ГІГІЄНІЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ РЕЖИМУ ДНЯ В ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Для правильної організації режиму дня важливе значення має попередження втоми і перевтоми у дітей. Діти втомлюються від тривалого перебування у великому колективі, вони щоденно виконують обов’язкові завдання, які вимагають великих зусиль, зібраності, відчувають емоційні навантаження.

Все це при негативних умовах може сформувати передумови для перенапруження нервової системи. У дітей дошкільного віку в силу вікових особливостей легко виникають з її боку розлади. Тому дуже важлива роль вихователя в регулюванні поведінки дітей, їх діяльності.

Причиною втоми, крім порушення режиму, можуть бути і такі фактори, як невідповідність розумових і фізичних навантажень фізіологічним можливостям організму, підвищені вимоги до дитини в процесі виховання, недостатня тривалість сну, негативні емоції.

Втома в різних дітей проявляється неоднаково. Частіше за все вона виявляється в зниженні активності дитини, послабленні уваги, підвищенні збудженості чи в’ялості. Нерідко при втомі у дітей з’являються негативні поведінкові реакції, примхи, що призводять до виникнення конфліктів при спілкуванні їх з однолітками та з дорослими. У багатьох дітей при втомі порушується сон і апетит. Усе це так звані зовнішні ознаки втоми. На фоні втоми і перевтоми понижуються захисні функції організму і, отже, підвищується схильність до захворювань.

Саме тому в дошкільному закладі вихователь, щоденно проводячи різні форми роботи з дітьми, повинен так організувати педагогічний процес, щоб втома у дітей, яка виникла в результаті їх діяльності, легко усувалась своєчасним відпочинком, переміною дій і положень. Якщо вихователь буде дотримуватися гігієнічних і педагогічних рекомендацій до організації навчальної, ігрової, трудової діяльності і відпочинку дошкільників, то всі види діяльності не тільки не призведуть до розвитку втоми, але й будуть сприяти вдосконаленню фізіологічних можливостей організму.

Одне з провідних місць у попередженні перевтоми й охорони нервової системи дітей належить фізіологічно повноцінному сну, який відповідає віковим і індивідуальним потребам організму дитини.

Отже, створення позитивних зовнішніх умов, в яких здійснюється діяльність дітей, своєчасний відпочинок, тепла, дружня атмосфера є діючими заходами захисту нервової системи дітей.

Гігієнічна організація сну в дошкільних закладах. Сон - найважливіша потреба організму людини. Задоволення цієї природної потреби сприяє гарному самопочуттю і нормальній працездатності. Для дітей раннього і дошкільного віку фізіологічно повноцінний сон складає основу міцного здоров’я і правильного розвитку.

Потреба у сні значно пов’язана з умовами навколишнього середовища, з функціональним станом організму і залежить від багатьох факторів. Тому, щоб створити умови для повноцінного сну дитини, вихователь повинен знати вікові й індивідуальні особливості сну дошкільника та володіти педагогічними прийомами, що впливають на його якість.

Видатний фізіолог І.П.Павлов установив, що сон - це гальмуючий стан нервових клітин, який виникає після їх активної діяльнос ті. Сон відновлює нормальну діяльність організму, функції нервс^их клітин кори великих півкуль головного мозку. Тому дуже велика роль повноцінного сну для дитини дошкільного віку, організм якої потребує не тільки відновлення використаної енергії, але й створення позитивної основи для його подальшого розвитку.

Сон, як фізіологічний процес, протягом життя людини проходить складний шлях формування від поверхневого, уривчастого на першому місяці життя до більш глибокого в наступні роки.

Для формування повноцінного сну у дітей важливо на всіх вікових етапах створювати необхідні для нього гігієнічні та педагогічні умови, усувати причини, що заважають його настанню.

У дитячому закладі потрібно забезпечити достатню для кожної вікової групи тривалість сну, швидке засинання, міцний сон і спокійне пробудження дітей. Частота і тривалість сну дітей різного віку наведена в таблиці 7.

Педагог має обов’язково враховувати індивідуальні особливості кожного вихованця. Діти дошкільного віку повинні спати за добу не менш 11-12 годин. Денний сон у залежності від віку триває до 2 - 2,5 годин.

Дитину, яка вперше вступила в дошкільний заклад і ще не встигла звикнути до нових умов, потрібно вкладати в останню чергу, щоб вона бачила, як лягають інші діти.

Під час сну стан теплового комфорту досягається шляхом відповідного підбору одягу. Вихованці при вкладанні та підйомі переодягаються в групових приміщеннях або в спальнях. Діти здорові, раніше загартовані, можуть одягатися після сну при температурі повітря 16-18 °С, приймаючи при цьому повітряні ванни.

У теплу пору року діти сплять у легкій білизні з короткими рукавами, а влітку в жаркі дні - в самих трусах. Після їх вкладання вихователь відкриває кватирки, вікна. Протягом сну дітей їх залишають відкритими лише з однієї сторони і закривають за 20-30 хв. до підйому дітей.

Таблиця 7

Частота і тривалість сну для дітей раннього та дошкільного віку

Вік дітей	Частота денного сну	Тривалість сну в годинах
Вік дітей	Частота денного сну	денного	нічного	за добу
3-6 міс.	4	7,5	9,5	17
6-10 міс.	3	6	10	16
10 міс. - 1,5 р.	2	4	10,5	14.5
1,5-3 роки	1	3	10,5	13.5
3-5 років	1	2	10-11	12-13
6-7 років	1	2	9,5-10	11,5-12

Укладання дітей - найбільш складний і відповідальний момент в організації сну, який має велике значення для його нормальної проходження.

