ВАДИ РОЗВИТКУ ПІХВИ

Вади розвитку піхви можуть бути ізольованими або поєднуватися з дефек­тами розвитку' матки. Варіабельність аномалій розвитку піхви пов'язана з її формуванням з різних ембріональних зачатків: верхня її третина — з парамезо- нефральних проток, що злилися, а нижні дві третини — із сечостатевої пазухи.

Атрезія піхви — повне або часткове заростання піхви у верхньому, серед­ньому чи нижньому відділах. Аномалія виникає на тлі сформованих парамезо- нефральних проток, які не злилися з ектодермальною сечостатевою пазухою.

Серед клінічних проявів атрезії піхви — періодичний біль унизу живота та відсутність менструацій. Кров накопичується више від ділянки атрезії, посту­пово заповнюючи порожнину матки. Формується гематометра.

Діагноз та рівень атрезії встановлюють методами ректального й ультразву­кового дослідження і зондування піхви.

Лікування — оперативне: при атрезії нижньої третини піхви розшарову­ють тканини в ділянці входу в неї, розсікають нижній купол піхви і підшива­ють його слизову оболонку до входу в неї.

Якщо атрезія локалізується в середній третині піхви, то розсікають ткани­ни між нижньою і верхньою її третиною і потім зшивають слизову оболонку' UlLX ділянок.

При атрезії верхньої третини піхви за відсутності піхвових склепінь і роз­ташування шийки матки в клітковині малого таза оперативне втручання дає найменший ефект. Операція є ефективною за можливості спорожнення гема- томегри через канал шийки матки, а потім ушивання її у верхній купол піхви.

Іноді піхва має перегородки.

Поперечні перегородки піхви виникають на тлі неповного злиття параме- зонефральпих проток із сечостатевою пазухою. Такі перегородки можуть бути повними чи неповними, коловими або серпоподібними, локалізуватися у верх­ньому і середньому відділах піхви.

Високі перегородки іноді помилково приймають за аплазію піхви. Низько розташовані перегородки подібні до зарошеної дівочої перетинки. Перегород­ку варто видаляти до появи менархе у зв’язку з небезпекою розвитку гемато- кольпосу і гематометри.

Повна відсутність піхви — агенезія — наслідок відсутності чи незаверше­ного розвитку парамезонефральних проток.

Агенезія піхви спостерігається переважно у хворих із синдромом Роки- танського — Кюстера. які за хромосомним набором є жінками з рудиментар­ним зачатком матки, гшоплазованими матковими трубами і нормальними яєч­никами.

Аплазія піхви — первинна відсутність піхви, зумовлена припиненням ка­налізації піхвової трубки на етапі її формування. Клінічна картина характери­зується аменореєю і неспроможністю вести нормальне статеве життя. Діагноз встановлюють на підставі даних анамнезу та результатів гінекологічного до­слідження. Із додаткових методів можна застосовувати лапароскопію, комп’ю- терну або ЯМР-томографію. Лікування хірургічне. Час проведення операції визначають індивідуально.

Кольпопоез — створення штучної піхви (від rpeu. colpos — піхва, pocsis — створювати). Існує декілька методик створення штучної піхви — від простого розщеплення прямокишково-міхурового простору до застосування ауто- і гете- ротрансплантатів. Першу операцію з приводу відсутності піхви зробив у 1810 ропі G. Dupuytren. сформувавши хід між сечовим міхуром і прямою киш­кою. Проте подібні операції були невдалими у зв'язку' з рубцюванням і повного облітерацією створеного каналу. З мстою запобігання розвиткові ускладнень почали використовувати аутотрансплантата — клаптики шкіри, узяті зі стегна (Креде, 1.1. Грищенко). Однак пересадження вільного клаптика шкіри (за Тир- чем) із застосуванням протезів і каркасів має певні недоліки, такі як некроз і відторгнення шкірного клаптика, ріст волосся на пересадженій шкірі. Спроби епітелізувати піхву гетеротрансплантатами (стінка серозної кістоми яєчника, плодові оболонки (1.Д. Аріст)) виявилися невдалими. Кольпопоез із викорис­танням кишкової трубки вперше було запропоновано В.Ф. Снєгирьовим (1892), який узяв дистальний відрізок прямої кишки, D. Baldwin (1904) використовував тонку кишку, М.С. Александров (1932) і Є.Є. Гіговський (1949) детально розро­бити методику кольпопоезу із сигмоподібної кишки. Однак ці операції давали велику кількість ускладнень і тому не набули широкого застосування.

Першу спробу використовувати як пластичний матеріал тазову очеревину зробив Д.О. Отт, згодом цей метод застосували М.1. Ксідо, 1.Д. Аріст, С.М. Да­видов, В.І. Грищенко.

Операцію зі створення штучної піхви з очеревини малого таза виконують у три етапи. Перший етап — формування каналу між сечовим міхуром і пря­мою кишкою. Другий етап — лапаротомія, при якій центр рудимента матки прошивають і відводять попереду.

Можливе застосування одностайного кольпопоезу: оголену нромежинним доступом тазову очеревину опускають і підшивають до ділянки входу в піхву. Купол піхви формують з рудимента матки. Операція потребує великого до­свіду і високої майстерності хірурга.

Відомі й інші способи кольпопоезу: вульвовагінопластика за Вільямсом, кольпопоез із використанням тканини малих соромітних губ, вистилання піхви алопластичними матеріалами (сітка з капрону, лавсану, тефлону тощо).

За наявності протипоказань до хірургічного лікування застосовують ди- латаційний метод Франка, безкровний метод кольпопоезу, запропонований

Б.Ф. Шерстньовим. Із використанням спеціального кольпослонгатора вико­нують поступове розтягнення присінка піхви ло досягнення бажаного ре­зультату.