Оксазолідинони

Оксазолідинони - новий клас повністю синтетичних ан тибіотичних препаратів з принципово новим мехнізмом дії Оксазолідинони спочатку розроблялись як інгібітори моноамі* ноксидази для лікування депресії.

Спектр антибактеріальної дії. До лінезоліду чутливі грамі позитивні аеробні мікроорганізми: Enterococcus faecalis (в т.чІ глікопептидрезистентні), Enterococcusfaecium (в т.ч. глікопепти» дрезистентні), Enterococcus casseliflavus, Enterococcus gallinarum, Listeria monocytogenes, Staphylococcus aureus (в т.ч. метицилін- резистентні), Staphylococcus epidermidis (в т.ч. метицилінрезис* тентні), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus lugdunensiin Streptococcus agalactiae, Streptococcus intermedius, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus spp. (стрептококи групп C і G), Streptococcus pyrogenes, Streptococcus viridans, Corynebacterium spp., Bacillus spp., Nocardia spp., Listeria monocytogenes, Mycobacterium tuberculosis, Rhodococcus spp.; грампозитивні ана­еробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus sp.

До лінезоліду стійкі Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria spp., Enterobacteriaceae, Pseudomonas spp.

Хімічні відмінності тедизоліду від оксазолідинонів першого покоління (лінезоліду) сприяють розширенню спектру дії, під­вищенню активності, в т.ч. по відношенню MRSA, і зниженню потенціалу розвитку резистентності. До тедизоліду чутливі, на відміну від лінезоліду, й інші грампозитивні бактерії: метици- лінчутливі стафілококи, ентерококи, коагулазонегативні стафі­лококи, та стафілококи, які нечутливі до лінезоліду. Тедизолід у 4—16 разів потенційно активніший до метицилінрезистентних стафілококів за лінезолід.

Розвиток резистентности. На теперішній час є поодинокі відомості про клінічні штами стафіло-, пневмо- і ентерококів, стійких до лінезоліду. Лінезолід не має перехресної стійкості до інших антибіотиків, що порушують синтез білка в бактеріаль­них клітинах, - хлорамфеніколу, фузидієвої кислоти, лінкоза- ефективно призначати препарат 2 рази на добу, і суттєво не зм нюється при порушенні фукції печінки чи нирок. У дітей цс період коротший (3-3,7 год).

Лінезолід має вікові фармакокінетичні особливості.

У клінічних дослідженнях у дітей менших 12 років, ІЩ. отримували препарат кожні 8 годин, і у дорослих при прийомі його кожні 12 годин середні фармакокінетичні показники були тотожними. Виводиться лінезолід нирками (30% в не змінено му вигляді, 50% - у вигляді метаболітів), а також в невеликії кількості у неактивному стані з калом. В значній кількості ви водиться при гемодіалізі.

Взаємодія оксазолідинонів (лінезоліда) з препаратамі інших груп:

• Розчин для інфузій хімічно несумісний з амфотерици­ном В, хлорпромазином, діазепамом, пентамідину ізетіона- том, фенитоїном, еритроміцином, ко-тримоксазолом. U

• Розчин для інфузій хімічно несумісний з цефтриаксоном натрію.

• Лінезолід в формі розчину для інфузій має сумісність з наступними розчинами: 5% розчин глюкози, 0,9% розчин натрію хлориду, розчин Рингера для ін’єкцій з лактозою.

• Не слід вводити додаткові компоненти в розчин для ін­фузії. При призначенні лінезоліду одночасно з іншими лі­карськими засобами кожен препарат слід вводити окремо.

• Лінезолід є слабким зворотним неселективним інгібі­тором МАО, тому вживання лінезоліда у хворих, одержу­ючих терапію препаратами, які створюють певні ризики внаслідок пригноблення МАО, не рекомендується із-за об­меженої кількості даних щодо безпеки їх одночасного при- нічних переваг в порівнянні з ^-лактамами для лікування ін< фекцій, обумовлених чутливими до нього стафілококами абс стрептококами.

Побічна дія не залежить від дози і зазвичай не потребу* лікування:

• Органи ШКТ: часто (більше 1%) - нудота, блювота, діа­рея, біль у животі (у тому числі спастичний), метеоризм зміни показників білірубіну, амінотрансфераз, лужної фос­фатази, зміни смаку.

• Система кровотворення: часто (більше 1%) - зворотна анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія.

• ЦНС: часто (більше 1%) - головний біль, вкрай рідко - периферична нейропатія, нейропатія зорового нерва при прийомі більше 28 днів.

• Суперінфекція (кандидоз).

• Якщо пацієнт приймає лінезолід довше рекомендованих 28 днів, необхідно регулярно контролювати зір.

Протипоказання:

• Підвищена гіперчутливість до лінезоліду чи інших ком­понентів препарату.

• Лінезолід не повинен застосовуватись у пацієнтів, які приймають будь - які медичні препарати, що пригнічують моноаміноксидазу А та В (наприклад, фенелзин, ізокар- боксазид, селегілін, моклобемід) або протягом двох тижнів після прийому таких препаратів.

• За винятком випадків, коли є можливість ретельного спостереження та моніторингу артеріального тиску, лінезо­лід не повинен призначатися пацієнтам з такими супутні­ми клінічними станами або супутнім прийомом наступних препаратів:

- неконтрольована артеріальна гіпертензія, феохромоцито­ма, карциноїд, тиреотоксикоз, біполярна депресія, шизоафек- тивний розлад, гострі епізоди запаморочення.

2.7.