Вихователю необхідно знати особливості кожної дитини, доброзичливо і в той же час наполегливо укладати всіх спати. Тільки так можна досягти швидкого засинання вихованців групи. Спокійні умови створять загальний позитивний настрій перед сном, а тиша в спальні буде сприяти глибокому сну.

Під час сну вихователь повинен стежити, щоб діти не вкривались ковдрою з головою; на подушці повинна лежати тільки голова, а не корпус. Тривале перебування тіла дитини в одному і тому ж положенні може призвести до деформації черепа, грудної клітки, хребта, таза.

За даними фізіологічних досліджень, сон проходить різні фази: після засинання звичайно одразу настає глибокий сон, потім він змінюється більш поверхневим і знову глибоким. Під час нічного сну така циклічна зміна фаз може відбуватися до 8-10 разів, якщо він не перерветься. Загальна тривалість одного циклу, який складається з фази глибокого і неглибокого сну, дорівнює приблизно 1 год. Вдень повноцінний сон дитини забезпечується 2-3 періодами глибокого сну.

Отже, протягом 1,5-2 год. періоди глибокого сну повторюються двічі; при 2-3 год. сні - 3 рази.

Дослідженнями доказано, що під час денного сну у багатьох дітей повне гальмування настає тільки в другій, а іноді і в третій період глибокого сну. Тому необхідно охороняти сон дітей під час усієї його тривалості.

Для бадьорого, гарного самопочуття дітей велике значення має і правильний їх підйом. Найбільш сприятливе самостійне пробудження. А якщо дитину будять, особливо в фазі глибокого сну, то вона просинається не відразу, важко і довго залишається загальмованою, тому що її фізіологічні системи функціонують на низькому рівні. Спостереження показують, що діти, яких підняли з ліжка після денного сну, не дочекавшись їх самостійного пробудження, довго не можуть включитися в рухову діяльність, бувають в’ялими і пасивними. Тому рекомендується, щоб дитина, прокинувшись самостійно, ще 5 - 10 хвилин спокійно полежала в ліжку, тому що різкий перехід від сну до неспання може негативно відбитися на стані її здоров’я.

Так дитина готується до активної діяльності.

Сон дітей може легко порушуватися під впливом різних причин, особливо якщо немає одностайності вимог до його організації в дошкільному закладі і вдома. З цього приводу з батьками треба проводити роз’яснювальну роботу, тому що багато з них недооцінюють значення сну для здоров’я і розвитку дитини.

Добова потреба дитини у сні задовольняється в основному за рахунок нічного сну, який, як правило, проходить у домашніх умовах. Дорослі повинні розуміти значення нічного сну, створювати необхідні умови для його нормального проходження.

Щоб діти швидко засинали і міцно спали, вкладати їх потрібно в один і той же час. Це сприяє виробленню умовного рефлексу, сон буде спокійним і наставатиме швидко.

Вихователі повинні пояснювати батькам, що і в домашніх умовах необхідно виконувати всі ці вимоги. Крім того, батьки повинні знати, що перед сном дітям не можна багато давати їсти і пити, особливо міцний чай, каву, какао, розповідати їм страшні казки, гратися в збуджуючі рухливі ігри. Дуже важливо, щоб і в домашніх умовах діти мали індивідуальні ліжка, оскільки сон в одному ліжку з другими дітьми чи дорослими не створює умов для спокійного відпочинку, сприяє легкому зараженню інфекційними хворобами.

Отже, організація сну - один з відповідальних моментів всього розпорядку життя дітей, він потребує більшої уваги до себе з боку батьків, вихователів, створення всіх умов, що виключають можливість його порушення.

Організація ігрової діяльності дітей. Чим старша дитина, тим більше часу протягом дня вона проводить у стані активного неспання. Діти дошкільного віку можуть не спати до 5-6 годин безперервно. Тому дуже важливо правильно організувати їх діяльність у цей період. Від того, чим заповнено у дитини активне неспання, залежить його дієздатність, настрій, якість і глибина сну.

У дитячому садку період неспання складається з різноманітної діяльності. Це й організовані заняття, праця, самостійна рухова, ігрова діяльність, розваги.

Як відомо, грі належить провідна роль у розумовому і фізичному розвитку дитини, вихованні у неї моральних якостей, почуття колективізму, самостійності. У процесі гри вирішуються багато виховних задач - навчальні завдання, формуються і вдосконалюються у дітей необхідні корисні навички, закріплюються та поглиблюються їх уявлення про навколишній світ.

Ігри дошкільнят різноманітні за характером і змістом: сюжетно- рольові, дидактичні, рухливі, спортивні. Враховуючи велике значення гри для всебічного розвитку дитини-дошкільника, треба пам’ятати, що і цей вид діяльності, як і інші, потребує вмілого педагогічного керівництва.

Організовуючи і направляючи ігри дітей, треба також обов’язково враховувати характер попередньої і наступної діяльності в режимі дня. Наприклад, рухливі ігри, пов’язані з великою інтенсивністю рухів, не повинні проводитися перед денним чи нічним сном дітей, а також після приймання їжі. Під час прогулянки, на якій можна організувати різні ігри, треба враховувати погодні умови. В жарку літню погоду перевагу віддають іграм малої та середньої рухливості, а ігри, пов’язані з бігом, стрибками, які потребують інтенсивних рухів, краще проводити в другій половині дня, коли спека спаде.

