Пожежна безпека медичних закладів

Закон України “Про пожежну безпеку” визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних та фізичних осіб в цій області, незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

В законі викладені вимоги щодо обов’язків по забезпеченню пожежної безпеки:

а) державних органів;

б) підприємств, установ і організацій;

в) громадян;

г) органів держпожежнагляду;

д) держпожежохорони;

є) відомчої пожежохорони;.

Закон вимагає обов’язкове страхування працівників відомчої пожежохорони на випадок смерті або каліцтва в розмірі десятирічної заробітної плати по посаді, яку вони займають. Страхування - за рахунок підприємств. В законі визначена відповідальність посадових осіб за порушення вимог пожежної безпеки (адміністративна і кримінальна). Максимальний розмір

штрафу близько 2 % місячного фонду зарплати підприємства.

Забезпечення пожежної безпеки об’єкта покладається на їх керівників установ або уповноважених ними осіб і є складовою частиною виробничої і іншої діяльності посадових осіб. Власник підприємства зобов’язаний:

1) розробляти комплексні заходи по забезпеченню правил пожежної безпеки;

2) розробляти і затверджувати положення, інструкції і нормативні акти, контролювати їх виконання;

3) забезпечити додержання протипожежних правил, вимог стандартів, норм, правил і виконання приписів;

4) організувати навчання працівників по правилами пожежної безпеки;

5) тримати у справному стані засоби протипожежного захисту, пожежну техніку, обладнання, інвентар;

6) надавати за вимогою держпожежохорони відомості та документи про стан правил пожежної безпеки об’єктів;

7) здійснювати заходи по упровадженню автоматичних засобів виявлення пожеж та пожежегасіння;

8) своєчасно інформувати державні протипожежні органи про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг та проїздів на своїй території;

9) проводити службове розслідування випадків пожеж;

Відповідальність за пожежну безпеку приміщень установ охорони

здоров’я несуть керівники підрозділів.

З метою попередження пожежі забороняється користуватись побутовими електроногрівними пристроями, несправними електроприладами, курити в не відведених для цього місцях, загромаджувати шляхи евакуації, місця підходу до протипожежного інвентарю. Після закінчення роботи вимкнути всі струмоприймальні пристрої, перевірити всі приміщення, пожежну сигналізацію.

При загораннях негайно викликати пожежну службу за телефоном 01, сповістити керівництво установи, вжити всіх заходів для евакуації хворих, в першу чергу тяжкохворих. Евакуацію потрібно розпочати з того приміщення де виникла пожежа, потім з приміщень, яким загрожує небезпека поширення пожежі. Евакуйованих хворих відправити в безпечне приміщення.

Створення і робота пожежно-технічних комісій (ПТК). З метою залучення працівників установ до активної роботи з проведення профілактичних заходів з пожежної безпеки наказом керівника створюються пожежно-технічні комісії у складі головного інженера (голова), начальника пожежної охорони (дружини), інженерно-технічних працівників, інженерів з охорони праці, інженерів з профілактики пожежної безпеки та ін. В свій роботі пожежно-технічна комісія підтримує постійний зв’язок з органами Держпожнагляду.

Основні задачі пожежно-технічні комісії:

• виявлення пожежонебезпечних порушень;

• сприяння пожежній охороні установ у пожежно-профілактичній роботі та встановленні суворого протипожежного режиму;

• проведення масово-роз’яснювальної роботи.

Пожежно-технічна комісія повинна:

• не рідше 2 - 4 рази на рік проводити огляд всіх приміщень з метою виявлення пожежонебезпечних недоліків, намічати шляхи їх усунення;

• проводити із співробітниками бесіди та лекції на протипожежні теми;

• брати участь, разом з адміністрацією, в розробці інструкцій, правил пожежної безпеки;

• перевіряти виконання протипожежних заходів, запропонованих Держпожежнаглядом.

Всі заходи, що намічені пожежно-технічною комісією до виконання, оформляються актом, затверджуються керівником та підлягають виконанню у встановлені строки.

Організація і робота добровільних пожежних дружин (ДПД). На підприємствах з метою проведення заходів по попередженню пожеж і організації їх гасіння можуть створюватись добровільні пожежні дружини. Добровільні пожежні дружини створюються і затверджується її чисельність наказом керівника-власника. Всі члени добровільних пожежних дружин повинні пройти навчання і здати пожежний мінімум. Командир добровільної пожежної дружини розробляє план дій добровільних пожежних дружин, розробляє обов’язки між членами добровільних пожежних дружин по профілактиці пожеж та при їх виникненні, за кожним членом добровільних пожежних дружин закріплюються вогнегасні засоби. Оплата праці членів добровільних пожежних дружин за час їх участі в ліквідації пожежі чи аварії, проведення протипожежних профілактичних заходів, учбової підготовки, чергувань - з розрахунку середньомісячного, заробітку за місцем роботи. Членам добровільних пожежних дружин може надаватись додаткова відпустка до 10 днів із зберіганням зарплати, а також грошові премії та цінні подарунки. Члени добровільних пожежних дружин підлягають обов’язковому страхуванню на випадок смерті чи каліцтва на суму 10-річного заробітку.

Правила використання вогнегасних засобів, протипожежного

інвентарю і обладнання для пожежегасіння. До первинних засобів пожежегасіння відносяться: вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняні тканини, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати) та пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

Для визначення видів та кількості первинних засобів пожежегасіння слід врахувати фізико-хімічні та пожеженебезпечні властивості горючих речовин, їх взаємодію з вогнегасники речовинами, а також розміри площ виробничих приміщень, відкритих майданчиків та установок.

Будівлі та споруди, які зводяться та реконструюються, мають бути забезпечені первинними засобами пожежегасіння з розрахунку: на 200 м2 площі підлоги - один вогнегасник, бочка з водою, ящик з піском: у місці встановлення теплогенераторів, калориферів - два вогнегасника та ящик з піском на кожний теплогенератор.

Пожежні щити (стенди встановлюються на території об’єкта) з розрахунку - один щит (стенд) на площу 500 м2. До комплекту засобів пожежегасіння, які розміщуються на ньому, слід включити: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском; покривало з з негорючого теплоізоляційного матеріалу розміром 2х2 м; гаки - 3 шт.; лопати - 2 шт.; ломи - 2 шт.; сокири - 2 шт.

Вибір типу вогнегасника залежить від його вогнегасної спроможності, граничної площі, класу пожежі, горючих речовин та матеріалів у захищувальному приміщені або на об’єкті.

Класифікація пожеж поділяється на такі класи:

а) характеристика горючого середовища - звичайні тверді речовини (дерево, вугілля, торф, лаки);

в) горючі рідини та плавкі при нагріванні матеріали (бензин, газ, дизельне паливо, лаки, масло ...);

с) горючі гази (ацетилен, водень, вуглеводні, природний газ);

д) матеріали та їх сплави (калій, магній, натрій, титан, алюміній);

е) електроустановки під напругою.

Вогнегасники розрізняють:

а) за видом вогнегасних речовин:

• рідинні (вода) гасять А;

• пінні - гасять А, В;

• вуглекислотні - гасять В, С, Е, до 380 В;

• аерозольні хладонові - гасять А, В, С, Е, до 380 В - гасяча речовина - бромистий етил (токсично!)

• порошкові - гасять А, В, С, Д, Е до 1000 В.

б) за об’ємом корпусу: 0,5 л; 1 л; 2 л; 5 л; 10 л; 25 л і т.п.

в) за типом пускових пристроїв: вентильні та важільні.

19.2.1.