ЛІКУВАННЯ ПРЕЕКЛАМПСІЇ ТА ЕКЛАМПСІЇ

Перед транспортуванням вагітної з пізнім токсикозом у стаціонар їй вводять внутрішньом'язово 1-2 мл 0,25% розчину дроперидолу у поєднанні з 2 мл 0,5% розчину седуксену (реланіуму).

У випадку судомної готовності необхідно провести інгаляцію фторотану і внутрішньовенне ввести дроперидол (2-4 мл) разом із сибазоном (1-2 мл) чи промедолом (1-1,5 мл 1% розчину). При необхідності введення дроперидолу повторюють, вводячи його із 40% розчином глюкози, попередньо ввівши 100 мг кокарбоксилази і 1 мл 0,06% розчину корглюкону. Доза дроперидолу при цьому повинна становити 2/3 від первинної, а потім - 1/2 первинної. Інтервали введення — через 6, 8 та 12 годин. На тлі введення цих препаратів проводять комплексну терапію.

1.   Ліквідація спазму периферичних судин та гіпотензивна терапія:

—    еуфілін 2,4% розчин — 10 мл через 4-6 год.;

—    папаверину гідрохлорид 2% розчин, по 4-6 мл;

—    сульфат магнію 25% — 20 мл в 100-200 мл реополіглюкі-ну внутрішньовенно крапельне під контролем AT з наступним переходом на внутрішньом'язове введення;

—     якщо немає ефекту від седативно-гіпотензивної терапії, використовуть гангліоблокатори — пентамін (1-2 мл 5% розчину чи бензогексоній 1-2 мл 2% розчину).

name=bookmark867>2.     Дегідратаційна терапія:

—     манніт (по 100-200 мл 30% розчину внутрішньовенне крапельне);

—     фуросемід по 20-40 мг, повторно через 4-6 год.

3.     Ліквідація гіповолемії і гіпопротеїнемії:

—     реополіглюкін 400 мл;

—     гемодез — 200-400 мл;

—     глюкозо-новокаїнова суміш (200 мл 20% розчину глюкози + 200 мл 0,5% розчину новокаїну + інсулін 15 ОД);

—     альбумін (100-200 мл);

—     концентрований розчин сухої плазми — 150 мл. Слід пам'ятати, що білкові препарати вводять після нормалізації артеріального тиску.

4.     Крім того, вводять десенсибілізуючі препарати — димедрол 1% — 1 мл (піпольфен — 2 мл, супрастин — 1 мл) внутрішньом'язово.

5.     Нормалізація реологічних властивостей крові:

—     суміш реополіглюкіну з гепарином (5-6 мг/кг);

—     трентал 0,1 внутрішньовенне крапельне.

6.     Профілактика внутрішньоутробної гіпоксії плоду:

—     сигетин — 2 мл 2% розчину;

—     курантіл 2 мл внутрішньовенне;

—     розчин глюкози 40% — 20 мл через 4-5 год.;

—     оксигенотерапія.

Під час нападу еклампсії алгоритм дії медсестри чи акушерки наступний:

—     хвору слід захистити від падіння, ударів, повертають голову набік;

—     якщо судом ще немає, необхідно провести інгаляцію фторотану і ввести дроперидол із сибазоном (1-2 мл чи промедолом (1-1,5 мл 1% розчину);

color=black face="Times New Roman">—     забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, у рот вводять роторозширювач, витягують язик язикотримачем;

—     після завершення нападу проводять інгаляцію кисню.

Завдяки інтенсивній терапії значно підвищується ефективність лікування прееклампсії та еклампсії, знижується материнська смертність.

При відсутності ефекту від комплексного лікування гестозу протягом 12-24 годин проводять розродження. Метод розродження вибирають у залежності від умов. При відсутності умов для розродження через природні пологові шляхи виконують операцію кесарського розтину.