Для повноцінної гри на прогулянці важливо, щоб одяг дозволяв дітям вільно рухатись і відповідав погоді. І в приміщенні одяг дитини повинен бути раціональним, а в групі необхідно підтримувати нормальний повітряно-тепловий режим.

Роль прогулянки в режимі дня. Перебування на свіжому повітрі зміцнює здоров’я і загартовує організм, всебічно розвиває дітей, активізує їх рухливу діяльність. Дитина дошкільного віку повинна гуляти (навіть в холодну пору року ) до 4-5 годин в день. Влітку ж уся діяльність дітей може проходити на повітрі.

Прогулянки в дошкільних закладах проводяться з дітьми від 1,5 року і старше. З дітьми до 1,5 року в зимовий час прогулянки не проводяться, оскільки організація їх в умовах великого дитячого колективу дуже складна. Діти після 1,5 року гуляють у певні години: перший раз - після ігр і занять, які проводяться після сніданку (до 2 годин, другий раз - після полуденку (2 години). Загальна тривалість прогулянок у зимовий час - 3-4 годин, в теплу пору року більше, а влітку діти майже весь день проводять надворі.

Щоб тривалість щоденного перебування дітей на повітрі відповідала фізіолого-гігієнічним рекомендаціям, потрібно: 1) ранковий прийом дітей проводити на вулиці протягом усього року; 2) проводити на повітрі ранкову гімнастику і частину фізкультурних занять; 3) чітко виконувати всі режимні процеси протягом дня, що дозволить своєчасно виходити на прогулянку і забезпечить достатню її тривалість у дитячому садку (від Ігод 40-50 хв. вранці до 1,5-2 год. ввечері ) і з батьками, повертаючись додому, діти перебувають на повітрі до 1,5 години.

В залежності від віку дітей, клімату, погоди і можливостей дитячого закладу під час прогулянок з дітьми необхідно організовувати різні ігри, гімнастичні вправи, працю на ділянках, у саду, катання на велосипедах, педальних автомашинах, а в зимовий час - на санках, лижах.

Групові майданчики повинні мати пісочниці, фізкультурне обладнання, необхідний інвентар і іграшки.

Діти до 3 років виходять на прогулянку взимку в безвітряну погоду при температурі зовнішнього повітря - 15°С, а 4-7 років - до - 18 -22°С. При низьких температурах час прогулянок скорочується.

Діяльність дітей на прогулянці постійно повинна бути під контролем вихователя. Потрібно стежити за тим, щоб діти були зайняті, не бігали, не сильно втомлювалися.

Для того, щоб не хворіти простудними захворюваннями, діти не повинні сідати на землю, особливо восени та взимку. Найкращим засобом запобігання захворюванням є загартовування та дотримання гігієнічних навичок.

Прогулянка проводиться в будь-яку погоду. При невеликому дощі її можна організувати під навісом, в іншому захищеному від вітру і опадів місці. В цьому випадку з дітьми проводять бесіди, читають їм казки, організовують спокійні ігри, які не потребують великого простору. Іноді при поганій погоді тривалість прогулянки можна скоротити, але повністю відміняти її не треба.

Протягом дня в дитячому садку дитина зазнає різноманітні навантаження, пов’язані з необхідністю виконання багатьох вимог режиму і програми навчання. На самостійну діяльність у дошкільнят залишається порівняно мало часу. В цьому відношенні прогулянка особливо важлива і необхідна, тому що дітям надається можливість проявити свої творчі здібності, пограти в улюблені ігри, використовуючи обладнання ігрової ділянки, іграшки, побігати.

Вихователь планує зміст кожної прогулянки. Відповідно до “Програми виховання і навчання в дитячому садку” правильна організація прогулянки передбачає використання рухливих і спортивних ігор, фізичних вправ, спостережень, праці, самостійної діяльності, а ефективність реалізації всіх компонентів прогулянки цілком залежить від вихователя.

Важливий момент в організації прогулянки - одягання дітей і вихід їх на ділянку. Як тільки частина дітей одягнеться, вихователь, щоб не затримувати цих дітей у приміщенні, виходить з ними на ділянку, інші продовжують одягатися під наглядом няні, яка виводить їх гуляти пізніше. Щоб прискорити цей процес, можна з трирічного віку використовувати так званий фронтальний метод одягання дітей, коли вони одночасно одягають спочатку штани, взуття, кофти, шапки, потім пальто. Але і в цьому випадку також потрібна допомога дорослих.

Режим харчування. Повноцінний фізичний і нервово-психічний розвиток дитини можливий лише при забезпеченні раціонального харчування, що передбачає використання необхідного набору продуктів, в яких містяться всі потрібні харчові компоненти, мінеральні солі, вітаміни в співвідношенні згідно з віковими потребами організму, що росте.

Для правильного розвитку дитини повинен бути раціональний режим харчування. Він передбачає приймання їжі у встановлений час. Це сприяє виробленню у дітей умовного рефлексу на час, що підвищує збудливість травних залоз і сприяє кращому виробленню травних соків ще до того, як їжа надійде до шлунка. У дитини з’являється апетит і вона охоче з’їдає запропоновану їжу. А харчові речовини швидше перетравлюються в шлунково-кишковому тракті і добре засвоюються організмом.

