4. Когнітивнатеорія особистості.

Основоположником цього підходу є американський психолог Дж. Келлі (1905-1967). На його думку, єдине, що людина хоче знати в житті - це те, що з ним сталося і що з ним станеться в майбутньому.

Головним джерелом розвитку особистості, згідно з Келлі, є середовище, соціальне оточення. Когнітивна теорія особистості підкреслює вплив інтелектуальних процесів на поведінку людини. У цій теорії будь-яка людина порівнюється з ученим, перевіряючим гіпотези про природу речей і роблять прогноз майбутніх подій. Будь-яка подія відкрито для багаторазового інтерпретування. Головним поняттям у цьому напрямку є «конструкт». Конструкт - це своєрідний класифікатор-шаблон нашого сприйняття інших людей і себе.

Люди відрізняються не тільки кількістю конструктів, а й їхнім місцем розташування. Ті конструкти, які актуалізуються у свідомості швидше, називаються суперордінатнимі, а які повільніше - субординатна.. Основним концептуальним елементом є особистісний «конструкт». У кожної людини є своя власна система особистісних конструктів, яка ділиться на два рівні (блоку):

1. Блок «ядерних» конструктів - це приблизно 50 основних конструктів, які знаходяться на вершині конструктної системи, тобто в постійному фокусі оперативного свідомості. Цими конструктами людина користується найчастіше при взаємодії з іншими людьми.

2. Блок периферичних конструктів - це всі інші конструкти. Кількість цих конструктів суто індивідуально і може варіювати від сотень до кількох тисяч.

Цілісні властивості особистості виступають як результат спільного функціонування обох блоків, всіх конструктів.

Згідно когнітивної теорії, особистість - це система організованих особистісних конструктів, в яких переробляється (сприймається й інтерпретується) особистий досвід людини. Структура особистості в рамках даного підходу розглядається як індивідуально своєрідна ієрархія конструктів.