Кульчицький Янів
До проблеми розмежування понять "духовності", "психічності", "ментальності" і вихідних позицій етнопсихолога як дослідника психологічних особливостей народів від соціального психолога, дослідника національних ментальностей, та цих останніх - від філософа, дослідника духовності, звертається і видатний філософ з діаспори О.
Кульчицький. Однак, на його думку: "поміж усіма трома заслугами дослідження існує - навпаки — якнайтісніша пов'язаність, що зовсім не перешкоджає наявності трьох скерованостей, феноменологічне висловлюючись, інтенціональностей у дослідних намаганнях, звернених на різні аспекти психічно-ментально-духовної дійсності"У рамках розгляду світоглядно-філософських поглядів О. Кульчицького були сформульовані нові теоретичні положення, в яких отримали результати й висновки дисертаційного дослідження:
з’ясовано, що діяльність О. Кульчицького, з одного боку, є явищем європейської традиції, а з іншого, - вагомим наслідком розвитку української філософської думки. Його світоглядні, теоретичні та методологічні принципи формувалися під впливом ідей І. Канта, Е.Муньє, М. Шелера, В. Штерна, Г. Сковороди;
з’ясовано, що філософ заклав міцні підвалини дослідження особливостей українського менталітету. Він пояснив суть людської особистості з позиції націонал-персоналізму;
О. Кульчицький був впевнений, що кожний народ має свої специфічні особливості, свій неповторний світогляд і національний характер. У зв’язку з цим філософом проведений аналіз тих чинників, які його формують;
відповідно до проведеної філософської рефлексії встановлено, що український націонал-персоналізм О. Кульчицького є новою формою осмислення буття людини і в цьому значенні виступає змістовною предтечею класичного персоналістичного гуманізму;
аргументовано, що розробка О. Кульчицьким гуманістичної проблематики на основі специфіки національного менталітету спонукала до формування системи понятійно-категоріальних узагальнень, у яких чітко простежується персоналістський характер української духовності;
концептуально доведено, що осмислення дійсності О. Кульчицьким через „серце” є певною аналогією персоналістській трансцендентності, завдяки чому виникає можливість визначити роль і функції суб’єкта в орієнтації на нову систему персональних цінностей;
з’ясовано, що головною філософською заслугою українського мислителя є відкриття націонал-персоналізму, сенс якого полягає в пояснені природи особи українця як з погляду універсальності, засади якої знаходяться у природі існування „вартостей”, так і унікальності, яка існує в реальності лише у притаманних для особи можливостей;
обґрунтовано, що першим, визначивши філософію не як науку, а цілісну систему знань, О.
Кульчицький випередив свій час, а його ідеї є актуальними сьогодні;з’ясовано, що український мислитель, виявивши у філософії такі галузі, як онтологія, гносеологія, аксіологія, філософська антропологія, цим самим сформулював цілісність філософського знання про людину;
знайшли своє подальше обґрунтування ідеї філософа про те, що в період панування чужих недемократичних режимів, формуються апатичні, агресивні, байдужі один до одного, однакові люди, яким дуже важко піднятися з колін. Через це О. Кульчицький закликав українців не допускатися до такого стану і боротися за своє визволення від поневолення і будувати свою демократичну Україну;
вперше у вітчизняній історії філософії державною мовою викладено погляди українського діаспорного філософа О. Кульчицького на проблеми формування типу української людини. До наукового вжитку запроваджено його оригінальні першоджерела. Встановлено спільні типологічні риси сучасної філософії людини та вітчизняної філософської традиції, яка сягає “філософії серця” Г. Сковороди та П. Юркевича.
2. Соціально-психологічні типи людства
3.