Важливо, щоб дитина вдома, перед приходом до дитячого садка не отримувала сніданок. Навіть невелика кількість їжі, яку дитина отримає вдома зумовить гальмування в корі головного мозку травного центру, внаслідок чого знижується апетит, дитина відмовляється від сніданку в дитячому садку або з’їдає його неохоче. Не отримавши потрібної кількості їжі під час сніданку, через 1-2 години дитина відчуває сильний голод; обід з’їдає з задоволенням, може, навіть, переїсти, а від полуденка знову відмовляється. Таке постійне порушення режиму харчування призводить до того, що дитина не отримує достатньої кількості харчових речовин, відстає в фізичному розвитку, погіршується її працездатність.

Понижений апетит (анорексія) - часте явище у дітей, особливо раннього віку. Анорексія нерідко виникає внаслідок годування дитини насильно, або під впливом якого-небудь подразника (опік слизової оболонки рота гарячою їжею, різке зауваження дорослих під час приймання їжі тощо). У деяких випадках анорексія може супроводжуватися нудотою і блюванням. Ці явища спостерігаються у дітей зі слабкою нервовою системою в перші дні перебування в дошкільному закладі.

Дуже важливо, щоб протягом дня правильно розподілялася енергетична цінність їжі. При чотириразовому харчуванні рекомендується під час сніданку використовувати 25% калорійності денного раціону; під час обіду-35-40%; полудня-10-12%; вечері- 20-25 %. В літній час, коли рухова активність дітей збільшується, калорійність щоденного раціону повинна бути на 10-15% збільшена (за рахунок молочних продуктів, овочів, фруктів).

Необхідно також дотримуватися і норми об’єму порцій готових блюд для дітей різного віку, які у відповідності з методичними рекомендаціями повинні складати за добу: для дітей 1,5-3 років - 1200-1400 г; для дітей 3-4 років - 1700- 1800 г; для дітей 5-6 років - 1900-2100 г.

Принципами раціонального харчування передбачається введення до харчового раціону молока (500 г для кожної дитини дошкільного віку); сиру домашнього (40 г); сметани (до 10 г); вершкового масла (23 г); олії (9 г); м’яса (100 г); риби (50 г); круп, макаронних виробів (45 г); картоплі (220 г); фруктів свіжих (60 г); хліба пшеничного (110 г); хліба житнього (60 г) Харчовий раціон також повинен вміщувати і продукти, в склад яких входять дуже важливі мікроелементи, які необхідні для правильного розвитку дітей: натрій, калій, магній, залізо, марганець, кальцій. Ці мікроелементи беруть участь в обмінних процесах і містяться в крупах, бобових, овочах, молочних продуктах.

Регулярність харчування і створення позитивних умов сприяють виробленню у дитини позитивного харчового рефлексу, а цс застава гарного апетиту і засвоєння їжі. За столом не варто підганяти дітей, силою годувати їх, умовляти. Це може викликати стійку негативну реакцію на певні страви, яка в кінцевому результаті стане звичкою. Треба не примушувати дитину їсти, а створити такі умови, при яких з’явиться бажання їсти. Як правило, здорові діти при добре налагодженому режимі харчування ніколи не страждають відсутністю апетиту.

Кожний прийом їжі в дитячому садочку треба використовувати як позитивний момент для виховання у дітей культурно-гігієнічних навичок і навичок по самообслуговуванню. Вихованці старшого дошкільного віку повинні вміти користуватися всіма столовими приборами, серветкою, старанно і безшумно пережовувати їжу, їсти акуратно, правильно сидіти за столом. Перед їжею всі миють руки з милом, насухо їх витирають, а після їжі полощуть рот питною водою.

Важливим моментом в організації харчування в дошкільному закладі є чергування дітей. Вони допомагають няні сервірувати столи, роздавати хліб, другі, треті страви. Все це сприяє вихованню у дошкільнят працелюбності, самостійності. Але треба пам’ятати про тс, щоб у чергових не порушувався режим дня, щоб їх допомога дорослим була посильною і не скорочувала б час на прогулянку чи підготовку до сну. Вихователь слідкує за тим, щоб чергові, приступаючи до своїх доручень, перш за все помили руки з милом, наділи чисті фартухи, косинки.

Організація проведення занять в дошкільних закладах. Важливим моментом режиму дня дітей дошкільного віку є обов’язкові заняття, в процесі яких у дітей формуються якості, необхідні для заняття в школі: активність, ініціативна творчість, уміння спокійно сидіти за столом протягом певного проміжку часу, оволодіння елементами письма, навичками читання.

Заняття є не тільки провідною формою навчання, але й засобом всебічного розвитку дітей, вони сприяють формуванню у дитини різноманітних навичок і умінь. Організоване навчання створює умови для нормального психічного і фізичного розвитку дошкільнят, і від того, наскільки раціонально і ефективно реалізується цей вид діяльності, залежить рівень розвитку дітей.

Заняття помітно впливають на фізіологічні функції організму дитини, тому що потребують від нього певних зусиль, обмеження природної рухової активності, концентрації уваги. Тому проводити заняття треба в сприятливих гігієнічних і педагогічних умовах, які сприяють запобіганню втоми. Організація занять повинна передбачати і шляхи підвищення фізіологічних можливостей дитячого організму, вдосконаленню його витривалості.

