Контроль зовнішніх змінних.

Існує кілька основних прийомів контролю впливу зовнішніх ("інших") змінних на результат експерименту:

1) елімінація зовнішніх змінних;

Експериментальну ситуацію конструюють таким чином, щоб виключити будь-яке присутність в ній зовнішньої змінної.

2) константність умов;

3) балансування;

При балансуванні кожен випробуваний одержує лише одне експериментальне вплив - зовнішня мінлива збалансується за рахунок виявлення ефекту дії на членів експериментальної групи, у порівнянні з ефектом, отриманим при дослідженні контрольної групи. Випробуваний може виявитися тільки в експериментальній або ж тільки в контрольній групі і отримати вплив якої-небудь зовнішньої змінної в обох групах. Балансування використовується при дослідженні незалежних груп,

4) контрбалансіровка;

Контрбалансіровка застосовується в тих випадках, коли є можливість провести декілька серій. Отже, техніка контрбалансіровкі полягає в тому, що кожен випробуваний одержує більш ніж один варіант впливу (АВ або ВА) і ефект послідовності цілеспрямовано розподіляється на всі експериментальні умови.

5) рандомізація.

Рандомизацией називається процедура, яка гарантує рівну можливість кожному члену популяції стати учасником експерименту. Кожному представнику вибірки привласнюється порядковий номер, а вибір досліджуваних в експериментальну і контрольну групи проводиться за допомогою таблиці "випадкових" чисел. Рандомізація є способом, що дозволяє виключити вплив індивідуальних особливостей піддослідних на результат експерименту.

33.