­ють вигляд прямих гіфів міцелію з перегородками, що лежать пара­лельними рядами по довжині шерсті.

Спори одноклітинні, круглі, овальні, розташовані муфтами або ланцюжками біля основи волосини.

У разі ураження волосся Т verrucosum спори великі (5-8 мкм), ураження T. mentagrophytes - дрібні (3-4 мкм). Культури T. verrucosum - повільно зростаючі. У посівах патологічного матеріалу на суслі-агарі, агарі Сабуро початок росту - у вигляді дрібних колоній, покритих пухнатими ворсинками, що помітні через 7-10 діб. У на­ступних генераціях ріст прискорюється, колонії сіро-білого кольору, головним чином складчасті з трохи піднятим центром.

T. mentagrophytes відрізняється швидким ростом, через 3-5 діб колонії добре помітні, через 20-30 діб покривають усю поверхню се­редовища. Вони гіпсоподібні, зернисті, з підвищенням у центрі. T. equιnum утворює білі плоскі бархатисті колонії, що з часом стають борошнистими, з радіальними борозенками, зі зворотної сторони тем­но-коричневі.

Гриби роду Microsporum мають круглі одноклітинні спори, що різко заломлюють світло, розташовані, як правило, безладно всере­дині і на поверхні шерсті. Гриби легко культивуються в лабораторних умовах на глюкозному агарі Сабуро та сусло-агарі при 26-28 °С. Ріст спостерігається на 6-7-му добу після посіву у вигляді складчастих, сірувато-жовтих колоній, які щільно прилягають до середовища і вкриті сіро-білим повітряним міцелієм (Фото 114).

Під час мікроскопічного дослідження колоній виявляється гілля­стий септований міцелій, поодинокі грушоподібні багатокамерні мікроконідії розміром (1-2)х(3-5) мкм. Макроконідії багатоклітинні, мають овальну або веретеноподібну форму з двома-трьома перего­родками, розміром (5-8)х(15-35) мкм. Хламідоспори інтеркалярні, рідше - термінальні. М. Ianosum на 3-5-ту добу після посіву формує округлі з концентричними колами сірувато-білі або жовті колонії з борошнистим центром, які стеляться пухким міцелієм. Під час мікрос­копічного дослідження колоній виявляється гіллястий септований міцелій, а також мікроконідії розміром (1-3)х(1,5-5,0) мкм, які ма­ють овально-грушоподібну форму. Макроконідії численні, веретено­подібної форми, ворсинчасті або з шилоподібною двоконтурною стінкою, багатокамерні, звужені з обох кінців, розміром (11-16)х(53- 85) мкм. М. gypseum утворює плоскі, згодом борошнисті колонії жов­то-брунатного кольору, з невеликим заглибленням у центрі. Під час мікроскопічного дослідження колоній виявляється рівний септований ракетоподібний міцелій, а також мікроконідії грушоподібної форми або видовжені, розміром (3-5)х(2,5-3,5) мкм. Макроконідії багато­камерні, товстостінні, мають овальну або веретеноподібну форму. Уражене грибком волосся флуоресціює, що пов’язано з продукцією флуоресціюючого пігменту інтеридину. М. nanum утворює жовтуваті або темно-червоні, пухкі в центрі колонії. Під час мікроскопічного дос­лідження виявляється септований ракетоподібний міцелій, мікро- конідії поодинокі, овальні або видовжені, розміром (4-5)х(1,5-2) мкм. Макроконідії рясні, грушоподібної або овальної форми, багатокамерні, розміром (12-20)х(4-14) мкм.

Люмінесцентним методом досліджують як патологічний матері­ал, так і підозрілих на захворювання мікроспорозом тварин. Патолог­ічний матеріал або тварину опромінюють у затемненому приміщенні в ультрафіолетовому світлі (лампою ПРК зі світлофільтром Вуда). При ураженні шерсті грибом роду Microsporum виявляється специфічне смарагдово-зелене світіння. При трихофітії світіння волосся не відбу­вається. Не люмінесціює також уражене грибком мікроспорії волос­ся тварин чорної масті. Як джерело ультрафіолетового випроміню­вання використовують ртутно-кварцеві лампи зі світлофільтрами, які здатні затримувати видиму частину спектра і пропускати ультрафіо­летову. Дослідження проводять до лікування тварин різними препа­ратами, оскільки деякі з них (саліцилова кислота, риванол, вазелін та ін.) флуоресціюють.