Проведення навчальних занять на належному педагогічному рівні потребує певної напруги і від вихователя. Крім його загальної професійної підготовки, знання вікових психофізіологічних особливостей дітей, основ гігієни, необхідні щоденна підготовка до кожного заняття і планування своєї праці.

Організація навчальної діяльності в дитячому садку суттєво відрізняється від системи шкільного навчання. Заняття з дітьми раннього віку здійснюються переважно в індивідуальній формі і носять ігровий характер. Поступово, з віком дітей об’єднують у невеличкі підгрупи, а потім - в першій і другій молодшій групі переходять до групових занять.

Одночасно збільшується і тривалість занять - від 8-10 хв. у ранньому віці до 25-35хв. у старшій і підготовчій групах. До цього віку у дітей, як правило, сформовані посидючість, здатність до зосередженої роботи на різноманітних за характером і змістом занять.

Видатним фізіологом М.Є.Введенським були сформовані основні принципи або умови, що визначають продуктивність розумової праці. Ці принципи універсальні, вони базуються на фізіологічних закономірностях зміни працездатності людини і тому можуть використовуватися для організації праці дорослих і дітей: 1) поступовість входження в роботу - від більш легкої частини до більш складної; 2) чергування різних видів діяльності і своєчасне переключення з одного виду праці на інший; 3) організація відпочинку, мікропауз, спрямованих на попередження втоми; 4) чітка регламентація діяльності в відповідності з фізіологічними можливостями працюючого; 5) створення позитивних гігієнічних умов.

Фізіологічними дослідженнями показано, що чим молодша дитина, тим менш виражена у нього здатність до тривалої активної уваги, яка необхідна для виконання різноманітних завдань на заняттях. Наприклад, відзначено, що відповідну, так звану задану позу молодші діти можуть зберігати не більше 1,5- 2 хв; діти старшого дошкільного віку - не більше 3-4 хв. Безперервна тривалість уваги в процесі роботи навіть у старших дітей обмежена в середньому 12-15 хв.

Правильна організація навчальної діяльності в дитячому садку передбачає виконання таких вимог: 1) відповідність об’єму, змісту і методики занять віковим психофізіологічним особливостям і пізнавальним можливостям дітей. Це означає, що навантаження на заняттях повинно бути посильним для дітей, а зміст матеріалу, наочні посібники цікавими і нескладними для сприйняття; 2) раціональне розподілення навчального матеріалу протягом всього навчального року, правильне планування змісту навчальної програми, поєднання легких і важких предметів, розумових і рухових навантажень з урахуванням природної зміни рівня працездатності дітей протягом дня, тижня і року.

Кількість навчальних занять на тиждень в молодшій та середній групі - 10; в старшій - 15; в підготовчій - 19. Тривалість одного заняття в молодшій групі не більше 10-15 хвилин; середній - 20 хвилин; старшій - 20-25 хвилин; підготовчій - 25-30 хвилин.

Існує поняття про більш важкі (знайомство з природою, розвиток мови, математика) та легкі (малювання, аплікація, ліплення) заняття. Доцільне поєднання одного заняття з статистичним напруженням (ліплення, малювання), другого з динамічним компонентом (музичне виховання, фізична культура).

З метою зниження щільності першої половини дня одне заняття необхідно перенести на післяобідній час.

Заняття з дітьми повинні бути різноманітними. Так, на занятті з ознайомлення з навколишнім світом, природою треба проводити спостереження, екскурсії, читання та розповіді художніх творів, бесіди, опис навколишніх предметів, розповіді за картиною, складання листів з дітьми із записом вихователя, творчі розповіді за сюжетною обстановкою, творчі розповіді на певну задану тему, придумування кінця казки, розучування віршів, дидактичні ігри, слухання радіопередач.

На заняттях необхідно широко використовувати наглядні посібники, дидактичні ігри, зацікавити дітей, спонукати їх до творчості.

Велике значення у навчанні дошкільнят має трудове навчання. Види дитячої праці різноманітні. В молодших групах трудове навчання полягає у формуванні навичок самообслуговування, елементарної допомоги дорослим у сервіруванні стола, підготовці до занять, догляду за рослинами. В середній групі діти можуть накривати на стіл, витирати пил зі столу, виконувати посильну роботу на городі. Діти старшої та підготовчої групи можуть застеляти за собою постіль, готувати нескладні страви, саджати на клумбі рослини. Тривалість такої роботи 20 хвилин (старша та підготовча група) та до 10 хвилин (молодша група).

У всіх групах протягом тижня є динамічні заняття (музичне виховання та фізична культура). Не дозволяється фізичне виховання проводити першим заняттям. Фізичне виховання викликає стан кисневої нестачі, що зумовлює значну втомлюваність дітей.

У всіх групах у середині заняття проводиться фізкультхвилинка тривалістю 1,5-2 хв. Тривалість перерви між заняттями 10-12 хвилин. Підчас перерви проводяться рухливі ігри помірної інтенсивності.

Домашні завдання дітям не задаються.

Два рази в рік влаштовуються канікули. Діти відвідують дошкільні заклад, але навчальні заняття (крім музичних та фізичного виховання) не проводяться. В такі дні можна влаштовувати спортивні рухливі ігри, спортивні свята, збільшити тривалість прогулянок.

Відомо, що на початку року, протягом приблизно 5-6 тижнів, рівень працездатності дошкільників відносно невисокий ( період адаптації). Поступово, по мірі тренування цей рівень підвищується і до середини навчального року досягає свого оптимуму. До кінця року працездатність більшості дошкільників знову знижується.

