ПРЕНАТАЛЬНА ДІАГНОСТИКА ВНУТРІШНЬОУТРОБНИХ ІНФЕКЦІЙ

З огляду на неспецифічність клінічних проявів пренатальна діагностика цієї патології залишається найскладнішою. Найраціональнішою є поетапна діагностика внутрішньоутробних інфекцій.

На першому етапі на підставі даних анамнезу і результатів загального клінічного обстеження виявляють групу високого ризику щодо розвитку внут­рішньоутробних інфекцій.

—      вогнищами екстрагенітальних захворювань, інфекціями, а також тих, які перенесли під час вагітності і острі респіраторні вірусні інфекції;

—New Roman">     раннім початком статевого життя і частою зміною партнерів з урогені- тальними інфекціями;

—     запальними захворюваннями матки і придатків в анамнезі (кольпіт, за­хворювання. що передаються статевим шляхом);

—     медичним абортом в анамнезі, який супроводжувався ускладненнями в післяабортний період;

—      мимовільним абортом в анамнезі (у будь-якому' терміні);

—      ускладненим перебігом післяпологового періоду⁷ після попередніх по­логів;

—      інфекційно-запальними захворюваннями статевих органів (кольпіт, бактеріальний вагіноз) під час вагітності;

—      ісгміко-цервікальною недостатністю,

—      клінічними ознаками багатоводдя або фетоплацентарної недостатності.

На другому етапі методом комплексного УЗД виявляють ехографічні мар­кери внутрішньоутробних інфекцій, а також ознаки фетоплацентарної недо­статності та опінюют ь ступінь її тяжкості.

При оцінюванні фетометричних параметрів проводять діагностику СЗРП і визначають Його форму.

Паралельно з УЗД проводять комплексне обстеження з використанням сучасних лабораторних методів дослідження для виявлення збудників інфек­ційних захворювань в організмі жінки:

— ІФА (ELISA-метод), заснований на визначенні IgG та IgM, специфічних дня тієї чи тієї інфекції, або антигенів відповідних збудників;

—     бактеріоскопічне дослідження нативних і пофарбованих за Грамом маз­ків із сечівника, каналу шийки матки й піхви,

—      бактеріолог чне дослідження з посівом вмісту каналу шийки матки, сечівника й піхви у рідкі і на тверді середовища з метою кількісного визначен­ня представників аеробних й анаеробних інфекцій та чутливості їх до антибак­теріальних препаратів;

—      дослідження зіскрібка з каналу шийки матки методом ПЛР для іден­тифікації збудників захворювань, що передаються статевим шляхом.

—      дослідження сечі для виявлення безсимшомної бактеріурії або підтвер­дження діагнозу маніфести их форм інфекіщ сечових шляхів (уретрит, цистит, пієлонефрит). Ознакою безсимптомної бактеріурії є наявність в 1 мл середньої порції сечі мікробних збудників — > 105 без клінічних проявів.

На третьому етапі після застосування непрямих методів діагностики й одержання даних, що свідчать про наявність внутрішньоутробної інфекції, можливе використання методів прямої діагностики щодо матеріалу, отримано­го при біопсі' ворсин хоріона, амніоцентезі й кордоцен тезі.

Є низка тестів, призначених для виявлення збудників внутрішньоутробних інфекцій у навколоплідних водах: газорідинна хроматографія амніотичної рі­дини з метою визначення органічних кислот, бактеріоскопія нативних і по­фарбованих за Грамом мазків навколоплідних вод, посів їх у рідкі і на тверді середовища, культивування вірусних агентів на курячих ембріонах і ПЛР.

Доклінічна діагностика внутрішньоутробної інфекції заснована на ціле­спрямованому мікробіологічному' обстеженні немовлят (відразу після народ­ження) і гістологічному дослідженні посліду' у вагітних з підвищеним ризиком розвитку інфекції в плода.