Імунітет. Імунітет як у молодих, так і у дорослих тварин формуєть­ся до 30-го дня після другого введення вакцини і зберігається в за­лежності від виду від трьох до десяти років. Профілактична ефек­тивність вакцинації становить 95-100 %. На місці введення вакцини через 1-2 тижні утворюється кірочка, яка самостійно відпадає до 15­20-го дня. Імунізація супроводжується підвищенням рівня специфіч­них антитіл, збільшенням числа Т-лімфоцитів і антигенреактивних лімфоцитів у крові.

Заходи боротьби. У неблагополучному пункті забороняється су­місне вигулювання здорових та хворих тварин, використання для ви­гулу спільних майданчиків, спільне використання предметів догляду для хворих і здорових тварин. Забороняється перегрупування, прове­дення виставок і виводок тварин. Проводять клінічний огляд тварин. Хворих і підозрілих у захворюванні ізолюють і лікують. Раціони по­винні бути збалансовані по білку, мінеральним речовинам. Вольєри, клітки, у яких були виділені хворі тварини піддають регулярному ме­ханічному очищенню та дезінфекції. Килими ретельно чистять щітка­ми і пилососять. Поточна дезінфекція проводиться після кожного ви­падку виділення хворих тварин і регулярно кожні 10 діб до ліквідації спалаху. Поверхню ґрунту, контамінованого грибами (вигульні май­данчики), очищають від сміття, видаляють траву, потім зрошують сус­пензією хлорного вапна, що містить не менше 5 % активного хлору. Нашийники, намордники, поводки, одяг, іграшки хворих тварин зне­заражують залежно від матеріалу, з якого вони зроблені. Лікувальні обробки тварин необхідно проводити в ізольованих місцях. Після об­робки шерсть і кірочки спалюють, інструменти знезаражують.

У неблагополучному районі з профілактичною метою проводять вакцинацію дрібних тварин.

Специфічне лікування. Вперше у світі специфічні засоби терапії і профілактики трихофітії і мікроспорії різних видів сільськогосподарсь­ких і домашніх тварин були розроблені у Всесоюзному науково-дослі­дному інституті експериментальної ветеринарії у 1972-1990 рр.

За дерматофітозів собак і котів проводять індивідуальну комп­лексну етіотропну, патогенетичну і симптоматичну терапію.

Як специфічні засоби лікування собак і котів, хворих на мікрос­порію і трихофітію, широко використовують моновалентні і асоційо­вані вакцини проти зазначених хвороб. Унікальною особливістю да­них вакцин є їхня здатність не тільки профілактувати дерматофітози, але і здійснювати специфічну лікувальну дію на різних стадіях роз­витку хвороби.

При дерматофітозах ефективні наступні асоційовані вакцини: «Вакдерм», «Мікродерм» у лікувальних дозах, як правило, дворазово, а за несприятливого перебігу хвороби - трикратно.

Патогенетична терапія. З метою активізації гуморального і клітинного імунітету варто рекомендувати внутрішньом’язове і підшкірне застосування імуномодуляторів нового покоління: поліок- сидонія, лікопіда, вегетана.

Для обробки уражених ділянок шкіри як зовнішні засоби широко використовуються 10%-й розчин саліцилової кислоти і 5%-ва настойка йоду. Зазначені розчини наносять на уражені ділянки шкіри через день протягом 5-10 днів. В інтервалах між обробками рекомендуємо ви­користовувати препарат «АСД» - антисептик-стимулятор Дорогова, III фракцію (для зовнішнього застосування), суспензію гризеофульві- на, 5-10 % саліцилову мазь, «Йодоформ», мазь «Ям» (відповідно до інструкцій щодо їх застосування). Одночасно необхідно проводити дезінфекцію всього шерстного покриву тварини 3-5 % розчином фор­мальдегіду шляхом обприскування і подальшого дворазового прочісу­вання (1-й раз проти шерсті, 2-й - за шерстю). Обробка проводиться дворазово з інтервалом п’ять днів.

Для прискореного відновлення волосяних фолікулів і шерстного покриву тварини рекомендується щоденний прийом препаратів сірки і полівітамінів із мікроелементами («Дуовіт», «Компливіт» та ін.) про­тягом усього курсу лікування.

6.2.