Певні закономірності виявлені і в зміні працездатності дітей протягом тижня: найбільш високий її рівень відмічається у вівторок, середу і в четвер; до кінця тижня вона знижується. Протягом одного дня найбільш високий рівень працездатності припадає на період між 9 і 11 год. - це перше підвищення; друге підвищення, більш короткочасне, спостерігається у дітей між 16 і 17 год. Усі ці особливості потрібно враховувати при побудові навчального процесу.

Певну динаміку працездатності можна спостерігати у дошкільнят і протягом одного заняття: на початку його діти ще малоактивні, потім поступово їх увага стає більш зосередженою. Тому починати заняття треба з полегшеного матеріалу, що підводить до основного розділу (4-7 хв). Вихованці будуть включатися в роботу, налаштовуючись на розв’язання більш складних задач. Найбільш складний матеріал доцільно давати в середині заняття, після цього проводять фізкультхвилинку: на 7- 9 хв. у середній групі; на 10-12 хв. у старшій і на 12-14 хв. у підготовчій групі. Остання третина часу заняття полегшується за рахунок повторення.

Важливий вплив на працездатність і самопочуття дітей мають гігієнічні умови, в яких навчаються діти. Недостатнє освітлення, душне приміщення, неправильно підібрані меблі можуть викликати у дитини не тільки ранню втому, але й спричинити порушення зору, постави, малокрів’я.

Діти дошкільного віку значно швидше, ніж дорослі втомлюються в недостатньо провітреному приміщенні. Це пов’язано з тим, що з посиленими процесами росту і розвитку організму збільшується потреба в кисні, а опірність несприятливим впливам навколишнього середовища нижча, ніжу дорослих. Тому приміщення, де проводяться заняття, мусить добре провітрюватися, температура повітря в ньому повинна бути 20-21 °С, відносна вологість - 30-60%.

Для вироблення правильної, невимушеної, прямої посадки з легким нахилом голови кожній дитині потрібно правильно підібрати меблі. Пряма посадка - менш втомлива, так як при ній центр тяжкості тіла знаходиться під точками опори. При такій посадці органи грудної клітки, черевної порожнини не стиснені, дихання вільне, навантаження на кістково-м’язову систему мінімальне, зір не напружений. Така посадка може здійснюватися тільки в тому випадку, якщо столи і стільці, якими користуються діти відповідають їх зросту і находяться в правильному відношенні один до одного.

При правильній посадці дитина повинна сидіти прямо, спираючись спиною на спинку стільця, передпліччями на стіл, ногами на підлогу так, щоб стегна по відношенню до гомілок були під прямим кутом і 2/3 стегна повинні розміщатися на сидінні.

Висота сидіння стільця над підлогою повинна бути рівною довжині гомілки сидячого разом зі ступнею (вимірювати потрібно від підколінної впадини і добавити 1-1,5 см на висоту каблука). При дуже високому сидінні положення тіла сидячого нестійке, оскільки його ноги не дістають до підлоги. При дуже низькому сидінні доводиться, або відводити ноги в сторону, що порушує правильність посадки дитини і приводить до викривлення постави, або підбирати їх під сидіння, що може викликати оніміння ніг.

Висота стола над сидінням, або диференція повинна дозволяти сидячому вільно без піднімання плечей, класти передпліччя на його кришку. При дуже великій диференції сидячий за столом вимушений піднімати плечі (особливо праве), а при дуже малій - згинатися, згорблюватися і наближати очі до розглядуваних предметів.

Якщо меблі не відповідають зросту, під ноги дитини кладуть підставку, а під сідниці і в ділянки поперекового вигину підкладаються валики.

Щоб під час занять дитина могла спиратися спиною на спинку стільця, дистанція спинки - відстань між спинкою стільця і краєм стола (задній край стола) повинна на 3-5 см перевищувати передньо- задній розмір грудної клітки. При цьому відстань між переднім краєм стільця і заднім краєм стола по горизонталі - дистанція сидіння - стає негативною, тобто край стільця на 3-4 см заходить під край стола. При відсутності відстані між краєм сидіння і краєм стола - нульова дистанція сидіння, а при декілька відсунутому від краю стола сидінні - позитивна дистанція сидіння - спиратися на спинку стільця при виконанні якоїсь роботи за столом неможливо.

Домагатися від дітей правильної посадки можна лише тоді, коли меблі відповідають зросту і пропорціям тіла.

Для дитячих ясел, садків шкіл розроблені меблі різних розмірів. Розміри столів і стільців повинні відповідати вимогам МДСТу 19301. 1- 94 та 19301.2 - 94 “Меблі дитячі дошкільні. Функціональні розміри” (в якості державного стандарту України введений в дію наказом Держстандарту України від 05. 02.1996 р. №52 з 01.01.97 р.)

Дітей розсаджують по зросту так, щоб меншого зросту були ближче до вихователя (за перші столи), з дефектами зору висаджують ближче до джерела світла і вихователя; а з пониженим слухом - ближче до вихователя. Перші ряди столів розташовуються не ближче ніж на 1,5-2 м, останні - не дальше ніж на 6 м від дошки.

Заняття, пов’язані з напруженням зору, повинні по можливості проводитися при природному освітленні. Освітленість робочих місць повинна бути 150лк.

