ЦИСТАЛГІЯ (МІХУРОВИЙ НЕВРОЗ, ГЕНІТАЛЬНО-МІХУ PO BA ДИСФУНКЦІЯ, НЕСТАБІЛЬНИЙ СЕЧОВИЙ МІХУР, УРЕТРАЛЬНИЙ СИНДРОМ)
Цисталгія — це стан сечового міхура з чистою сечею, при якому домінують часті і примусові позиви до сечовипускання без патологічних змін у сечі.
Частота патології становить 10 — 15 % від загальної кількості урологічних хворих, уражує переважно жінок віком 40 — 45 років.
У розвитку' захворювання провідну роль відіграє дисфункція яєчників, що супроводжується зниженням синтезу статевих гормонів.
Посилення болю і дизурії спостерігається піл час менструації, у період вагітності, клімаксу і менопаузи.
Простежується певний зв’язок між цисталгією і захворюваннями статевих органів, що змінюють кровообіг у малому тазі (запальні, пухлинні захворювання, опущення внутрішніх статевих органів).
Не можна виключати у розвитку цисталгії й ролі інфекційного фактора.До розвитку цисталгії призводять і нервово-психічні стани та сексуальне невдоволення. Серед патогенетичних факторів писталгій певне місце посідає алергія. Після споживання кисломолочних продуктів, шоколаду у деяких хворих спостерігався алергійний набряк шийки сечового міхура і трикутника сечового міхура.
Цисталгія — не захворювання, що розвивається внаслідок функціонального ураження нервово-м’язових структур сечового міхура на тлі збереження його ємкості і відсутності запальних змін. Захворювання характеризується хронічним перебігом і негативно позначається на працездатності.
Хворі переважно скаржаться на розлади сечовипускання, біль у ділянці сечового міхура, промежини, неприємні відчуття у сечівнику'. Серед симптомів виділяють полакіурію, примусове і болюче сечовипускання, а також відчуття неповного спорожнення сечового міхура. Дизурійні явища посилюються після переохолодження і споживання гострих страв.
Біль у промежині і надлобковій ділянці нерідко іррадіює у клубову чи поперекову ділянку. Бьть тупий, з’являється переважно в денний час, однак своєю постійністю повністю виснажує хворих. Загострюється захворювання в осінньо-зимовий період. Діагноз грунтується на скаргах, даних акушерського і гінекологічного анамнезу, лабораторного (загальний аналіз сечі, бакпосів) і рентгенологічного дослідження сечовивідних шляхів, цистоскопії (посилення малюнка судин, незначна гіперемія, набряклість слизової оболонки трикутника сечового міхура, поліпоподібні розростання в шийку сечового міхура), результатах гормонального дослідження (гіпоестрогенія).У ході психоневрологічного обстеження виявляють істеричні або шизофренічні компоненти, психосексуальні розлади. Лікування ефективне уразі усунення етіологічних факторів та нормалізації кровообігу органів малого таза. Гормональне лікування проводять залежно від виду порушень ендокринного балансу, призначаючи естрогени чи андрогени, дію яких посилюють новокаїновими блокадами (пресакральна, пара вези кальна, внутрішньошкірна). Призначають седативні препарати, іранквілізатори, нейролептики, анальгетики і спазмолітичні засоби. Ефективне застосування синусоїдальних модульованих струмів, генерованих апаратом “Ампліпульс-ЗТ” (15 — 20 сеансів на ділянку' сечового міхура). Позитивне застосування голкорефлексотерапії, інстиляції препаратів срібла в сечовий міхур, гірудо- і дієтотерапії. Серед оперативних методів лікування перевагу віддають дилатації сечівника, внутрішній уретротомії, уретролізису.