Рак щитоподібної залози
Етіологія та патогенез раку щитоподібної залози остаточно не з’ясовані. Розвиток захворювання пов’язують із впливом канцерогенних речовин та іонізуючого опромінення, вірусною інфекцією, спадковою схильністю.
Найчастіше (у 60 % випадків) зустрічається папілярний рак. Він має повільний перебіг, частота метастазування висока. Дещо рідше зустрічається фолікулярний, медулярний і апластичний рак. Кількість дітей, хворих на рак щитоподібної залози, збільшилась після аварії на ЧАЕС.Клініка. Спостерігаються збільшення та ущільнення щитоподібної залози, ознаки здавлювання суміжних органів і тканин, зміна тембру голосу, набухання шийних вен. Описано псевдозапальну форму раку щитоподібної залози. Рак щитоподібної залози дає метастази в 90 % випадків.
Діагностика. Діагноз раку щитоподібної залози грунтується на даних клінічного обстеження хворих і результатах лабораторних досліджень. Виявляють посилене накопичення метіоніну-75 під час її сканування. Слід ураховувати дані рентгенографії (нечіткість контурів залози, наявність метастазів), ультразвукового дослідження та прицільної тонкогол- кової біопсії.
Диференціальну діагностику проводять з автоімунним, підгострим та фіброзним тиреоїдитом, аденомою щитоподібної залози, спорадичним та ендемічним зобом.
Лікування. Спочатку, як правило, проводять радикальну операцію, а потім призначають рентгенотерапію або радіойодтерапію.