Якщо під час заняття природна освітленість недостатня, потрібно використовувати штучні її джерела. В групових приміщеннях норма ш гучного освітлення при використанні ламп розжарювання повинна складати 100 лк., при люмінісцентному освітленні - 200 лк.

У групах дітей дошкільного віку повинно бути 8 світильників з лампами розжарювання 300 Вт.

Під час проведення занять вихователь повинен слідкувати, щоб діти дотримувалися правильної посадки, особливо тоді, коли це пов’язано з посиленою діяльністю зорової функції, тобто при малюванні, письмі, розгляданні картинок.

Матеріали, необхідні для малювання: папір, олівці, фарби, пензлики і ін. необхідно розкласти до занять так, щоб дітям було зручно працювати.

Малюнки, які використовує вихователь для показу дітям, повинні бути яскравими, щоб кожну деталь на них діти бачили без напруження зору на відстані не менше 8 м. Рекомендована величина малюнка для показу дітям: 35x21 см.

Під час проведення занять в приміщенні повинна бути тишина, дозволяються лише неголосні розмови, пов’язані з процесом виконання роботи. Під час малювання діти повинні тримати олівець без напруження між великим і вказівним пальцями правої руки, на відстані 4-5 мм від відточеного кінця і під кутом 60 град, по відношенню до паперу.

В усіх вікових групах для малювання дітям дають кольорові олівці (наприклад “Радуга”, “Мистецтво” та ін.). Старші діти малюють олівцями з простими графітами.

Якщо діти малюють фарбами, їх перед заняттями розводять самі вихователі. Під час і після занять брудні пензлики діти повинні класти на спеціальні підставки, які мають бути поставлені у кожного робочого місця.

Заняття з фізичної культури проводяться вихователями або музичними працівниками. Вони складаються з трьох частин:. вступної, необхідної для підготовки організму дитини до діяльності, основної, яка містить різні вправи, біг, стрибки, рухливі ігри, та заключної, протягом якої організм повертається у вихідний стан.

Вправи та рухливі ігри підбираються з урахуванням дії на групи м’язів, які беруть участь в збереженні правильного положення тулуба, голови, плечового поясу.

Навантаження в рухливих іграх і фізичних вправах повинно чітко дозуватися, не дозволяється давати вправи дітям з тривалим статичним напруженням м’язів, а також силових вправ, які потребують затримки або напруження дихання.

Загальна тривалість занять з гімнастики для дітей 3-5 років - 20-25 хв, для дітей 6-7 років - 30-35 хв.

Для великого емоційного підйому дітей, вироблення у них почуття ритму і темпу, фізичні вправи бажано проводити під музику.

Різноманітне спортивне обладнання: гімнастичні стінки, стойки д ля стрибків, гірки та ін., а також обладнання (м’ячі, прапорці, обручі) - дозволяють дітям швидше засвоїти потрібні рухи, робити заняття по гімнастиці більш цікавим і менше втомленим. Усі заняття з гімнастики необхідно проводити в спеціально обладнаних спортивних залах.

У теплу пору року заняття з розвитку рухів необхідно проводити на майданчику. Одяг під час занять повинен бути легким, не заважати рухам.

Ефективною мірою підвищення рухової активності дітей є введення третього ( за тиждень) фізкультурного заняття, починаючи з другої молодшої групи, а також обов’язкове проведення рухливих ігор і фізичних вправ у години прогулянок (починаючи з першої молодшої групи). Третє заняття з фізкультури організовується на ранковій прогулянці і будується з урахуванням кліматичних погодних умов, рівня розвитку навичок у дітей.

Перевагу треба віддавати тим видам рухів і вправ, які не можна здійснити в приміщенні: зимою — ходьба на лижах; загально- розвиваючі вправи при цьому можуть проводитися в якості підготовчого етапу. В теплу пору року заняття на повітрі стають більш різноманітними - організовуються спортивні ігри, вправи, дидактичні рухливі ігри.

Організація трудової діяльності дітей у дошкільному закладі. У дитячому садку, відповідно з програмою виховання і навчання, використовують різноманітні форми трудового виховання дошкільнят. У дітей від молодшого до старшого дошкільного віку послідовно формують самостійність, початкові навички самообслуговування.

В кожній віковій групі дітям прищеплюють трудові навички. Молодших дошкільників учать правильно одягатися, доглядати за іграшками, підтримувати порядок у приміщенні, допомагати старшим по догляду за рослинами і тваринами як у приміщенні, так і на ділянці.

В старшому віці, крім перелічених видів праці, діти допомагають дорослим в їдальні, прибиранні приміщень; на ділянці прибирають сухі листя, сніг, поливають квіти і рослини. А також діти вчаться мити, вишивати, робити аплікації, сувеніри. Діти 6-7 років працюють з деревом: розпилюють, збивають, фарбують різні деталі, привчаються правильно користуватися молотком, пилкою.

Вихователі стежать за тим, щоб при виконанні дітьми тієї чи іншої роботи дотримувалися гігієнічні вимоги. Праця за своїм змістом і тривалістю повинна відповідати як віковим, так і індивідуальним можливостям кожної дитини.

Праця на ділянках (скопування грядок, поливка рослин, прибирання ділянки від сухого листя, снігу і ін.) повинна тривати не більше 7-10 хвилин для дітей 6-7 років.

Господарсько-побутова праця (прибирання приміщення, миття іграшок, праця в куточку природи) організовується під час ігрової діяльності дітей і триває безперервно протягом 25-30 хвилин.

