ТАЗОВЕ ДНО
Розрізняють три поверхи фасцій і м’язів тазового дна. Зовнішній (нижній) поверх представлений такими м’язами, як:
1) цибулинно-печеристий (m.
bulbocavemosus) — парний м’яз, охоплює вхід у піхву і пролягає від клітора до сухожилкового центра промежини;2) поверхневий поперечний м’яз промежини (m. transversus регіпеі SUperficialis) — парний м’яз, пролягає від сідничого горба до сухожилкового центра промежини;
3) сідничо-печеристий м’яз (m. Ischiocavemosus) — парний м’яз, пролягає від клітора до сідничого горба;
4)New Roman"'> зовнішній м’яз — замикач відхідника (m. sphincter ani extemus), оточує, пряму кишку в ділянці відхідника.
Середній поверх розташований під першим шаром м’язів, займає всю передню частину виходу з таза, утворюючи сечостатевий трикутник (сечостатеву
Мал. 12. Чотири площини малого таза:
1 — площина bxokjγ; 2 — площина широкої частини; З — площина вузької частини; 4 — площина виходу
Мал. 13. Розміри площини входу в малий таз:
7 — прямий; 2 — поперечний;
З — косі розміри
діафрагму).
Основна його функція — підтримання піхви та промежини. Серед м’язів, що формують сечостатеву діафрагму, розрізняють:1) глибокий поперечний м’яз промежини (m. transversus peιinei profundus) — трикутна пластина зі щільної фіброзно-м’язової тканини, натягнута між лобковим симфізом і сідничими горбами;
2) сечостатевий м’яз-замикач (m. sphincter Urogenitalis') — оточує сечівник і вхід у піхву.
Верхній поверх сформовано діафрагмою таза, найглибшим шаром м’язів, який утворює нижню межу порожнини малого таза.
Діафрагма таза представлена такими м’язами:
1) м’яза — підіймача відхідника (m. Ievator апі); волокна цього м’яза розташовані віялоподібно і сходяться до середини тазового дна, прикріплюючись до куприка і верхівки крижів;
2) куприковим м’язом (m. coccygeus).
В акушерстві поняття “промежина” (perineum) визначають як частину дна таза, яка включає проміжок між задньою спайкою соромітних губ і відхідником.
З акушерської точки зору, в малому тазі розрізняють чотири площини: площину входу, площину широкої частини, площину вузької частини, площину виходу. Кожна з них має свої розміри та межі (мал. 12).
Площина входу в малий таз обмежена спереду верхнім краєм симфізу, з бок1 в — межовими лініями, ззаду — мисом; за формою нагадує нирку.
Розрізняють такі розміри площини входу в малий таз (мал. 13):
1) прямий — відстань від частини внутрішньої поверхні симфізу, що найбільше виступає, до миса становить 11 см;
2) поперечний — відстань між межовими лініями становить 13 см;
3) два косих розміри (лівий і правий) — становлять 12 см кожен.
Площина широкої частини малого таза обмежена спереду серединою симфізу, з боків — серединою кульшових западин, ззаду — 8И_ИГ Має два однакових
розміри — прямий і поперечний, які відповідно становлягь 12,5 см.
Площина вузької частини малого таза обмежена спереду нижнім краєм симфізу, з боків — сідничими остями, ззаду — верхівкою крижів. Прямий розмір становить 11,5см, поперечний — 10,5 см.
Площина виходу (мал.
14) обмежена нижнім краєм симфізу, сід- чи'піми горбами та верхівкою куприка. Прямий розмір — 9—9,5 см, поперечний — 11 см.size=3 color=black face="Microsoft Sans Serif">
Мал, 14. Розміри площини виходу з малого таза.
1 — прямий; 2 — поперечний
Розрізняють такі кон’югати:
1) справжню (conjugata vera) — прямий розмір входу в малий таз (II смц
2) анатомічну (conjugata anatomica) — відстань від середини верхнього краю симфізу до мису становить 11,5 см;
3) діагональну (conjugata diagonalis) — відстань від нижнього краю симфізу до мису становить 12,5—13 см (мал. 15).
Провідна лінія таза (тазова вісь) — це лінія, що з'єднує середини прямих розмірів усіх площин малого таза (мал. 16).
Кут нахзиіу таза — це кут, утворений перегином площини входу в малий таз із горизонтальною лінією при вертикальному положенні тіла донки, в нормі становить 55—60°.
Лобковий кут — це кут між плками лобкових кісток, становить 90—100°.
Для оцінювання внутрішніх розмірів таза використовують зовнішні розміри, які вимірюють за допомогою газоміра (три поперечних і один прямий; MajL 17):
1) м іжостьова відстань (distantia spinarum) — відстань м ж передньо верхніми остями клубових кісток (25—26 см);
2) міжгребенева відстань (distantia cristarum) — відстань між найбільш виступними точками гребенів клубових кісток (27—28 см);
Мал, 15. Вимірювання діагональної кон’югати
3) міясвертлюгова відстань (diatan- tia trochanterica) — відстань між най- віддаленішими точками великих вертлюгів стегнових кісток (31 см);
4) зовнішня кон 'югата (conjugata externa) — відстань між вертлюговою ямкою та верх] ом краєм симфізу (20— 21 см; мал.
18).