Тетрацикліни

Тетрацикліни являють собою ряд антибіотиків щироког спектру дії, що проявляють активність проти грампозитивни та грамнегативних бактерій, атипових організмів, такі як хла мідії, мікоплазми, рикетсії, лептоспіри, великі віруси (збудник трахоми, орнітозу) та найпростіші паразити.

У даний час у зв’язку з появою великої кількості резис­тентних до тетрацикліну мікроорганізмів і численними побіч­ними явищами, які властиві цим препаратам, їх застосування в педіатрії обмежено, Найбільше клінічне значення тетраци­клін (Природний тетрациклін і напівсинтетичні препарати цієї групи доксициіЬіін та метациклін) зберігає: при хламідій- < них інфекціях, рикетсіозах, деяких зоонозах, важкому вугро­вому висипі. Метациклін на теперішній час не зареєстрова­ний в Україні.

Фармакодинаміка. Тетрацикліни мають бактеріостатич­ний ефект, який пов’язаний з порушенням синтезу білка в мі­кробній клітині.

Спектр антибактеріальної дії. Тетрацикліни вважаються антимікробними препаратами з широким спектром антимі­кробної активності, проте в процесі їх багаторічного викорис­тання багато бактерій придбали до них резистентність.

Серед грампозитивних коків до тетрациклінів найбільш чутливий пневмокок. Доксициклін активніший відносно пневмококів в порівнянні з тетрацикліном. В той же час до сягається в м’язах, кістках, дванадцятипалій кишці, ниркаї печінці, апендиксі, легенях, яєчниках, матці, в навколоносови пазухах, щитовидній і передміхуровій залозах, в лімфатични вузлах.

Менше 10% дози доксицикліну іцетаболізується в печінц Екскреція гідрофільного тетрацикліну здійснюється переважн нирками, тому при нирковій недостатності його виведення зна чно порушується. Більш ліофільний доксициклін виводиться н тільки нирками, але і ШКТ, причому у пацієнтів з порушення! функції нирок цей шлях є основним. Доксициклін має в 2-3 разі триваліший період напіввиведення (12-18 годин) в порівнянні тетрацикліном. При гемодіалізі тетрациклін видаляється пово лі, а доксициклін не видаляється взагалі.

Взаємодія тетрациклінів з препаратами інших груп. При прийомі тетрациклінів всередину одночасно з антацидами, що містять кальцій, аліоміній і магній, з натрію гідрокарбонатом І холестираміном може знижуватися їх біодоступність унаслідок утворення комплексів, що не всмоктуються. Тому між прийо­мами перерахованих препаратів і тетрациклінів необхідно до­тримувати інтервали 1-3 г.

Не рекомендується поєднувати тетрациклін з препаратами заліза, оскільки при цьому може порушуватися всмоктування і тих, і інших.

Карбамазепін, фенітоін і барбітурати підсилюють печінко-, вий метаболізм доксицикліну і зменшують його концентрацію в крові, що може потребувати корекції дози даного препарату або заміни його на тетрациклін.

Тетрациклін може підсилювати дію непрямих антикоагу­лянтів унаслідок інгібірування їх метаболізму в печінці, що ви-, магає ретельного контролю протромбінового часу.

Є повідомлення про те, що при поєднанні тетрацикліну з препаратами вітаміну А зростає ризик синдрому псевдопухли- ни мозку.

Зуби: дисколорація (жовте або сіро-коричневе забарвлен­ня), дефекти емалі.

Метаболічні порушення: порушення білкового обміну з пе­реважанням катаболізму, наростання азотемії у пацієнтів з нир­ковою недостатністю.

Фотосенсибілізація: висипка і дерматит під впливом со­нячного світла, причому ураження шкіри нерідко поєднується з поразкою нігтів.

Алергічні реакції (перехресні до всіх тетрациклінів): ви­сипка, кропив’янка, набряк Квінке, анафілактичний шок.

Місцеві реакції: тромбофлебіт (при внутрішньовенному введенні).

Інші: глосит, що супроводжується гіпертрофією сосочків і почорнінням язика; езофагіт, ерозії стравоходу (частіше при прийомі капсул); панкреатит; пригнічення нормальної мікро­флори ШКТ і піхви, суперінфекція, включаючи орофарінге- альний, кишковий і вагінальний кандидоз, рідше C.difficile- асоційований коліт.

Тетрациклін проникає в грудне молоко і може негативно ді­яти на розвиток кісток і зубів дитини, що знаходиться на груд­ному вигодовуванні.

Не можна призначати тетрациклін дітям до 8 років (за винятком випадків відсутності безпечнішої альтернативи), оскільки вони можуть викликати уповільнення зростання кіс­ток, зміна кольору зубів, гіпоплазію емалі.

Тетрациклін протипоказаний при нирковій недостатності. Доксициклін може використовуватися у пацієнтів з нирковою недостатністю, оскільки у них основним шляхом його екскреції є ШКТ.

Порушення функції печінки. Тетрациклін протипоказаний при важких порушеннях функції печінки у зв’язку з ризиком гепатотоксичность

3.2.