Стіл для праці з деревом (висотою трохи нижче поясу дитини) розміщують так, щоб світло падало з лівої сторони. До столу прикладають підставну дошку для праці з молотком. Довжина дошки повинна дорівнювати довжині стола, ширина - 25-30 см, висота - 3-4 см.

Інструменти для праці з деревом повинні міститися в ящику з двома відділеннями: вузьке - для збереження пилки-ножівки, широке - для молотка і коробки з цвяхами, щипців, лінійки, олівця. Інструменти повинні бути небезпечними, пилка під час роботи захищена коробкою з метою попередження лівої руки дитини від травм; кінець молотка закруглений. Вага молотка металічного з дерев’яною ручкою 180- 200 гр., цвяхи довжиною 2-3 см з широкою головкою; ножівка з висотою зубця 4-5 мм, довжиною полотнища 350 мм, шириною від ручки 40-50 мм, до кінця - 25-30 мм, ручки пилки дерев’яні.

Для роботи дітям дають дерев’яні заготовки (бруски, рейки, прямокутники), сухі і добре вистругані. Заготовки роблять із м’яких порід дерева (липи, вільхи, сосни) і зберігають в ящиках з відділеннями, які розміщуються поряд з робочим столом. В ході роботи дорослі слідкують, щоб діти не залишались в одній позі (робота з деревом, прополка рослин та ін.), не напружувались, не піднімали тяжкі, непосильні для них предмети, не носили воду, землю, листя в одній руці.

Предмети для праці повинні бути зручними, мати привабливий вигляд, відповідати анатомо-фізіологічним особливостям дитини, виготовлятися із легких, міцних матеріалів. Не дозволяється давати дітям для праці несправні інструменти.

Для догляду за приміщенням в розпорядженні дітей повинні бути фартухи білі і кольорові, клейончасті. Білі використовуються для праці чергових в їдальні (підготовка приладів, хліба, прибирання зі столів після їжі і ін.); кольорові - по догляду за приміщеннями і речами; в клейончастих фартухах діти миють іграшки, перуть лялькову білизну, працюють у куточку природи. Інвентар для прибирання приміщення: щітки для підмітання (довжина ручки 110-120 см, діаметр ручки 2-3 см), совок (розмір 12x12 см, довжина ручки 8-10 см); щітка для підлоги (довжина ручки 100-110 см, діаметр 2-3 см).

У старших групах повинна бути шафа для збереження всіх предметів господарсько-побутової праці, в її відкритій частині зберігаються фартухи для чергових по їдальні, в закритій - на крючках підвішуються щітки, совки для сміття, клейончасті фартухи; в спеціальному відділенні шафи на полках розміщуються тази для прибирання, миття іграшок, прання лялькової білизни.

Щітки для чищення одягу і взуття розміром 14-15 см повинні знаходитися в приймальній кімнаті біля дзеркала.

Для ручної праці в дошкільному закладі повинен бути тонкий і щільний папір, картон такої щільності і розміру, щоб дитина могла вільно різати, різноманітні коробки, котушки, пробки для виготовлення іграшок, сувенірів, промислові відходи, пінопласт, обрізки мідної проволоки, шпагат, а також різний природній матеріал (шишки, жолуді, кора соснова, пір’я птахів, черепашки і ін.), клей, ножіщі, фарби, пензлики і ін. матеріал. Предмети д ля праці з тканиною - шматки, викрійки одягу, голки, нитки, ґудзики і ін.

Але трудове виховання в дитячому садку не буде успішним, якщо вдома дітей відгородять від посильної роботи. Допомога дитини в сім’ї починається з молодшого віку: спочатку це прибирання своїх іграшок, книжок. У більш старшому віці діти можуть поливати квіти, накривати на стіл, годувати птахів, тварин. Дитина повинна добре знати, що в неї є певні обов’язки в сім’ї, що вона може допомогти близьким. Головне, щоб дитина бачила результат своєї праці і те, що вона може зробити сама.

1. Яке оздоровче і виховне значення режиму дня?

2. Які основні принципи побудови режиму дня?

3. Які причини та прояви втоми і перевтоми у дітей і як їх попередити?

4. Які режимні процеси визначають розпорядок дня і які до них висуваються вимоги?

5. Які гігієнічні вимоги до проведення прогулянки дітей раннього і дошкільного віку? Як організується сон дітей у дошкільному закладі?

6.Яке значення має режим харчування в розпорядку дня?

7. Які вимоги висуваються до правильної організації занять у дошкільному закладі?

8. Які гігієнічні вимоги до трудової діяльності дітей у дошкільних закладах?

1. У прикріпленій групі дошкільного закладу з’ясувати відповідність тривалості окремих режимних моментів гігієнічним вимогам.

2. Провести спостереження за денним сном дітей у прикріпленій групі. Виявлені недоліки обговорити з вихователем.

3.Дати гігієнічну оцінку розкладу занять в старшій групі.

4. Дати гігієнічну оцінку проведення занять з малювання, ліплення та ручної праці.

4.4.

<< | >>

↑

Источник: Коцур Н.І.. Основи педіатрії і гігієни дітей раннього та дошкільного віку: Навчальний посібник. - Чернівці: Книги - XXI,2004. - 576 с.. 2004

Еще по теме ГІГІЄНІЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ РЕЖИМУ ДНЯ В ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ:

- Основы педиатрии -

- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -