Ціліофори та ціліофорози

Мета заняття:

1) ознайомитися з систематичним положенням, морфологією та біологією інфузорій;

2) набути навичок у розпізнаванні клінічних ознак балантидіозу;

3) вивчити патологоанатомічні зміни при балантидіозі свиней.

Ціліофорози - хвороби тварин і людини спричинювані одноклітинними організмами (інфузоріями), що належать до класу Ciliata типу Ciliophora. На сьогодні відомо понад 700 видів інфузорій. Багато з них є вільноіснуючими організмами, які заселяють солоні й прісні водойми, ґрунт. Частина ціліат пристосувались до паразитичного способу існування в травному каналі тварин і людини, на поверхні тіла та зябер риб.

Інфузорії - найбільш складно влаштовані одноклітинні організми. Вони мають різноманітну форму тіла, яке вкрите війками, що є органоїдами руху. В цитоплазмі містяться органели, властиві іншим організмам, однак, на відміну від них, у циліат є два якісно різних ядра (макро- і мікронуклеус). У більшості інфузорій є ротовий отвір. Неперетравлені рештки викидаються назовні через спеціальний отвір.

Розмножуються інфузорії безстатевим шляхом (простим поділом). Періодично в життєвому циклі відбувається статевий процес - кон'югація. Клас Ciliata включає 3 ряди: Holotricha - паразити безхребетних, ссавців і риб; Spirotricha - паразити свиней і людини; Peritricha - паразити поверхні тіла і зябер риб.

Балантидіоз (Balantidiosis). Хвороба переважно поросят і підсвинків, що характеризується діареєю, підвищеною спрагою, анемією, виснаженням і нерідко загибеллю хворих тварин.

Характеристика збудника. Хвороба спричинюється інфузорією Balantidium suis. Балантидії можуть перебувати у двох формах: вегетативній (трофозоїт) та інцистованій. Трофозоїт має яйцеподібну, округлу, овальну форму, вкритий коротенькими війками (рис. 12). Має розміри (30...150) (25...120) мкм.

Цисти балантидій округлі, у діаметрі 58­88 мкм, оболонка двоконтурна, війки відсутні.

Рис. 12. Balantidium suis.

Епізоотологічні дані. Хвороба досить поширена в Україні. Хворіють переважно поросята віком 1-4 місяці, іноді підсвинки старших вікових груп у зимово-весняний період.

Джерелом зараження є хворі та перехворілі тварини, які залишаються балантидіоносіями.

Фактори передавання збудника - корми, вода, предмети догляду за тваринами. До B. suis сприйнятливі також ягнята, телята, кроленята, гризуни (щурі), а також людина, які можуть бути джерелом збудника для свиней. Сприяє поширенню інвазії неповноцінна та неякісна годівля, швидке відлучення поросят від свиноматок. Цисти балантидій можуть зберігатися у зовнішньому середовищі близько 1 року. Вони стійкі проти дії дезінфектантів, однак швидко гинуть під дією високої температури (понад 70°С) та прямих сонячних променів.

Клінічні ознаки. Перебіг хвороби гострий, підгострий та хронічний. Гострий перебіг спостерігається переважно у поросят у випадку їхнього різкого відлучення від свиноматок. Інкубаційний період становить 8-10 діб.

За гострого перебігу у перші дві доби у хворих поросят температура тіла підвищується на 1-1,5 С, а потім знижується до норми. З’являється кривавий пронос. Фекалії набувають темно-коричневого кольору, з домішками слизу та крові. Такі тварини відмовляються від корму, стають пригніченими, переважно лежать, слизові оболонки бліднуть, підвищується спрага, іноді буває блювання. Інвазія триває від кількох днів до 3 тижнів. Поросята виснажуються і гинуть.

Патологоанатомічні зміни. Трупи виснажені, слизові оболонки анемічні. Шкіра стегон забруднена рідкими фекаліями. Найінтенсивніші зміни спостерігають у кишках. Слизова оболонка потовщена, набрякла, геморагічно запалена, вкрита слизом, з виразками та некротичними ділянками. Іноді виявляють гіперемію, набряк і потовщення слизової дна шлунка. Лімфатичні вузли брижі збільшені, соковиті, з крововиливами. Селезінка збільшена, темно-вишневого кольору,

6.